Населення Тринідаду і Тобаго. Чисельність населення країни 2015 року становила 1,222 млн осіб (160-те місце у світі)[1]. Чисельність остров'ян стабілізувалась і незначно зменшується, народжуваність 2015 року становила 13,46 ‰ (148-ме місце у світі), смертність — 8,56 ‰ (75-те місце у світі), природний приріст — −0,13 % (208-ме місце у світі) .
Середній вік населення Тринідаду і Тобаго становить 35,5 року (75-те місце у світі): для чоловіків — 35, для жінок — 36 років[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 72,59 року (138-ме місце у світі), для чоловіків — 69,69 року, для жінок — 75,56 року[1].
Густота населення країни 2015 року становила 265,1 особи/км² (53-те місце у світі)[1]. Населення острова Тринідад концентрується в західній половині, острова Тобаго — північній.
Тринідад і Тобаго низькоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 8,4 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зменшення частки міського населення — 1,2 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Порт-оф-Спейн (столиця) — 34,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].
Річний рівень еміграції 2015 року становив 6,25 ‰ (199-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Головні етноси країни: індійці — 35,4 %, африканці — 34,2 %, мішаного походження — 15,3 %, мішаного походження (африкано-індійці) — 7,7 %, інші — 7,5 % населення (оціночні дані за 2011 рік)[1].
Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,2 % — серед чоловіків, 98,7 % — серед жінок[1]. (135-те місце у світі)[1].
Забезпеченість лікарями у країні на рівні 1,18 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2007 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2,7 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,9 % ВВП країни (131-ше місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 23,9 ‰ (72-ге місце у світі); хлопчиків — 25,11 ‰, дівчаток — 22,66 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 63 випадків на 100 тис. народжень (112-те місце у світі)[1].
Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1]. 2012 року було зареєстровано 14,0 тис. хворих на СНІД (90-те місце у світі), це 1,65 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (30-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 700 осіб (74-те місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 32,3 % (31-ше місце у світі)[1].
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 95,1 % населення в містах і 95,1 % в сільській місцевості; загалом 95,1 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 91,5 %, в сільській місцевості — 91,5 %, загалом по країні — 91,5 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,23 км³ на рік, або 177,9 тонни на одного мешканця на рік: з яких 67 % припадає на побутові, 25 % — на промислові, 8 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Соціально-економічне становище
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 43,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 29,8 %; частка осіб похилого віку — 13,5 %, або 7,4 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2007 року перебувало 17 % населення країни[1]. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1].
Станом на 2012 рік, у країні 12,45 тис. осіб не має доступу до електромереж; 99,8 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 100 %, у сільській місцевості — 99 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 846 тис. унікальних інтернет-користувачів (126-те місце у світі), що становило 69,2 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 626,4 тис. осіб (154-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 3,8 %; промисловість, у тому числі й видобувна — 12,8 %; будівництво — 20,4 %; сфера послуг — 62,9 % (станом на 2007 рік)[1]. 1,20 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (1 % загальної кількості) 2006 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 3,5 % працездатного населення, 2014 року — 3,3 % (30-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 9,2 %, серед юнаків — 7,7 %, серед дівчат — 11,4 % (98-ме місце у світі)[1].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Тринидад и Тобаго // Страны и народы. Америка. Общий обзор Латинской Америки. Средняя Америка / Редкол. : отв. ред. В. В. Вольский, Я. Г. Машбиц и др. — М. : «Мысль», 1981. — 333 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.