Населення Саудівської Аравії. Чисельність населення країни 2015 року становила 27,752 млн осіб (47-ме місце у світі)[1]. За даними ООН доля трудових мігрантів в країні становить 30 % наявного населення. Чисельність аравійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 18,51 ‰ (94-те місце у світі), смертність — 3,33 ‰ (219-те місце у світі), природний приріст — 1,46 % (81-ше місце у світі) .
Смертність у Саудівській Аравії 2015 року становила 3,33 ‰ (219-те місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,46 % (81-ше місце у світі)[1].
Вікова структура
Середній вік населення Саудівської Аравії становить 27,2 року (143-тє місце у світі): для чоловіків — 27,9, для жінок — 26,2 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 75,05 року (108-ме місце у світі), для чоловіків — 73 роки для жінок — 77,2 року[1].
Саудівська Аравія надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 83,1 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,1 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Ер-Ріяд (столиця) — 6,195 млн осіб, Джидда — 4,076 млн осіб, Мекка — 1,771 млн осіб, Медіна — 1,28 млн осіб, Ед-Даммам — 1,064 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].
Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,55 ‰ (137-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Біженці й вимушені переселенці
Станом на 2016 рік, в країні постійно перебуває 30,0 тис. біженців з Ємену[1].
У країні мешкає 70,0 тис. осіб без громадянства, переважно бедуїнів, деякі з них отримали тимчасові посвідчення особи, які повинні оновлюватися кожні п'ять років, але їх права залишаються обмеженими. Деякі натуралізовані єменці були позбавлені громадянства після того, як Ємен підтримав вторгнення Іраку до Кувейту 1990 року. Саудівські жінки не мають права передавати власне громадянство своїм дітям, тож якщо вони вступають в шлюб з негромадянином, їхні діти не отримують громадянства[1].
Незважаючи на наявність великої кількості віруючих різних релігій серед мігрантів (більше 30 % населення), більшість форм громадського релігійного вираження, неузгодженого з урядом, заборонені. Немусульманам забороняється мати громадянство Саудівської Аравії. Так само не мусульманам забороняється організовувати місця та майданчики для відправлення ритуалів.
Рівень письменності 2015 року становив 94,7 % дорослого населення (віком від 15 років): 97 % — серед чоловіків, 91,1 % — серед жінок[1].
Державні витрати на освіту становлять 5,1 % ВВП країни, станом на 2008 рік (68-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 16 років, для хлопців — до 17 років, для дівчат — до 15 років (станом на 2014 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,49 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками у стаціонарах — 2,1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 4,7 % ВВП країни (178-ме місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 14,09 ‰ (108-ме місце у світі); хлопчиків — 16,16 ‰, дівчаток — 11,9 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 12 випадків на 100 тис. народжень (133-тє місце у світі)[1].
Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 33,7 % (19-те місце у світі)[1].
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 97 % населення в містах і 97 % у сільській місцевості; загалом 97 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): у містах — 100 %, у сільській місцевості — 100 %, загалом по країні — 100 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2006 рік, дорівнює 23,67 км³ на рік, або 928,1 тонни на одного мешканця на рік: з яких 9 % припадає на побутові, 3 % — на промислові, 88 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Соціально-економічне становище
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 45,9 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 41,7 %; частка осіб похилого віку — 4,2 %, або 24 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1].
Станом на 2015 рік, у країні 200 тис. осіб не має доступу до електромереж; 98 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 99 %, у сільській місцевості — 93 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 19,32 млн унікальних інтернет-користувачів (35-те місце у світі), що становило 69,6 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 11,67 млн осіб, 80 % з яких були іноземцями (49-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 6,7 %; промисловість і будівництво — 21,4 %; сфера послуг — 71,9 % (станом на 2005 рік)[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 11,4 % працездатного населення, 2013 року — 11,6 % (130-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 30,4 %, серед юнаків — 21,4 %, серед дівчат — 57,9 % (29-те місце у світі)[1]. Офіційна статистика враховує лише чоловіче населення держави, дані по жінках розрахункові й оціночні.
У державі регулярно застосовується смертна кара для торговців наркотиками як для громадян, так і для іноземців; відбулось вдосконалення законодавства у сфері боротьби з відмиванням грошей у фінансовій системі держави[1].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У цьому випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
↑(англ.)Global Christianity(англ.). The Pew Forum on Religion & Public Life. 19 грудня 2011. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 13 травня 2013.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Саудовская Аравия // Страны и народы. Зарубежная Азия. Общий обзор. Юго-Западная Азия / Редкол. : Н. И. Прошин (отв. ред.), И. А. Дементьев и др. — М. : «Мысль», 1979. — 381 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.