Населення Кайманових Островів. Чисельність населення країни 2015 року становила 56,1 тис. осіб (207-ме місце у світі)[1]. Чисельність островитян стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 12,11 ‰ (164-те місце у світі), смертність — 5,53 ‰ (175-те місце у світі), природний приріст — 2,1 % (46-те місце у світі) .
Народжуваність на Кайманових Островах, станом на 2015 рік, дорівнює 12,11 ‰ (164-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,86 дитини на одну жінку (144-те місце у світі)[1].
Смертність на Кайманових Островах 2015 року становила 5,53 ‰ (175-те місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,1 % (46-те місце у світі)[1].
Середній вік населення Кайманових Островів становить 39,9 року (47-ме місце у світі): для чоловіків — 39,2, для жінок — 40,5 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 81,13 року (26-те місце у світі), для чоловіків — 78,43 року, для жінок — 83,88 року[1].
Вікова структура населення Кайманових Островів, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:
Густота населення країни 2015 року становила 249,9 особи/км² (61-ше місце у світі)[1]. Більшість населення островів мешкає на острові Великий Кайман.
Кайманові Острови надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 100 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,54 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста країни: Джорджтаун (столиця) — 31,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].
Річний рівень імміграції 2015 року становив 14,4 ‰ (4-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Кайманові Острови слугують головним перевалковим пунктом для кубинських мігрантів, що прямують до США.
Головні етноси країни: мішаного походження — 40 %, білі — 20 %, темношкірі — 20 %, емігранти — 20 %[1].
Офіційна мова[2]: англійська — розмовляє 90,9 % населення країни. Інші поширені мови: іспанська — 4 %, філіппінська — 3,3 %, інші мови — 1,7 % (оцінка 2010 року).
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: протестантизм — 67,8 % (Церква Бога — 22,6 %, адвентизм — 9,4 %, унітаристи — 8,6 %, баптизм — 8,3 %,п'ятидесятництво — 7,1 %, інші — 5,3 %, англіканство — 4,1 %, рух святості — 2,4 %), римо-католицтво — 14,1 %, свідки Єгови — 1,1 %, інші — 7 %, не сповідують жодної — 9,3 %, не визначились — 0,7 % (станом на 2010 рік)[1].
Рівень письменності 2007 року становив 98,9 % дорослого населення (віком від 15 років, що коли-небудь відвідували школу): 98,7 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок[1]. Дані про державні витрати на освіту у відношенні до ВВП країни, станом на 2015 рік, відсутні.
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 6,08 ‰ (165-те місце у світі); хлопчиків — 6,95 ‰, дівчаток — 5,2 ‰[1].
Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].
Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 97,4 % населення в містах; загалом 97,5 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 95,6 %, загалом по країні — 95,6 % (станом на 2015 рік)[1].
Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1].
Станом на 2012 рік, у країні 5,71 тис. осіб не має доступу до електромереж; 91 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 91 %, у сільській місцевості — 80 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 43 тис. унікальних інтернет-користувачів (189-те місце у світі), що становило 77 % загальної кількості населення країни[1].
Загальні трудові ресурси 2007 року становили 39,0 тис. осіб, з яких 55 % були іноземцями (197-ме місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 1,9 %; промисловість і будівництво — 19,1 %; сфера послуг — 79 % (станом на 2008 рік)[1]. Безробіття 2008 року дорівнювало 4 % працездатного населення, 2004 року — 4,4 % (35-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 24,2 %, серед юнаків — 32 %, серед дівчат — 16,6 % (86-те місце у світі)[1].
Важливий офшорний фінансовий центр; країна уразлива до наркотрафіку до країн Європи й США (оцінка ситуації 2008 року)[1].
Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Кайманових Островів докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не повною мірою, країна перебуває у списку другого рівня[3][4].
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ Великої Британії.
Географія Північна Америка Велика Британія Соціологія Етнологія Медицина Освіта Релігія
Lokasi Pengunjung: 3.139.70.106