Населення Франції. Чисельність населення країни 2015 року становила 66,553 млн осіб (включно з заморськими територіями), населення метрополії — 62,814 млн осіб (22-ге місце у світі)[1]. Чисельність французів стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 12,38 ‰ (160-те місце у світі), смертність — 9,16 ‰ (65-те місце у світі), природний приріст — 0,43 % (163-тє місце у світі) .
Народжуваність у Франції, станом на 2015 рік, дорівнює 12,38 ‰ (160-те місце у світі); 2008 року — 12,7 ‰[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,08 дитини на одну жінку (110-те місце у світі, і один з найвищих у Європі)[1]. Найвища народжуваність спостерігається в іммігрантів (китайці, араби). Рівень застосування контрацепції 76,4 % (станом на 2008 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 28,1 року (оцінка на 2010 рік)[1].
Смертність у Франції 2015 року становила 9,16 ‰ (65-те місце у світі); 2008 року — 8,5 ‰[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,43 % (163-тє місце у світі)[1].
Як припускає Національний інститут статистики й економічних досліджень, при збереженні нинішніх тенденцій:
населення й далі концентруватиметься в південних і західних районах континентальної Франції;
населення деяких північно-східних регіонів знизиться;
у половині регіонів число смертей перевершить кількість народжень;
ця ситуація посилить вплив міграцій на розвиток демографічної ситуації;
зі старінням представників покоління «бебі-бум» скрізь збільшиться середній вік населення;
найменше ці тенденції торкнуться регіону Іль-де-Франс;
регіонами з найменшим природним приростом будуть ті, де найсильніше зменшиться населення у віці до 20 і від 20 до 59 років.
Середній вік населення Франції становить 41,2 року (38-ме місце у світі): для чоловіків — 39,5, для жінок — 42,9 року[1]. 2008 року ці показники дорівнювали 39,4 року, 38 років і 40,9 року, відповідно. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 81,75 року (19-те місце у світі), для чоловіків — 78,65 року, для жінок — 85,01 року[1].
діти віком до 14 років — 18,66 % (6 350 008 чоловіків, 6 066 407 жінок);
молодь віком 15—24 роки — 11,82 % (4 025 283 чоловіки, 3 842 989 жінок);
дорослі віком 25—54 роки — 38,31 % (12 823 675 чоловіків, 12 671 013 жінок);
особи передпохилого віку (55—64 роки) — 12,48 % (4 008 672 чоловіки, 4 294 218 жінок);
особи похилого віку (65 років і старіші) — 18,74 % (5 360 078 чоловіків, 7 111 423 жінки)[1].
Шлюбність — розлучуваність
Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 3,8; коефіцієнт розлучуваності — 2,1; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 55 (дані за 2010 рік)[2]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 33 роки, жінки — 30,8 року, загалом — 31,9 року (дані за 2011 рік)[3].
Розселення
Густота населення Франції, 1999 рік
Густота населення країни 2015 року становила 117,6 особи/км² (95-те місце у світі, 14-те — серед країн Євросоюзу)[1]. Більша частина населення країни концентрується на півночі й південному сході. Значна густота населення характерна для окремих родючих районів Північної Франції, морського узбережжя Бретані, рівнин Ельзасу і долин річок Рона і Сона. Великі міські агломерації рівномірно розподілені територією країни (Париж, Ліон, Марсель, Тулуза, Страсбург, Лілль, Руан, Бордо, Нант).
Франція високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 79,5 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,84 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Містом у Франції вважається населений пункт, де проживає не менше 1 тис. мешканців. Головні міста держави: Париж (столиця) — 10,843 млн осіб, Ліон — 1,609 млн осіб, Марсель — Екс-ан-Прованс — 1,605 млн осіб, Лілль — 1,027 млн осіб, Ніцца — Канни — 967,0 тис. осіб, Тулуза — 938,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].
Річний рівень імміграції 2015 року становив 1,09 ‰ (62-ге місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Близько 5 млн осіб мають іноземне походження (іммігранти, або іммігрантами були їхні батьки, бабусі і дідусі), з них 2 млн мають французьке громадянство. На 1000 осіб у середньому припадає 1,52 мігранта.
За даними Міністерства закордонних справ Франції, кількість французів, записаних у Світовий регістр французів, які живуть за межами Франції, становив на 31 грудня 2007 року 1 326 087 осіб, що менше на 3,5 % проти числа на 31 грудня 2006 року. У США проживає 111 875 французів.
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: християнство (здебільшого римо-католицтво) — 63—66 %, іслам — 7—9 %, буддизм — 0,5—0,75 %, юдаїзм — 0,5—0,75 %, інші — 0,5—1,0 %, не сповідують жодної — 23—28 % (станом на 2015 рік)[1]. Франція послідовно проводить політику секуляризму. Згідно з законом 1872 року, державним органам забороняється збирати й обробляти статистичну інформацію про етнічне походження і релігійну приналежність громадян. 1905 року церква була остаточно відділена від держави. Закон 1978 року підтвердив свободу совісті й заборону на використання персональних даних громадян, що стосуються раси, етнічного походження, політичних, філософських, релігійних вподобань.
Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок.
Державні витрати на освіту становлять 5,5 % ВВП країни, станом на 2012 рік (43-тє місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 16 років, для хлопців — до 16 років, для дівчат — до 17 років (станом на 2014 рік).
Забезпеченість лікарями у країні на рівні 3,19 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 6,4 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 11,5 % ВВП країни (9-те місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 3,28 ‰ (213-те місце у світі); хлопчиків — 3,6 ‰, дівчаток — 2,94 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 8 випадків на 100 тис. народжень (158-ме місце у світі)[1].
Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 1,5 тис. осіб (59-те місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 25,7 % (108-ме місце у світі)[1].
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 98,6 %, в сільській місцевості — 98,9 %, загалом по країні — 98,7 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2009 рік, дорівнює 31,62 км³ на рік, або 512,1 тонни на одного мешканця на рік: з яких 19 % припадає на побутові, 71 % — на промислові, 10 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Соціально-економічне становище
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 60,3 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 29,6 %; частка осіб похилого віку — 30,6 %, або 3,3 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 8,1 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,6 %, верхній дециль — 25,4 % (станом на 2013 рік)[1].
Станом на 2016 рік, уся країна електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 56,367 млн унікальних інтернет-користувачів (11-те місце у світі), що становило 84,7 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 29,84 млн осіб (20-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється так: аграрне, лісове і рибне господарства — 3 %; промисловість і будівництво — 21,3 %; сфера послуг — 75,7 % (станом на 2013 рік)[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 9,9 % працездатного населення, 2013 року — 9,9 % (115-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 23,2 %, серед юнаків — 24,1 %, серед дівчат — 22,1 % (39-те місце у світі)[1]. Дані включають і показники безробіття по усім заморським департаментам.
Метрополітенська Франція — перевантажний пункт для південноамериканського кокаїну, південно-східноазійського героїну, європейських синтетичних наркотиків. У Французькій Гвіані вирощують незначну кількість марихуани для внутрішнього вжитку. Мартиніка слугує перевантажним пунктом для кокаїну і марихуани, що прямує до США і Європи[1]. Значне внутрішнє споживання кокаїну й марихуани; великі внутрішні проблеми з криміналом і відмиванням грошей, проте нерозвинена фінансова система обмежує розмір проблеми[1].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Франция // Страны и народы. Зарубежная Европа. Западная Европа / Редкол. : В. П. Максаковский (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1979. — 381 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
.jpg)
