Населення Монголії. Чисельність населення країни 2015 року становила 2,992 млн осіб (138-ме місце у світі)[1]. Чисельність монголів стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 20,25 ‰ (83-тє місце у світі), смертність — 6,35 ‰ (152-ге місце у світі), природний приріст — 1,31 % (92-ге місце у світі) .
Народжуваність у Монголії, станом на 2015 рік, дорівнює 20,25 ‰ (83-тє місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,17 дитини на одну жінку (100-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 54,9 % (станом на 2010 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 20,5 року, медіанний вік для жінок — 20-24 року (оцінка на 2008 рік)[1].
Смертність у Монголії 2015 року становила 6,35 ‰ (152-ге місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,31 % (92-ге місце у світі)[1].
Середній вік населення Монголії становить 27,9 року (134-те місце у світі): для чоловіків — 27,1, для жінок — 28,7 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 69,29 року (159-те місце у світі), для чоловіків — 65,04 року, для жінок — 73,76 року[1].
діти віком до 14 років — 26,87 % (409 994 чоловіки, 394 195 жінок);
молодь віком 15—24 роки — 17,69 % (267 507 чоловіків, 261 869 жінок);
дорослі віком 25—54 роки — 45,04 % (653 195 чоловіків, 694 688 жінок);
особи передпохилого віку (55—64 роки) — 6,29 % (86 401 чоловік, 101 714 жінок);
особи похилого віку (65 років і старіші) — 4,12 % (50 372 чоловіки, 72 973 жінки)[1].
Шлюбність — розлучуваність
Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 3,4; коефіцієнт розлучуваності — 1,1; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 32 (дані за 2010 рік)[2][3]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 26,2 року, жінки — 24,2 року, загалом — 25,2 року (дані за 2010 рік)[4].
Розселення
Густота населення країни 2015 року становила 1,9 особи/км² (238-ме місце у світі)[1].
Монголія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 72 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,78 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Улан-Батор (столиця) — 1,377 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].
Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,84 ‰ (146-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: буддизм — 53 %, іслам — 3 %, християнство — 2,2 %, шаманізм — 2,9 %, інші — 0,4 %, не сповідують жодної — 38,6 % (станом на 2010 рік)[1].
Рівень письменності 2015 року становив 98,4 % дорослого населення (віком від 15 років): 98,2 % — серед чоловіків, 98,6 % — серед жінок[1].
Державні витрати на освіту становлять 4,6 % ВВП країни, станом на 2011 рік (58-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 15 років, для хлопців — до 14 років, для дівчат — до 15 років (станом на 2014 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,84 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 6,8 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 4,7 % ВВП країни (105-те місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 22,44 ‰ (78-ме місце у світі); хлопчиків — 25,64 ‰, дівчаток — 19,09 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 44 випадків на 100 тис. народжень (96-те місце у світі)[1].
2014 року зареєстровано 600 хворих на СНІД (124-те місце в світі), це 0,04 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (124-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (115-те місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 15,7 % (122-ге місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 1,6 % (оцінка на 2013 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 66,4 % населення в містах і 59,2 % в сільській місцевості; загалом 64,4 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): у містах — 66,4 %, в сільській місцевості — 42,6 %, загалом по країні — 59,7 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2009 рік, дорівнює 0,55 км³ на рік, або 196,8 тонни на одного мешканця на рік: з яких 13 % припадає на побутові, 43 % — на промислові, 44 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Соціально-економічне становище
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 47,6 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 41,7 %; частка осіб похилого віку — 6 %, або 16,7 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2014 року перебувало 21,6 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні виглядає таким чином: нижній дециль — 3 %, верхній дециль — 28,4 % (станом на 2008 рік)[1].
Станом на 2013 рік, у країні 300 тис. осіб не має доступу до електромереж; 90 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 98 %, у сільській місцевості — 73 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 642 тис. унікальних інтернет-користувачів (131-ше місце у світі), що становило 21,4 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 1,164 млн осіб (139-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 28,6 %; промисловість і будівництво — 21 %; сфера послуг — 50,4 % (станом на 2014 рік)[1]. 106,20 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (18 % загальної кількості) 2005 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 8,3 % працездатного населення, 2014 року — 7,7 % (96-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 16,6 %, серед юнаків — 14,7 %, серед дівчат — 19,1 % (92-ге місце у світі)[1].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Монгольская Народная Республика // Страны и народы. Зарубежная Азия. Восточная и Центральная Азия / Редкол. : М. И. Сладковский (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1982. — 284 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
