Населення Сейшельських Островів. Чисельність населення країни 2015 року становила 92,4 тис. осіб (199-те місце у світі)[1]. Чисельність сейшельців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 14,19 ‰ (138-ме місце у світі), смертність — 6,89 ‰ (137-ме місце у світі), природний приріст — 0,83 % (133-тє місце у світі) .
Середній вік населення Сейшельських Островів становить 34,9 року (78-ме місце у світі): для чоловіків — 34,4, для жінок — 35,5 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 74,49 року (117-те місце у світі), для чоловіків — 69,92 року, для жінок — 79,2 року[1].
Сейшельські Острови високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 53,9 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,14 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Вікторія (столиця) — 26,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].
Річний рівень імміграції 2015 року становив 1 ‰ (64-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Рівень письменності 2012 року становив 91,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 91,4 % — серед чоловіків, 92,3 % — серед жінок[1].
Державні витрати на освіту становлять 3,6 % ВВП країни, станом на 2011 рік (121-ше місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 14 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 15 років (станом на 2014 рік).
Забезпеченість лікарями у країні на рівні 1,07 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками у стаціонарах — 3,6 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 3,4 % ВВП країни (147-ме місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 10,49 ‰ (132-ге місце у світі); хлопчиків — 13,12 ‰, дівчаток — 7,78 ‰[1].
Захворювання
Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 26,9 % (70-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 3,6 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 95,7 % населення в містах і 95,7 % в сільській місцевості; загалом 95,7 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 98,4 %, в сільській місцевості — 98,4 %, загалом по країні — 98,4 % (станом на 2015 рік)[1].
Соціально-економічне становище
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 43,5 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 33,6 %; частка осіб похилого віку — 9,9 %, або 10,1 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 4,7 %, верхній дециль — 15,4 % (станом на 2007 рік)[1].
Станом на 2012 рік, в країні 2,9 тис. осіб не має доступу до електромереж; 97 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 97 %, у сільській місцевості — 97 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 54 тис. унікальних інтернет-користувачів (184-те місце у світі), що становило 58,1 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2006 року становили 39,56 тис. осіб (196-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 3 %; промисловість і будівництво — 23 %; сфера послуг — 74 % (станом на 2006 рік)[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 3 % працездатного населення, 2013 року — 3,3 % (26-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 11 %, серед юнаків — 8,4 %, серед дівчат — 14,2 %
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Сейшельские Острова // Страны и народы. Африка. Восточная и Южная Африка / Редкол. : М. Б. Горнунг, Г. Б. Старушенко (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1981. — 269 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
.jpg)
.jpg)
