На півдні — гори, складені гранітами, гнейсами, кристалічними сланцями, заввишки до 2637 м (гора Катерини, вища точка Єгипту), на північ поверхня знижується до 500—1000 м. Переважають сильно розчленоване кам'янисте плато — Егма і частина плато Ет-Тих. Уздовж Суецької затоки — вузька піщана низовина.
Клімат перехідний від субтропічного до тропічного, спекотний, сухий, опадів менше 50 мм на рік.
Постійних річок немає, густа мережа ваді. Рослинність розріджена пустельна (напівчагарникова і трав'яниста — ефемери і ефемероїди). По сухих річищах — колючі чагарники і окремі дерева.
З 1260 по 1518 рік територію контролювали єгипетські мамелюки, потім вона на кілька століть увійшла в склад Османської імперії.
У 1906 році півострів став частиною підконтрольного Великій Британії Єгипту. Тоді ж був проведений східний кордон території, що залишився дотепер кордоном між Єгиптом та Ізраїлем.
У 1948 році єгипетська армія через Синай вторглася в Ізраїль, але напад був відбитий.
Під час Суецької кризи в 1956 році ізраїльтяни, англійці та французи вторглися в Синай, щоби повернути Суецький канал під контроль Англії та Франції. Тиск зі сторони США і СРСР змусив їх піти.
У 1967 році в результаті Шестиденної війни ізраїльтяни окупували півострів; Суецький канал було закрито для проходження суден.
У 1979 році, після підписання єгипетсько-ізраїльського мирного договору, Ізраїль почав поступово повертати півострів Єгипту, при цьому розібрав більшу частину своїх поселень, а решта дістались Єгипту (наприклад, поселення Офіра на півдні півострова стало нинішнім Шарм-еш-Шейхом). Весною 1982 року Ізраїль повністю пішов із Синаю.
