Бі́блія (грец. τά βιβιλία, βιβλία, «вівлія» тобто «священна книга»; також через місто Бібл, куди завозили папірус), або Святе́ Письмо́, Свяще́нне Писа́ння — сукупність текстів різних епох і авторів, яка сприймається всіма християнськими конфесіями як Священне Писання.
Біблія складається зі Старого Завіту та Нового Завіту. В основі назви «Завіт» (від івр. ברית — угода, договір, союз) лежить ідея угоди Бога з усім людством: у Старому Завіті розповідається про створення світу, гріхопадіння і союз Бога із народом Ізраїля; у Новому Завіті — про спасіння людства від гріха через викуплення його Ісусом Христом своєю смертю та новий союз з Богом.
Результат складної праці з відбору цих текстів заведено називати каноном, а більш або менш близькі за жанром, але такі, що не увійшли до канону — апокрифами.[1] Католицький канон Святого Письма (Біблії) містить 73 книги, православний — 77 книг, а у протестантів — 66.[2]
У юдаїзмі лише Старий Завіт (Танах) розглядається як священна книга.
Біблія складається із двох основних частин — Старого і Нового Заповітів. Старий Заповіт (іврито-арамейські писання) включає 50 книг (у т. зв. Олександрійському описку — каноні — грецького перекладу Септуагінта з ІІІ–II ст. до н. е.). Новий Заповіт (писання койне, загальногрецькою мовою елліністичного періоду) — 27 книг, написаних апостолами про життя й вчення Ісуса Христа та поширенням раннього християнства впродовж другої половини I ст.
Для основних християнських конфесій канонічними є 27 книг Нового Заповіту, проте між ними є розбіжності стосовно включення деяких книг до Старого Заповіту:
Таким чином православні церкви мають 77 книг, католицькі — 73, а протестантські — 66 книг.
Для християн священними є обидві частини Біблії. Проте для євреїв, прихильників юдаїзму, — священною є лише перша частина і тому вони взагалі не користуються терміном «Старий Заповіт». Натомість виділяють три частини Святого Письма:
Поєднання початкових літер цих назв творить акронім (івр. תנ"ך), який читається як «ТаНаХ». «ТаНаХ» — і є назвою єврейського (юдейського) Священного Тексту.
Залежно від згрупування біблійних текстів, юдейська Біблія налічує у своєму складі 22, 24 або 27 книг.
Старий Заповіт або Старий Завіт — перша частина Біблії, що по обсягу становить близько трьох четвертих усієї Біблії. Старий Заповіт нараховує 50 книг у православних, 45 у католиків, та 39 у протестантів, написаних переважно староєврейською мовою.
У них розповідається про створення світу, гріхопадіння, взаємини Бога з вибраним ним народом Ізраїлю. Через увесь Старий Заповіт простежується обіцянка Бога відновити посередництвом Месії (спасителя) зруйновані гріхом відносини із Богом. Головна ідея Старого Завіту — договір Бога Яхве з обраним єврейським народом. Умови договору зводяться до двох основних положень:
Структура Старого Завіту складається з чотирьох головних груп:
Новий Заповіт — друга частина Біблії, що містить у собі 27 книг. У Новому Заповіті розповідається про прихід на землю Месії (Христа) від Бога, Сина Божого, щоби він помер за людей і таким чином відкупив їх від успадкованого ними від першого чоловіка Адама та його дружини Єви гріха (про що розповідається і у Старому Заповіті), та воскрес для виправдання людей, що прийняли Його дар прощення, та для оновлення їхнього життя через Святого Духа і навчання від живого Слова, воскреслого Спасителя. Бувши на землі і проповідувавши про Небесне Царство Боже, Ісус (Месія) вибрав дванадцять апостолів і доручив їм поширювати його вчення по цілому світі.
Окрім самого Євангелія в Новому Заповіті є й інші книги, де розповідається і стає відомо про виникнення та існування перших громад християнства. Апостоли у своїх посланнях (листах) до церков навчають то́му, що́ саме необхідно для спасіння, а також надають Божі настанови і керівництва для повсякденного Богопізнання.
Остання книга Нового Заповіту — Об'явлення — символічною мовою розповідає: про другий прихід Христа на землю як Царя Божого Небесного Царства; про кару для тих, хто не повірив у Христа і не виконував його волю; про вибір спів-царів у його царстві, що правлять над підданими на землі ; про небесне місто, збудоване Богом; про знищення Розпусниці, названої «Вавилон Великий», символічним звіром; про війну Бога з земними царями — Армагеддон, що провокується Божим ворогом — Дияволом.
Тора складається з таких книг:
До цієї частини входять такі твори:
До складу Ктувім входять такі твори:
В Біблії перелічено декілька заповідей з різними людьми:
Блаженні вигнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.
Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.
Біблійне пророцтво — це уривки з Біблії, які відображають одкровення Бога людям передані через пророків. Пророчі повідомлення є широко поширеними по всій Біблії. Книга Одкровення — єдина апокаліптична книга в каноні Нового Завіту, хоча є короткі апокаліптичні пасажі в різних місцях Євангелій і Послань.
Важливою складовою оповіді Біблії є розповідь про родовід народів. Згідно з Книгою Буття пращуром всіх людей були Адам та Єва. Після розселення їх нащадків стався Всесвітній потоп в результаті якого залишились в живих Ной та його сини. Від старшого сина Сима походять семітські народи, від Яфета — європейські, а від молодшого Хама — африканські. Надалі розповідається як утворились народи арамейців, євреїв. арабів, ідумеїв та ін.
Книжки Старого Заповіту були перекладені вперше на грецьку мову за єгипетського Птоломея Філадельфа (283–247 до Різдва Христового) 72 єврейськими мудрецями, тому цей переклад має назву Септуаґінти — Сімдесятки (Переклад сімдесятьох). Новий Заповіт був написаний давньогрецькою мовою. У IV столітті все Писання було перекладено на латинську мову (382–405) Святим Єронімом. Цей латинський переклад відомий під назвою Вульґата (найстарший друк — 1462 р. в Майнці). Сама назва Біблії означає з грецької «книги» і почала прикладатися до Святого Писання тільки десь з кінця III — початку IV століть.
До України Святе Письмо прийшло у X столітті у так зв. церковнослов'янській мові, але то не була вся Біблія, а тільки Новий Заповіт, а з нього Євангелія (найстарший текст з 1092 р. переховується в Рум'янцевському музеї в Москві, далі — Бучацьке з XIV ст., переховувалася в монастирі оо. Василіян у Львові), та окремі твори Старого Заповіту (головно Псалтиря).
Першою друкованою книгою зі Святого Письма був у нас Апостол, видання Івана Федорова (Львів, 1574 р.), а першим виданням всього Святого Письма була Острозька Біблія 1581 року.
У XVI ст. реформаційні впливи з Заходу підсилили в українському народі прагнення читати Св. Письмо живою зрозумілою мовою. Тоді й появилися перші переклади Євангелія на живу народну мову. З того часу маємо три переклади святого Євангелія — ченця Григорія, Архімандрита Пересопницького монастиря на Волині, далі Василя Тяпинського, і Валентина Негалевського. З них найцінніша пам'ятка «Пересопницьке Євангеліє» зі 1561 р. Перекладач чернець Григорій так і зазначив, що переклад з болгарської мови українською зроблено «для ліпшого вирозуміння люду християнського посполитого.»
У XVII ст. процес обнародування текстів Святого Письма до деякої міри був загальмований в Україні внаслідок панування в тодішній школі латинської схоластики.
І попри те, що в катехізисі митрополита Петра Могили тексти Святого Письма наводяться Українською мовою. Становище погіршало наприкінці XVII ст., коли українська Православна церква була підпорядкована Московській патріархії (1685 р.).
Російський уряд почав вбачати в ужитку української мови в церковних книгах — вияв українського сепаратизму, а тому заборонив друк церковних книжок, що відрізнялися б чимось від московських.
А в XVIII ст. за Катерини II запроваджено по школах і церквах України московську вимову церковнослов'янських текстів.
Проте в XIX ст. Григорій Квітка в Харкові, Маркіян Шашкевич на Галичині, майже одночасно, починають перекладати витяги з св. Письма Нового Заповіту на українську мову. «Псальми, переложені на малорускоє нарєчіє» професором Михайлом Максимовичем.
Дуже видатна праця XIX ст. — переклад Євангелія й Діянь Апостольських, що його зробив Пилип Морачевський, інспектор ліцею на Чернігівщині. Морачевський переслав свій переклад Священному синодові російської церкви і російській Академії каук. Академія наук прихильно поставилася до пропозиції дати цей переклад до друку для добра українського народу. Втім розглядали цей переклад і керівник канцелярії князь Долгоруков та Київський генерал-губернатор Аннєнков. І перемогли політичні мотиви: Синод заборонив друкувати переклад Євангелія українською мовою. Тільки під тиском революційних подувів 1905 року, себто 45 років після закінчення перекладу, коли вже не жив Морачевський, його переклад святого Євангелія побачив світ у 1906 році. Текст перекладу відредагував єпископ Подільський Парфеній.
У 1936 році Святий синод Православної церкви Польщі видав Євангеліє, в тій же редакції, як велику Напрестольну.
У 1842 році місіонерське суспільство Базеля опублікувало в Лондоні Євангеліє від Матвія в перекладі Мірза Фаррух і Фелікса Заремби. У 1878 році повний текст Нового Заповіту був перекладений і виданий в Лондоні. Старий Завіт вийшов в 1891 році. У 1982 році шведський Інститут по перекладу Біблії (Institute for Bible Translation) в Стокгольмі видав новий переклад (перекладач: Мірза Хазар) на сучасній азербайджанській мові повний текст Нового Заповіту, який використовується досі в Азербайджані.[3] Цей переклад Мірзи Хазара перевидавався п'ять разів за подальші роки. Мірза Хазар завершив переклад Старого Завіту в 1984 році, але його переклад Старого Завіту надрукований не був.
Робота над відтворювальним перекладом російською мовою почалася в травні 1993 року і завершилася в грудні 1998 року. В основу відтворювального перекладу покладено грецький текст. Перекладачі здійснювали переклад тексту безпосередньо з грецької мови. Під час перекладу та редагування тексту як допоміжні джерела використовувалися Синодальний переклад, переклад Кассіана, інші російські переклади, а також переклади Нового Завіту на інші мови, зокрема, відтворювальний переклад на іспанську і китайську мови. Текст перекладу на сайті Біблія [Архівовано 13 травня 2020 у Wayback Machine.][4].
Святе Письмо, написане староєврейською (гебрейською), арамейською й грецькою мовами, було частково перекладене на старослов'янську мову в IX –X ст.ст., звич. для літургійного вжитку, й у такому виді разом з християнством дісталося з Болгарії на Русь. Тому, почавши від Остромирового Євангелія 1056–1057 рр., найдавніші книги Святого Письма, збережені з Княжої Доби — це богослужбові євангельські й апостольські та старозаповітні читання. При переписуванні ці тексти, як і повні переклади святих книг, що згодом також з'явилися на українських землях, набирали прикмет сучасної української мови. Втім повний текст Святого Письма з'явився в Україні з виходом першої, друкованої 1581 р. церковнослов'янською мовою, Острозької Біблії за текстом «Олександрійської 70-ох» (Септуагінти), а подекуди латиномовної Вульґати. Тоді, під впливом реформації, з'явилися вже переклади окремих частин Святого Письма на «живу мову», такі як Пересопницьке Євангеліє 1556–1561 рр., «Крехівський Апостол» 1560 р., тощо, «для ліпшого вирозумленя люду християнського посполитого». Однак з підпорядкуванням українських земель Росії такі переклади були заборонені і в історично насадженій російській православній Церкві в Україні вживалося тільки Святе Письмо церковнослов'янською мовою з російською вимовою.
У XIX ст. відновилися спроби перекласти Святе Письмо на українську мову, розпочаті Маркіяном Шашкевичем у Галичині 1842 р. (Євангеліє Івана і Матея 1–5) і Пилипом Морачевським на східній Україні (4 Євангелія і Діяння) 1862. Оскільки Синод Російської православної церкви відкинув це Євангеліє і взагалі був проти друку україномовного Святого Письма, наступні переклади з'явилися поза межами Російської імперії: 1869 р. у Львові 5 Мойсеєвих книг у перекладі Пантелеймона Куліша, 1871 р. у Відні Новий Заповіт (праця П. Куліша та Івана Пулюя) і 1903 у Відні Біблія перекладу П. Куліша, І. Пулюя та Івана Нечуя-Левицького, накладом «Британського Біблійного Товариства». Проте второканонічні книги Старого Заповіту не увійшли до неї, як і до перекладу Біблії з грекомовного тексту І. Огієнка 1962 р., що його тепер уживають українські православні та протестантські Церкви.
Повне українське Святе Письмо, опрацьоване на підставі перекладу Івана Хоменка біблійною комісією Василіянського чину у 1956–1962 рр. за оригінальними єврейськими, арамейськими та грецькими текстами, вийшло у римському василіянському видавництві 1963 р. На українських землях Святе Письмо українською мовою було заборонене комуністичною владою і, з її підтримкою, Російською православною церквою Московського патріархату, котрі не визнавали українську мову як богослужбову, і вимагали читання у церквах церковнослов'янською (старослов'янською) мовою з російською вимовою.
У XIX столітті німецький археолог Георг Еберс дослідив знайдений папірус і написав наукову працю «Стародавній Єгипет в історії і Письмі» (1880), де він доводить, що наукові дані єгиптології підтверджують свідоцтва Біблії. В 1947 році в печерах Кумрана було виявлено сувої 3–1 ст. до н. е., які підтверджують достовірність Старого Заповіту. (Помилкове твердження. В кумранських сувоях знайдені книги пророків, просто переписані з біблії; устав тієї релігійної общини, яка жила в Кумрані (вважають що це була спілка єссеїв); правила життя її для максимального перебування в ритуальній чистоті; т.зв. «сувій війни» в якому визначався бойовий порядок членів спілки під час останньої битви бога з дияволом, в якій будуть брати участь і члени спілки. Ніяких підтверджень про історичність виходу євреїв з Єгипту, чи про воскресіння Христа кумранські списки не містять.
Довгий час критики Біблії стверджували, що ті чи інші міста згадані в письмі насправді не існували, але у 2012 році археологи знайшли підтвердження щонайменше історичності міста Вифлеєм[5][6].
Вважається, що Біблія зробила безцінний внесок в розвиток моралі людства. В ній заборонено ритуальне вбивство, храмову проституцію, введено обов'язок звільнювати рабів (ювілейний рік) та ін. Закони Біблії навчають допомагати бідним, поважати старших та розумніших, наголошують на цінності людського життя, оскільки згідно Біблії людину було створено за образом Божим і подобою (613 заповідей).Джерело?
Наука, з'явившись в Нові часи, була заснована відомими богословами. Наприклад, Ісаак Нютон був автором багатьох праць з теології. Значна частина вчених вважають себе віруючими, і багато хто з них не бачать конфлікту між своїми науковими і релігійними поглядами.?
Навіть П'ятикнижжя написане не Мойсеєм, тобто фальсифікат виданий для авторитетності текстів іншими особами немо́вбито «написане Мойсеєм» (Томас Гоббс, Бенедикт Спіноза)[7][8]. А для гігієни у відповідних кліматичних умовах Єгипту (при дефіциті води) обрізання було записане пізніше юдеями-євреями в Біблії немов як «завіт з Богом», що зображено було єгиптянами 2350–2000 років до н. е., коли євреїв та юдаїзму не існувало й не було писемного івриту (див. ілюстрацію). Не гребували євреї-юдеї плагіатом і коли історію долі Імхотепа радника фараона Джосера (2697–2673 рр. до н. е.) приписали в текстах Біблії стародавньому казковому юдею-єврею Йосипові: Відповідно археологічних даних (щодо запису на скелі острову Сехель на р. Ніл коло Асуану копії тексту фараона Джосера) було приписано єгипетську історію ізраїльському народу тоді, коли ізраїльського народу та юдейської релігії навіть не існувало в описуваних реальних подіях.
Біблія має дуже багато протиріч у своїх текстах, помилки перекладу[9], міфологізацію, вигадки переписувачів текстів Біблії тощо. На даний час наукове співтовариство не визнає Біблію історично точним документом, як і достовірним кодексом моральної поведінки. А деякі тексти з психопатологічними та сексопатологічними явищами ставить під сумнів так звану «святість» текстів Біблії, немов «Божественне одкровення» (ґвалтування доньок Лота Бут.19:1–8; інцест Бут.19:33–35; людські жертвоприношення Суд.11:30–39; викрадення жінок у сексуальне рабство в ім'я Господа Бога Чис.31:35; знущання над слугами Вих.21:20–21; інструкція Бога Святого як пограбувати міста та красти дітей з жінками Второзак.20:10–14; вбивство дітей в ім'я Бога Єдиного Ісуса Нав.6:20–26 та 1 кн. Царств 15:3 з Второзак.2:33–34, Числа 31:17 й ін.); навіть перекладачі-переписувачі пізніше багато місць первинних текстів Біблії навмисно спотворювали через присутні збочення (наприклад, в Бут.24:2 Авраам вимагав від слуги принести Богові присягу поклавши руку на його геніталії, пеніс[10] — пізніше записане як «ятра», «чресла», «стегно» тощо; теж саме збочення у біблійного Йосипа — Бут.47:29 і т. д.). Часто особисті думки юдейських переписувачів Біблії про національно-релігійну виключність й зверхність євреїв-юдеїв видаються немов «думки й слова Бога», проголошується агресивний експансіонізм і антигуманізм з використанням релігії; а компіляція джерел[10] в Біблії з фактами знищування джерел інформації попередніх розвинених цивілізацій (див. Спалення книг) свідчить про амбіційні претензії одного дикого народу (примітивного племені скотарів)[10] посісти чільне місце в світі за рахунок інших народів, навмисне утруднення встановити правдивість минувшини всього людства на Землі.
Біблія зробила неоцінений[джерело?] внесок в розвиток моралі людства. В ній було заборонено ритуальне вбивство, храмову проституцію, введено обов'язок звільнювати рабів (ювілейний рік) та ін. Закони Біблії постановляють допомагати бідним, поважати старших та розумніших, проголошено цінність людського життя як образу Божого (613 заповідей). Критика тексту надала підстави стверджувати, що Біблія давніми юдеями була написана як плагіат — використання стародавніх релігійних джерел, таких як шумерські тексти (наприклад запозичення «Епосу про Гільгамеша» з приписуванням його історії до долі Мойши-Мойсея-Муси). Навіть 10 заповідей є плагіатом 125 глави «Єгипетської Книги мертвих» (цивільно-кримінальний кодекс). Вчені не визнають історичність таких подій, як вихід з Єгипту, мандрування євреїв у пустелі або епоха Суддів[11][12]. Не існує також археологічних доказів виходу з Єгипту народу Ізраїля в Ханаан; але є свідчення про виокремлення серед ханаанців окремої групи бідняків в Ханаані в кількості 3000 осіб в 25 малих поселеннях через соціально-економічні зміни всередині Ханаану (тобто — не вплив ззовні), також є археологічні свідчення про міграцію з Єгипту через терени народу за назвою «шас» (котрий мешкав на території під назвою культу Ягве і відоме пізніше як Мідіан арабського племені мідіянів[13]) групи носіїв релігійного культу Єгипту вплинувших на Ханаан не одразу — лише після руйнування Першого храму було прищеплення монотеїзму (див. «Атонізм» Аменхотепа IV Ехнатона, історія культу Ашера); бо поруч існувало поняття «Елогім» (у множині — боги)[14] згідно з Біблією; пізніше замінене на «Адонай» (у множині — «пани мої»)[14] із пізнішими заборонами взагалі вимовляти ім'я Бога. Саме та група носіїв єгипетської релігії (не Мойсей) могла прищепити 10 заповідей, як плагіат із 125 розділу «Єгипетської Книги мертвих»; аналогічно Закони Хаммурапі задовго до опису «передачі Мойсею 10 заповідей на горі Синай» свідчать про передачу тотожних законів Богом для царя Хамурапі.
З початком вивчення біблійних текстів на науковій основі, приблизно до середини XIX століття виникла така самостійна наука як «критична біблістика», в якій оформився напрям досліджень — політичний монотеїзм; неупереджений аналіз текстів Біблії розкрив протиприродність і навіть штучність самої ідеї «єдиного бога», що виникла стараннями єгипетських жерців в XIV столітті до нашої ери при дворі фараона Аменхотепа IV[15][16]. Що сприймається деякими сучасниками також і як бізнес-проєкт для глобалізації, і немає нічого спільного з релігією як такою[10].
Запозиченнями з найстародавніших релігій займалися не лише юдеї, але й християни[10]: і новозавітні автори текстів, котрі відверто використали попередню філософсько-теологічну термінологію язичництва та містичні події приписали засновникам християнства; що слід вважати штучною релігійною реформою з використанням ідентичних стародавніх знань.
Теологи винайшли «виправдання», що Біблія є «історією спасіння»: фіксація етапів формування розуміння поняття «Бог» окремо узятим народом, котрий старався акумулювати релігійний досвід інших народів. Втім дослідивши Біблію можна прийти до висновку, що, наприклад, «біблійний Бог» є повним відображенням психотипу диких єврейських кочівників: ідеал безкарного грабунку хитрістю (Бут. 27, Второзакон. 23:19–20 тощо), грабунок як дар Бога та паразитування (напр. Второзакон. 6:10, 7:1, 11:29 тощо), винищення культур інших народів (хто не сповідує світоглядову доктрину єврейських кочівників), геноцид народів для розширення життєвого простору самообраним тощо[10][17].
Утрудненим, у зв'язку із давністю подій та розбіжностями перекладів є доказ історичності деяких відомостей, наданих в Біблії. Деякі біблеїсти розглядають Біблію, як продукт виключно пост-полонного періоду (V ст. до н. е. й пізніше). Загалом науковці визнають Біблію джерелом історичних відомостей; зокрема, історичність вавилонського полону не викликає сумніву.
Історія Стародавнього Ізраїлю та Юдеї X–VII ст. до н. е. залишається предметом палких суперечок в наукових колах. Деякі вчені визнають історичними біблійні події лише періоду VIII–VII ст. до н. е.
політичний монотеїзм
политический монотеизм
Портал «Християнство»
Monumen Yos Sudarso Monumen Yos Sudarso Informasi Lokasi Kota Tegal Negara Indonesia Dirancang oleh Sapto Hudoyo Pengelola TNI AL Awal pembangunan 1969 Monumen Yos Sudarso adalah tugu prasasti yang didirikan sebagai wujud penghormatan bagi para pahlawan yang telah gugur dalam Pertempuran Laut Aru tanggal 15 Januari 1962. Diresmikan kali pertama pada tanggal 15 Januari 1969 oleh Deputi Khusus, Laksamana Muda Laut Suharno. Lokasi monumen ini berada di Jalan Pemuda Kota Tegal, Jawa Tengah, tepat di…
Teatro Colón Fachada del Teatro ColónLocalizaciónPaís Colombia Colombia,Localidad BarranquillaCoordenadas 10°59′10″N 74°47′02″O / 10.986245581911, -74.783966199965Información generalArquitecto Manuel CarreráApertura 23 de octubre de 1947CaracterísticasAforo 900 espectadoresSuperficie 1134 m²[editar datos en Wikidata] El Teatro Colón es una edificación que fue sala de cine de estilo art decó diseñada a mediados de los años 1940 por el arquitec…
Kegiatan nonton bareng pertandingan Kejuaraan Eropa UEFA 2012 di Hannover, Jerman Nonton bareng (atau menonton bersama) adalah kegiatan memperlihatkan sebuah tayangan kepada banyak orang di ruang publik tertentu. Tayangan yang diperlihatkan dapat berupa siaran langsung atau hasil rekaman, gratis atau berbayar, dan dapat menggunakan film, video, atau alat penyiaran seperti televisi satelit atau CCTV. Yang termasuk ke dalam kegiatan ini yaitu penayangan film,[1] ajang olahraga, atau konser…
Pour les articles homonymes, voir UNIL (homonymie). Université de LausanneHistoireFondation 1537StatutType Université publiqueNom officiel Schola Lausannensis, Université de LausanneRégime linguistique FrançaisRecteur Frédéric Herman (d) (depuis 2021)Devise Le savoir vivantMembre de ORCID (d), réseau des universités des capitales de l'Europe, Triangle azur (d)Site web www.unil.chChiffres-clésÉtudiants 16 919 (2020)Enseignants 2300Budget 495 238 919,94 francs suissesLoca…
Institut Teknologi dan Bisnis Kristen Bukit PengharapanNama lainITBK BPJenisPerguruan Tinggi SwastaDidirikan18 Oktober 2019AlamatKalisoro, Tawangmangu, Kabupaten Karanganyar, Jawa Tengah, 57792, IndonesiaBahasaBahasa IndonesiaSitus webbukitpengharapan.ac.id Institut Teknologi dan Bisnis Kristen Bukit Pengharapan (disingkat ITBK Bukit Pengharapan atau ITBK BP) adalah salah satu perguruan tinggi swasta berbasis Kristen di Indonesia yang berlokasi di Kabupaten Karanganyar, Jawa Tengah. Perguruan ti…
Position in rugby league football Billy Slater, Australia, Queensland and Melbourne Storm former fullback Fullback (or full-back) is one of the positions in a rugby league football team. Typically wearing jersey number 1, the fullback is a member of the team's 'back-line' (No. 1-7).[1] The position's name comes from their duty of standing the furthest back in defence, behind the forwards (8-13), half backs (6 and 7) and the three-quarter backs (2-5).[2] Fullbacks are therefore th…
Семангим Романізація Макк'юна — Райшауера Saeman'gŭm pangjoje Країна Південна Корея Семангим у Вікісховищі Координати: 35°49′12″ пн. ш. 126°28′57″ сх. д. / 35.82022200002777623° пн. ш. 126.48275800002778624° сх. д. / 35.82022200002777623; 126.48275800002778624 Супутниковий знімок NASA, 2006 С
فاليو سيرا شعار الإحداثيات 44°47′50″N 8°20′24″E / 44.797222222222°N 8.34°E / 44.797222222222; 8.34 [1] تقسيم إداري البلد إيطاليا[2] التقسيم الأعلى مقاطعة أستي خصائص جغرافية المساحة 4.76 كيلومتر مربع (9 أكتوبر 2011)[3] ارتفاع 278 متر عدد السكان عدد…
Order of algae Tilopteridales Cutleria multifida Scientific classification Domain: Eukaryota Clade: Diaphoretickes Clade: SAR Clade: Stramenopiles Phylum: Gyrista Subphylum: Ochrophytina Class: Phaeophyceae Subclass: Fucophycidae Order: TilopteridalesBessey [1] Families[2] Cutleriaceae Halosiphonaceae Phyllariaceae Stschapoviaceae Tilopteridaceae Synonyms[2] Cutleriales Bessey Tilopteridales is an order of brown algae (class Phaeophyceae) with isomorphic alternation of ge…
?Ульвофіцієві Caulerpa taxifolia Біологічна класифікація Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Зелені рослини (Viridiplantae) Відділ: Зелені водорості (Chlorophyta) Клас: Ulvophyceae Порядки (Ряди) Acrosiphoniales Bryopsidales Cladophorales Dasycladales Ignatiales Oltmansiellopsidales Trentepohliales Ulotrichales Ulvales Посилання Вікісховище: Ulvophyceae EOL: 4025 ITIS: 846521 N…
GrenadaGrenada (Inggris) Gwenad (Prancis Kreol Grenada) Bendera Lambang Semboyan: Ever Conscious of God We Aspire, Build and Advance as One People (Indonesia: Dengan Penuh Kesadaran Pada Tuhan Kami Bercita-cita, Membangun, dan Maju Sebagai Satu Rakyat)Lagu kebangsaan: Hail Grenada (Indonesia: Salam Grenada) Lagu kerajaan: God Save the King (Indonesia: Tuhan Jagalah sang Raja) Perlihatkan BumiPerlihatkan peta BenderaIbu kota(dan kota terbesar)St. George's12°3′N 61°45′W…
Elena Kömmling 2019 in Erfurt Porträt Geburtsdatum 1. Januar 2000 Größe 1,79 m Position Außenangriff/Annahme Vereine 2010–20192019–20212019–2020seit 2021 VC Olympia Dresden / Dresdner SCVV GrimmaSchwarz-Weiss ErfurtUSC Münster Nationalmannschaft Jugend-/Juniorinnen-Nationalmannschaft Erfolge 201620192020 deutsche U18-Meisterindeutsche U20-Meisterin1. Platz 2. BL Süd (bei Saisonabbruch) Stand: 11. Juni 2021 Elena Kömmling (* 1. Januar 2000) ist eine deutsche Volleyballspielerin…
吴政隆 中华人民共和国国务委员现任就任日期2023年3月12日与王小洪、谌贻琴同时在任总理李强 中华人民共和国国务院秘书长现任就任日期2023年3月12日总理李强前任肖捷 中国共产党江苏省委员会书记任期2021年10月19日—2022年12月28日副职许昆林（副书记兼省长）总书记习近平前任娄勤俭继任信长星 江苏省人民政府省长任期2017年5月31日—2021年10月19日书记李强 → 娄勤俭前任石
Biografi ini memerlukan lebih banyak catatan kaki untuk pemastian. Bantulah untuk menambahkan referensi atau sumber tepercaya. Materi kontroversial atau trivial yang sumbernya tidak memadai atau tidak bisa dipercaya harus segera dihapus, khususnya jika berpotensi memfitnah.Cari sumber: Daniel Levy – berita · surat kabar · buku · cendekiawan · JSTOR (April 2008) (Pelajari cara dan kapan saatnya untuk menghapus pesan templat ini) Daniel LevyLevy selama kunj…
Parte da série sobrePolítica da Jordânia Constituição Monarquia Monarca - Abdullah II Herdeiro - Hussein bin Al Abdullah Executivo Primeiro-ministro - Bisher Al-Khasawneh Legislativo Parlamento da Jordânia - Senado - Câmara dos Representantes Eleições Eleições gerais - 2016 · 2020 Tópicos relacionados Missões diplomáticas Subdivisões regionais Portal da Jordâniavde Ver também vdePredefinições de política da ÁsiaEstadossoberanos Afeganistão · Arábia Saud…
Qazi Syed Rafi MohammadDied1679Known forQazi and ScholarSpouse(s)Latifun Nisan and KafiaPartnerSyed Shamsuddin Sani (alias Syed Chajju Jagat JautChildrenMohammad Baqar, Qazi Syed Inayatullah, Mohammad Asadullah, Mohammad Atiqullah, Mohammad Rizqullah, Bibi Rasti, Mir Imamudin, Mir Amanullah, Sahib Daulat and Mah BibiRelativesMir Imaduddin ibn Syed Shamsuddin (Grand father) Qāḍī Sayyid Rāfiʿ Muḥammad Dasondhi (Urdu: قاضي سيد رافع محمد; died ca 1090 AH/1679 AD) was a sc…
Oiler of the United States Navy Aerial view of USS Enoree (AO-69) near Norfolk, Virginia, on 17 May 1943 History United States NameUSS Enoree NamesakeThe Enoree River in South Carolina Orderedas T3-S-A1 tanker hull; MC hull 517 BuilderBethlehem Steel Company, Sparrows Point, Maryland. Laid downas SS Sachem Launched29 August 1942 Acquired23 January 1943 Commissioned as USS Enoree (AO-69), 23 January 1943 Decommissioned27 March 1947 Recommissioned18 October 1950 Decommissioned10 December 1954 Reco…
Devotion to a hero in ancient Greek religion Cult hero redirects here. For the Cure side project, see I'm a Cult Hero. Ruins of a hero-shrine or heroon at Sagalassos, Turkey Hero cults were one of the most distinctive features of ancient Greek religion. In Homeric Greek, hero (ἥρως, hḗrōs) refers to the mortal offspring of a human and a god. By the historical period, however, the word came to mean specifically a dead man, venerated and propitiated at his tomb or at a designated shrine, b…
Aalborg AirportAalborg LufthavnIATA: AALICAO: EKYT AALLocation of airport in DenmarkInformasiJenisMilitary/PublicPengelolaAalborg Lufthavn a.m.b.a.MelayaniAalborgLokasiNørresundbyKetinggian dpl3 mdplKoordinat57°05′39.0″N 009°51′19.9″E / 57.094167°N 9.855528°E / 57.094167; 9.855528Situs webwww.aal.dkLandasan pacu Arah Panjang Permukaan m kaki 08R/26L 2,549 8,363 Aspal 08L/26R 2,654 8,707 Beton / Aspal / Bitumen Source: Danish AIP at EUROCONTROL[1…
دولار ليبيري5 دولار ليبيريةمعلومات عامةالبلد ليبيريا المنطقة ليبيريا رمز العملة Lib$L$ رمز الأيزو 4217 LRD المصرف المركزي البنك المركزي لليبيريا سعر الصرف 0٫005429 يورو (3 فبراير 2019) العملات المعدنية 5، 10، 25، 50، سنت، دولار واحد[1]تعديل - تعديل مصدري - تعديل ويكي بيانات الدولار الليب…
Lokasi Pengunjung: 18.117.98.207