Два листи до Тимотея і один до Тита становлять окрему групу листів апостола Павла. Їх зазвичай називають пастирськими листами, бо у них не містяться догматичні чи моральні повчання, а лише говориться про особливості, завдання та обов'язки пастирів Церков.
Тит був греком і язичником за народженням, як повідомляє Павло у Посланні до Галатів (Гал.2:3). Точна дата його навернення до християнства невідома, однак у 49 р. він уже супроводжував Павла і Варнаву на Єрусалимський Собор (Гал.2:1). Під час апостольських подорожей по Греції він виконує доручення апостола, укріплюючи у вірі місцеві церкви (2 Кор.8:6, 2 Кор.8:16, 2 Кор.12:18). Після звільнення апостола Павла з першого ув'язнення, він ставить самих своїх випробуваних учнів єпископами — Тимотея у Ефесі, а Тита — на Криті. Послання написано в той же час, що і 1-е послання Тимофію, найімовірніше у 62 — 65 роках.