Йорда́нія (араб.الأردن, тр.Al-ʾUrdunn[al.ʔur.dunː]Аль-Урдун), офіційна назва — Йорда́нське Хашимі́тське Королі́вство (араб.المملكة الأردنية الهاشمية, тр.Al-Mamlakah al-’Urdunniyyah Al-Hāshimiyyah) — країна, яка знаходиться на південному заході Азії, межує на півночі із Сирією, північному сході — з Іраком, на сході й південному сході — з Саудівською Аравією, на заході — з Ізраїлем. На півдні Йорданію омиває Акабська затока. Площа — 89 206 км². Західний берег був переданий Йорданії у 1950 році, але у 1967 році окупований Ізраїлем, площа 5879 км². Столиця країни — Амман.
Офіційною мовою є сучасний стандарт арабської мови (англ.Modern Standard Arabic, MSA) — літературна мова, яку викладають у школах[2]. Більшість йорданців розмовляють на діалекті, відомому як йорданська арабська. Англійська, хоч і без офіційного статусу, широко розповсюджена у країні та є де-факто мовою комерції й банкінгу, а також має спів-офіційний статус у сфері освіти: майже всі заняття в університетах проводяться англійською та майже у всіх державних школах викладають англійську на рівні з арабською[2].
Рельєф: пустельне гірське плато на сході, рифтові долини відокремлюють східний і західний береги річки Йордан.
Ваді-Рам — пустеля, відома також як Місячна долина. Вона унікальна завдяки своїм рудуватим, рожевим, червоним та темно-бордовим гранітним скелям. Голлівудські режисери неодноразово використовували пустелю як знімальний майданчик. Тут відбувалися зйомки деяких епізодів «Трансформерів» та майже всього фільму «Червона планета», в якому пустеля Ваді-Рум стала поверхнею Марса[3].
Клімат в Йорданії субтропічний, сухий зі спекотним літом. Чим далі вглиб країни від Середземного моря, тим більший контраст температур спостерігається і тим менше опадів там випадає. Середня висота країни становить 812 м. У нагір'ях над долиною річки Йордан, горах Мертвого моря і Ваді-ель-Араба переважає середземноморський клімат, а східні та північно-східні райони країни є посушливою пустелею. Хоч у пустельній частині Йорданії висока температура повітря, клімат пом'якшується низькою вологістю, денним бризом та прохолодою вночі.
Літо, яке триває з травня по вересень, жарке й сухе, із середньою температурою близько 32 °C, а в період з липня по серпень іноді й вище 40 °C. Зима, яка триває з листопада по березень, відносно прохолодна, з температурою в середньому близько 13 °C. Взимку часті зливи, в найбільш піднесених частинах країни іноді випадає сніг, але швидко тане.
У першій половині 2008 року на території Йорданії група археологів знайшла будівлю, яка за всіма ознаками є першою християнськоюцерквою у світі. Будинок зведено між 33 та 70 роками н. е. Ця церква розташована у місцевості Ріхаб, яка за 40 кілометрів на північний схід від Аммана, під землею. Над нею збудовано іншу церкву, яка має назву св. Георгія і збереглася до наших часів. До «першої церкви» ведуть сходи, вона має округлу форму, а всередині є кілька кам'яних лав. На цвинтарі, який прилягає до церкви, знайдено кераміку III—VII століть. Абдул Кадер Хасан, глава йорданського Центру археологічних досліджень, наголосив, що це сенсаційне відкриття, оскільки є докази, які дозволяють стверджувати, що в цій церкві збиралися перші християни, тобто 70 учнів Ісуса, які втекли з Єрусалиму, згадка про яких міститься в Євангелії від Луки. Річ у тому, що на одній із мозаїк церкви є згадка про «70 улюбленців Ісуса». На думку археологів, цей храм слугував першим християнам і місцем релігійних відправ, і житлом, і хованкою[5].
Йорданія поділяється на 12 мухафаз (провінцій). Усі, крім Ель-Балка, мають однойменні адміністративні центри. На чолі мухафаз знаходяться губернатори, призначувані королем Йорданії й котрі перебувають у підпорядкуванні міністерства внутрішніх справ. Провінції розділені на 52 районів.
Багато установ в Йорданії мають на меті підвищити культурну обізнаність про йорданське мистецтво та представити мистецькі рухи Йорданії в таких сферах, як живопис, скульптура, графіті та фотографія.[6] Мистецька сцена розвивається протягом останніх кількох років[7], і Йорданія стала притулком для митців з сусідніх країн.[8] У січні 2016 року вперше в історії йорданський фільм під назвою «Тіб» був номінований на здобуття премії «Оскар» в категорії «Найкращий фільм іноземною мовою».[9]
Нині музика в Йорданії розвивається завдяки появі великої кількості нових гуртів і виконавців, які зараз популярні на Близькому Сході. Такі виконавці, як Омар Аль-Абдаллат, Тоні Каттан, Діана Каразон і Хані Мітвасі, підвищили популярність йорданської музики.[[12]Фестиваль у Джераші — щорічна музична подія, на якій виступають популярні арабські співаки.[12] Піаніст і композитор Заде Дірані набув широкої міжнародної популярності.[13] Також зростає кількість альтернативних арабських рок-гуртів, які домінують на сцені в арабському світі, серед них: El Morabba3, Autostrad, JadaL, Akher Zapheer і Aziz Maraka.[14]
Йорданія відкрила свій перший підводний військовий музей біля узбережжя Акаби. У музеї представлено кілька одиниць військової техніки, зокрема танки, бронетранспортери та гелікоптер.[15]
Мансаф, традиційна страва Йорданії, бере свій початок із життя бедуїнів і є символом йорданської гостинності.
Йорданія є восьмим найбільшим виробником оливок у світі, оливкова олія є основною олією для приготування їжі в Йорданії.[16] Поширеною закускою є хумус - пюре з нуту, змішане з тахіні, лимоном і часником. Фул медамес – ще одна відома закуска. Типова їжа робітників, вона згодом потрапила на столи вищого класу. Типове йорданське мезе часто містить кубба маклію, лабане, баба гануш, табуле, оливки та солоні огірки.[17] До мезе зазвичай додають левантійський алкогольний напій арак, який виготовляється з винограду та анісу і схожий на узо, ракі та пастіс. Також іноді використовують йорданське вино та пиво. Ці ж страви, що подаються без алкогольних напоїв, можуть також називатися арабською мовою «мукаб
Найбільш характерною стравою Йорданії є мансаф, національна страва Йорданії. Ця страва є символом йорданської гостинності, на яку вплинула культура бедуїнів. Мансаф їдять у різних випадках, таких як похорони, весілля та релігійні свята. Він складається з тарілки рису з м'ясом, звареного в густому йогурті, посипаного кедровими горіхами та іноді зеленню. За давньою традицією страву їдять руками, але ця традиція не завжди дотримується.[19] Наприкінці йорданської трапези часто подають прості свіжі фрукти, але є також десерт, наприклад, пахлава, харисе, кнафе, халва та катаєф, страва, яка готується спеціально для Рамадану. В йорданській кухні пиття кави та чаю зі смаком нана або мерамійє, є майже ритуалом.[20]
Спорт
Хоча в Йорданії широко розвинені як командні, так і індивідуальні види спорту, найбільших міжнародних досягнень Королівство досягло в тхеквондо. Кульмінацією стали Олімпійські ігри в Ріо-2016, коли Ахмад Абугауш виграв першу в історії Йорданії медаль[21] будь-якого кольору на Іграх, здобувши золото у ваговій категорії до 67 кг.[22] Відтоді медалі з цього виду спорту продовжують виграватися на світовому та азійському рівнях, і тхеквондо стало улюбленим видом спорту в Королівстві поряд з футболом[23] і баскетболом.[24]
Йорданія має сильну політику щодо інклюзивного спорту та вкладає значні кошти у заохочення дівчат та жінок до участі у всіх видах спорту. Жіноча футбольна команда набирає визнання,[29] і в березні 2016 року посіла 58 місце у світі.[30] У 2016 році Йорданія приймала чемпіонат світу з футболу серед жінок U-17, у якому взяли участь 16 команд, що представляли шість континентів. Турнір проходив на чотирьох стадіонах у трьох йорданських містах Амман, Зарка та Ірбід. Це був перший жіночий спортивний турнір на Близькому Сході. [31]
Баскетбол — ще один вид спорту, у якому Йорданія продовжує демонструвати високі результати, пройшовши кваліфікацію на чемпіонат світу з баскетболу ФІЬА 2010, а нещодавно вийшовши на чемпіонату світу 2019 у Китаї . [32] Йорданія була за крок від потрапляння на Олімпійські ігри 2012 року після того, як у фіналі Кубку Азії 2010 року програла Китаю з мінімальним рахунком 70-69 і замість цього задовольнилася сріблом. Збірна Йорданії з баскетболу бере участь у різноманітних міжнародних та близькосхідних турнірах. До місцевих баскетбольних команд належать: Аль-Ортодоксі Клуб, Аль-Ріяді, Зейн, Аль-Хусейн та Аль-Джазіра.[33]
Також популярні бокс, карате, кікбоксинг, муай-тай, джиу-джитсу . Менш поширені види спорту також набувають популярності. Зростає популярність регбі, союз регбі визнаний Олімпійським комітетом Йорданії, який керує трьома національними збірними.[34] Хоча їзда навелосипеді не поширена в Йорданії, цей вид спорту розвивається як стиль життя і новий спосіб подорожей, особливо серед молодіі.[35] У 2014 році неурядова організація «Зроби життя скейтбордингом» завершила будівництво скейт-парку 7Hills, першого скейт-парку в країні, розташованого в центрі Аммана.[36]
↑Ham, Anthony; Greenway, Paul (2003). Jordan. Lonely Planet. с. 26, 76. ISBN9781740591652. Архів оригіналу за 18 січня 2016. Процитовано 13 жовтня 2015.
↑الحلويات في رمضان.. متعة ما بعد الإفطار [Sweets in Ramadan .. what fun after breakfast]. Al-Ghad(араб.). 30 червня 2015. Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. Процитовано 16 червня 2016.
↑Ham, Anthony; Greenway, Paul (2003). Jordan. Lonely Planet. с. 26, 76. ISBN9781740591652. Архів оригіналу за 18 січня 2016. Процитовано 13 жовтня 2015.
↑Transmission Strategy of the Competition -2017 FIBA 3X3 U18 Basketball World Cup. 2017 4th International Conference on Literature, Linguistics and Arts (ICLLA 2017). Francis Academic Press. 2017. doi:10.25236/iclla.2017.43. ISBN9781912407064.
Хашимітське Королівство Йорданія: фотоальбом. — К. : [б.в.], Б. р… — 55 с.: іл. — Альтернативна назва: Йорданія (назва обкл.).
«Зарубежная Азия. Общий обзор. Юго-Западная Азия» (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1979, стр. 226—239, ст. «Иордания» (рос.)
El-Anis, Imad. Jordan and the United States: The Political Economy of Trade and Economic Reform in the Middle East (I.B. Tauris, distributed by Palgrave Macmillan; 2011) 320 pages; case studies of trade in textiles, pharmaceuticals, and financial services.
Goichon, Amélie-Marie. Jordanie réelle. Paris: Desclée de Brouwer (1967—1972). 2 vol., ill.
Robins, Philip. A History of Jordan (2004).
Ryan, Curt. Jordan in Transition: From Hussein to Abdullah (2002).
Salibi, Kamal S. The Modern History of Jordan (1998).
Teller, Matthew. The Rough Guide to Jordan (4th ed., 2009).
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йорданія
.svg)
_(6949582694).jpg)
.jpg)
