Національна академія наук України (НАН України, Академія) — вища наукова самоврядна організація України, що заснована на державній власності і є найбільшим центром наукових досліджень в Україні.
Метою діяльності НАН України є отримання нових та узагальнення наявних знань про природу, людину і суспільство, розроблення наукових основ науково-технічного, соціально-економічного та культурного розвитку країни, всебічне сприяння застосуванню результатів наукових досліджень, підготовка висококваліфікованих наукових кадрів, формування наукового світогляду в суспільстві.
НАН України організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних, суспільних і гуманітарних наук[4].
НАН України об'єднує дійсних членів (академіків), членів-кореспондентів та іноземних членів, усіх науковців її установ.
Дійсними членами (академіками) НАН України обираються члени-кореспонденти НАН України, які створили визнані вітчизняною та світовою науковою спільнотою наукові школи, запропонували підхід до розв'язання наукових проблем, що мають теоретичне і практичне значення.
Членами-кореспондентами НАН України обираються доктори наук, які мають визнаний вітчизняною та світовою спільнотою науковий доробок, розв'язали наукову проблему, що має вагоме теоретичне і практичне значення.
Іноземними членами НАН України обираються вчені, які не є громадянами України, наукові праці яких одержали визнання міжнародної наукової спільноти та які вагомо сприяють розвитку наукових досліджень і міжнародних наукових зв'язків НАН України.
Академіки, члени-кореспонденти та іноземні члени НАН України обираються довічно[4].
Станом на 01.01.2021 до складу НАН України входило 166 дійсних членів (академіків), 357 членів-кореспондентів та 81 іноземний член[5].
26 травня 2021 року відбулася сесія Загальних зборів НАН України, на якій було обрано 30 академіків, 73 члени-кореспонденти та 27 іноземних членів НАН України[6].
Станом на 01.01.2021 у складі НАН України діяло 160 наукових установ та 36 організацій дослідно-виробничої бази. Загальна кількість працюючих у НАН України складала 27 807 осіб, у тому числі 14 503 наукові працівники, серед яких — 2 399 докторів наук та 6 620 кандидатів наук. Середній вік наукових працівників на вказану дату становив 54,8 року, докторів наук — 65 років, кандидатів наук — 51,1 року[5].
Українську академію наук (УАН) засновано відповідно до указу гетьмана Павла Скоропадського 14 листопада 1918 року[7] як самоврядну установу, що початково складалася із 45 наукових закладів та структур: 15 інститутів, 14 постійних комісій, 6 музеїв, 2 кабінетів, 2 лабораторій, ботанічного та акліматизаційного садів, астрономічної обсерваторії, біологічної станції, бібліотеки, друкарні та архіву. Видання академії повинні були друкуватися українською мовою. Статут підкреслював загальноукраїнський характер УАН: її дійсними членами могли бути не лише громадяни Української Держави, але й іноземні вчені українського походження, зокрема — з Галичини, Буковини та Закарпаття (власне іноземці теж могли обиратися академіками УАН, але — за рішенням не менш як 2/3 дійсних членів). Президію та перших академіків (по три на кожен з відділів, яких попервах налічувалося теж три: історико-філологічний, фізико-математичний, соціальних наук) призначив гетьманський уряд, а вже у подальшому вони самостійно повинні були формувати персональний склад академії шляхом періодичних виборів нових членів.
Перше спільне зібрання академії відбулося 27 листопада 1918 року. Відповідно, на ньому було обрано й першого президента УАН — Володимира Вернадського, неодмінним (вченим) секретарем — Агатангела Кримського.
На початку 1919 року новою — більшовицькою — владою факт заснування УАН було юридично підтверджено, визначено структуру і фінансування академії. Перше нерухоме майно вона отримала саме від більшовиків: 11 лютого 1919 року у київських газетах було оприлюднено наказ народного комісара освіти УСРР Володимира Затонського, згідно з яким садибу пансіону графині Левашової по вулиці Великій Володимирській (тепер — просто Володимирська), 54, «із усім приналежним рухомим майном» було передано академії без будь-якої грошової винагороди з боку останньої. 25 січня 1921 року спеціальною постановою Раднаркому УСРР «Про Українську академію наук» за підписом Християна Раковського колишній пансіон Левашової остаточно був затверджений у статусі академічної власності[8].
Декретом від 14 червня 1921 року Рада Народних Комісарів УСРР ухвалила «Положення про Всеукраїнську академію наук», відповідно до якого ВУАН визначалася найвищою науковою державною установою республіки і підпорядковувалася Наркомату освіти УСРР. Академія поділялася на три відділи, кожен з яких мав у своєму складі кафедри, інститути або комісії, які, своєю чергою, об'єднувалися у наукові центри навколо того чи іншого академіка ВУАН і, тим самим, сприяли зосередженню зусиль науковців довкола певного напрямку чи проблеми. Такі центри були автономними та самостійно визначали тематику своїх досліджень. Тобто, академія не мала жорсткої ієрархічної структури.
Таке становище зберігалося до кінця 1920-х років, поки радянський уряд, втрутившись у процедуру виборів керівництва академії, не прибрав тим самим залишки її автономії. 1934 року внаслідок реорганізації було фактично ліквідовано відділи ВУАН, а саму академію у лютому 1936 року — перейменовано в АН УСРР (з січня 1937 — АН УРСР). Згідно з новим Статутом вищим органом академії стали Загальні збори, основними осередками науково-дослідної роботи — наукові інститути. Де-факто після перейменування академія стала не національною, а — територіальною науковою установою. Її знову було поділено на три відділи: суспільних наук, математично-природничий (у 1938 році розділений на фізико-математичний і біологічний відділи) і технічний.
На початок 1941 року складі АН УРСР налічувалось 26 інститутів. У них працювало 3 092 співробітники, серед яких 60 академіків, 66 членів-кореспондентів, 164 доктори і 325 кандидатів наук. Інститути розміщувалися в Києві, Харкові, Дніпропетровську та Львові. Тематика наукових досліджень була зорієнтована на нові знання і допомогу в розв'язанні найважливіших проблем народногосподарського значення.
З початком Німецько-радянської війни 1941—1945 академічні інститути та інституції України було евакуйовано на схід СРСР. Більшість з них та Президія АН УРСР базувалися в Уфі, Інститут електрозварювання — у Нижньому Тагілі, частина установ — у Свердловську, Челябінську, Златоусті. Зусилля працівників академії були спрямовані, насамперед, на надання допомоги фронту і тилу.
У роки війни українські вчені зробили вагомий внесок у розроблення та впровадження прогресивних наукоємних технологій у літакобудуванні, двигунобудуванні, у дослідження проблем розвитку енергетичного господарства, паливно-енергетичного комплексу, мінерально-сировинних ресурсів, поліпшення методики лікування поранених тощо.
Зокрема, Інститут електрозварювання АН УРСР розробив і впровадив у виробництво новий метод зварювання танкових корпусів — під флюсом, що дало можливість докорінно змінити технологію виробництва танків і поставити їх випуск на потік. Увага вчених при цьому зосереджувалася на максимальному спрощенні виробничих процесів, оскільки основною робочою силою на виробництві були жінки, діти і люди похилого віку. Завдяки такому підходу колектив одного тільки заводу імені Комінтерну (Нижній Тагіл) виготовив 35 000 танків. Метод зварювання під флюсом впровадили у виробництво понад 40 підприємств СРСР. Зварювальними апаратами, виготовленими Інститутом електрозварювання, за роки війни було зварено 6 млн швів танкових корпусів.
У галузі охорони здоров'я вивчено дію цитотоксичної сироватки та застосовано її для прискорення загоєння ран, переломів, лікування септичних станів, боротьби організму з інфекціями.
У галузі мовознавства, літератури, історії надруковано значну кількість творів на теми оборони та посібників для закладів вищої освіти і початкових шкіл, зокрема, «Нарис з історії України», «Нарис про розвиток української культури», чотиритомний посібник з історії УРСР року. Значну роботу було проведено над словниками[9].
Із середини серпня 1943 року розпочалася поступова реевакуація керівних органів та установ АН УРСР, яка тривала до вересня 1944 року, коли було відновлено роботу Львівської філії АН УРСР[10]. З цього моменту головні зусилля в роботі академії спрямовувались, насамперед, на прискорене розв'язання затриманих війною важливих, вузлових для кожної науки фундаментальних досліджень. Чимало часу і зусиль витрачалося також на відновлення робочих приміщень, лабораторно-експериментальної бази, повернення бібліотечних, музейних фондів та колекцій, поповнення наукового складу[9].
Впродовж 1946—1950 років відбулось збільшення загальної кількості установ академії — на кінець 1950 року їх налічувалось 68 (51 науково-дослідна і 17 допоміжних); відповідно збільшилась і кількість наукових співробітників[11].
Період 1951—1955 років в історії АН УРСР характеризується виокремленням декількох нових наукових напрямів — радіофізики і електроніки, фізики металів і сплавів, кібернетики, фізико-хімічної механіки твердих тіл, хімії високомолекулярних сполук[12].
До 1960 року були створені 20 нових академічних інститутів. У 1954 році засновано Кримський філіал АН УРСР, у 1965 — створено Донецький науковий центр АН УРСР, трохи згодом — Західний, Харківський, Південний та Дніпропетровський центри.
Впродовж 1956—1960 років академічними установами закладено фундамент для розвитку нових теоретичних та експериментальних досліджень в галузі фізики напівпровідників і напівпровідникових приладів: у сфері низькотемпературної електроніки, магнетизму, резонансних явищ у твердих тілах, електропровідності та надпровідності, пластичності та міцності твердих тіл, термодинамічних властивостей зріджених газів та фізичних процесів розділення газових сумішей; в галузі теоретичної радіотехніки, створенні радіотехнічних приладів, а також з питань теоретичної та прикладної геофізики[13].
Впродовж 1961—1965 років відбувалося посилення фундаментальних досліджень, впровадження наукових здобутків у практику, розширення використання новітніх методів дослідження у соціогуманітарних науках, суттєві зміни академічної структури, урізноманітнення географії та форм міжнародних зв'язків АН УРСР, масштабне будівництво академічних комплексів.
Так, у 1961 році Обчислювальний центр АН УРСР було реорганізовано в Інститут кібернетики, який став авторитетним осередком розроблення теорії цифрових автоматів.
У 1960-ті роки лідерські позиції в матеріалознавстві продовжував посідати Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона, на базі якого виконувався комплекс теоретичних і прикладних досліджень процесів зварювання в умовах, подібних до космічних[14].
У 1963 році система науково-дослідних інститутів та інших установ АН УРСР мала таку організаційну структуру: три секції, що об'єднували дев'ять відділів (згодом — відділень).
Станом на 1977 рік в АН УРСР налічувалися 121 академік і 175 членів-кореспондентів. Три її секції охоплювали 11 відділів і 82 наукові установи.
У 1980-х роках більшість наукових співробітників Академії була зосереджена у Секції фізико-технічних і математичних наук (у 1986 році — 76 % співробітників), решта — у Секції хіміко-технологічних і біологічних наук (19 %) та Секції суспільних наук (5 %). Загальна кількість наукових співробітників зросла до 15 340. Втім, поруч із прогресом у фізичних і технічних науках відбувалося фальшування історії АН УРСР, приховувалися з ідеологічних причин імена видатних науковців.
Після досягнення незалежності України академія постала перед значними фінансовими труднощами. Неможливість купувати обладнання і реактиви, низька оплата роботи науковця, відсутність держзамовлення для практично-орієнтованих досліджень спонукала тисячі співробітників НАН залишити Україну чи науку. З іншого боку, перед вченими, особливо в галузі гуманітарних наук, розкрилися великі перспективи творчої праці. Юристи, історики, соціологи, економісти взяли активну участь у процесах державотворення. Якісно поліпшилися умови спілкування і взаємодії вчених із колегами за кордоном.
У період незалежної України світового значення набули фундаментальні здобутки за низкою напрямів математики, механіки, кібернетики, фізики високих енергій та астрофізики, теоретичної фізики, фізики твердого тіла, фізики плазми, неорганічної та органічної хімії, молекулярної біології та генетики, космічних досліджень, матеріалознавства тощо. Активно розвиваються й прикладні дослідження. Сьогодні академічна спільнота активно долучилася до дослідження проблем, пов'язаних з епідемією коронавірусу, а також — на здійснення розробок, спрямованих на задоволення потреб національного оборонно-промислового комплексу[15]
У НАН України є офіційна емблема (логотип): у овальному лавровому обрамленні картуша внизу написано дату заснування академії — 1918. В середині картуша розміщено графічне зображення Великого конференц-залу НАН України та її назва великими літерами — НАЦІОНАЛЬНА — над зображенням Конференц-залу, АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ — під його зображенням[8][16].
Найвищим органом самоврядування Національної академії наук України є Загальні збори НАН України (далі — Загальні збори), що складаються з дійсних членів (академіків) та членів-кореспондентів НАН України. У сесіях Загальних зборів (крім розгляду питань, пов'язаних з виборами дійсних членів, членів-кореспондентів та іноземних членів НАН України) беруть участь з правом ухвального голосу наукові працівники, делеговані трудовими колективами наукових установ НАН України, з правом дорадчого голосу — іноземні члени, керівники наукових установ НАН України та представники наукової громадськості. На Загальних зборах розглядаються найважливіші питання, що стосуються завдань НАН України, визначаються пріоритетні напрями діяльності академії[4][5].
Загальні збори обирають Президента та Президію НАН України.
Президент Національної академії наук України обирається Загальними зборами з числа дійсних членів НАН України таємним голосуванням простою більшістю голосів. Його правовий статус регулюється Статутом НАН України[4].
Чинним президентом НАН України є доктор фізико-математичних наук (1991), професор (1998), академік НАН України (2006) Анатолій Глібович Загородній[17][18][19][20], котрий був обраний очільником академії 9 жовтня 2020 року.
В цілому ж впродовж часу існування академії на посаді її президента побувало дев'ятеро осіб:[21]
У період між сесіями Загальних зборів керівництво роботою Національної академії наук України здійснює Президія НАН України, яка обирається Загальними зборами терміном на 5 років.
До складу чинної Президії НАН України, вибори до якої відбулися у жовтні 2020 року, входить 33 особи:[4][5][22]
У засіданнях Президії НАН України також беруть участь з правом дорадчого голосу п'ять виконуючих обов'язки члена Президії та 15 радників Президії:[4][5][22]
Структура НАН України складається з Президії, апарата Президії НАН України, секцій, відділень, регіональних наукових центрів, які координують діяльність науково-дослідних інститутів та інших наукових установ, закладів вищої освіти, організацій, підприємств, а також об'єктів соціальної сфери, що забезпечують діяльність НАН України і перебувають у її віданні.
Станом на 15 лютого 2022 року у структурі НАН України функціонувало три секції, які об'єднували 14 відділень академії:
Основною ланкою структури НАН України є науково-дослідні інститути та інші наукові установи (обсерваторії, ботанічні сади, дендропарки, заповідники, бібліотеки, музеї, науково-технічні, технологічні комплекси тощо).
В структурі НАН України діють національні заклади:
Також до структури академії входять підприємства дослідно-виробничої бази (дослідні підприємства, конструкторсько-технологічні організації, обчислювальні центри)[4][5].
В основу регіональної структури НАН України покладено п'ять регіональних наукових центрів подвійного (спільно з Міністерством освіти і науки України) підпорядкування:
Статутну діяльність Кримського наукового центру (Сімферополь) та його фінансування з бюджету НАН України призупинено у 2014 році[5].
Фінансово-економічною основою діяльності НАН України є фінансування з Державного бюджету України, у якому щороку окремим рядком визначаються кошти на забезпечення діяльності академії. Бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності НАН України за рахунок коштів загального фонду державного бюджету спрямовується на забезпечення основної діяльності наукових установ НАН України та на виконання окремих наукових і науково-технічних програм, проєктів і надання грантів[4].
Бюджет НАН України на 2022 рік відповідно до профільного законодавства складає 6 163 181 100 гривень, у тому числі на науково-технічну діяльність установ НАН України виділено 5 113 280 400 гривень й на підтримку розвитку пріоритетних напрямів наукових досліджень — 567 308 300 гривень[1].
За час діяльності НАН України в її середовищі сформувалася низка наукових шкіл світового та європейського значення[21]. Зокрема у:
В структурі НАН України працюють два видавництва, на які припадає 10–12% щорічної книжкової продукції академії:
«Наукова думка» у 2020 році випустила у світ 29 назв наукових видань загальним обсягом понад 660 обліково-видавничих аркушів, підготовлених працівниками НАН України.
«Академперіодикою» тоді ж здійснено 301 випуск 54 академічних журналів загальним накладом 42 000 примірників та обсягом понад 3 500 обліково-видавничих аркушів, зокрема — 238 випусків 42 періодичних видань за «Програмою підтримки журналів НАН України», серед яких — єдиний вітчизняний академічний науково-популярний журнал «Світогляд». Окрім того, випущено 25 назв наукових видань сукупним обсягом 650 обліково-видавничих аркушів і накладом 5 700 примірників.
«Академперіодика» також видає загальноакадемічні журнали НАН України:
Іншими установами НАН України впродовж 2020 року сукупно видано 372 назви наукових монографій, 105 назв збірників наукових праць, 272 назви навчальної, довідкової, енциклопедичної, художньої та науково-популярної літератури. Загальна кількість статей науковців академії у періодичних виданнях становить 15 300. За кордоном опубліковано 66 (18%) назв наукових книг та майже 4 900 (32%) статей у періодичних виданнях. Поточні праці науковців у 2020 році було опубліковано у 86 наукових журналах НАН України, а також — у збірниках наукових праць, інших періодичних і серійних книжкових виданнях. 16 наукових журналів НАН України перекладено і видано англійською мовою закордонними видавцями; ще 10 журналів англійською мовою академічні наукові установи видають в Україні власними силами[5].
Національна академія наук України має власну систему нагород та заохочувальних відзнак, які мають таку ієрархію (від найвищої нагороди — за спаданням):
Золота медаль імені В. І. Вернадського є найвищою відзнакою НАН України. Присуджується за видатні досягнення в природничих, технічних та соціогуманітарних науках. Заснована у 2003 році з нагоди 85-річчя створення НАН України. Названа на честь першого президента академії Володимира Вернадського, в день народження якого — 12 березня — щороку визначаються двоє чергових володарів нагороди (один вітчизняний вчений та один представник наукового зарубіжжя).
Медаль присуджується лише персонально — окремим особам — як за індивідуальні наукові досягнення, так і за сукупність наукових праць. Одна і та ж особа не може бути удостоєна Золотої медалі імені В. Вернадського більше, ніж один раз. Нагорода не надається посмертно, окрім випадку, коли лауреат помер вже після прийняття рішення про його нагородження.
Золота медаль імені Б. Є. Патона Національної академії наук України заснована 7 вересня 2020 року з метою увічнення пам'яті академіка та багатолітнього (з 1962 по 2020) президента НАН України Бориса Патона.
Присуджується за видатні досягнення у створенні інноваційних науково-технічних розробок, які знайшли широке практичне застосування[28].
Перших вчених, удостоєних Золотої медалі імені Б. Є. Патона, було визначено на засіданні Президії НАН України 23 листопада 2022 року, а нагороджено — на сесії Загальних зборів НАН України 27 квітня 2023 року. Ними стали:
Присуджуються Національною академією наук України на підставі проведених у відповідних відділеннях академії конкурсів. Преміями імені видатних вчених України відзначаються науковці, котрі опублікували впродовж певного періоду кращі в своїх галузях (напрямах) наукові праці, здійснили винаходи і відкриття, що мають важливе значення для розвитку науки і економіки України. Перша з цих премій — імені Олександра Богомольця — була заснована у 1946 році (вперше вручена лише у 1954 році за підсумками 1953 року). Присуджуються щорічно, проте — з різною періодичністю (в основному раз на 2–3 роки), але — з однаковим формулюванням: «За видатні наукові роботи (досягнення)…». Різниця — у відповідних наукових галузях та напрямах (див. таблицю).
Президія НАН України щороку (у лютому) присуджує 14 премій для молодих учених і стільки ж — для студентів закладів вищої освіти. Премії надаються окремим авторам або колективам авторів в галузях природничих, технічних і соціогуманітарних наук за кращі наукові роботи, а також — за серії наукових робіт з єдиної тематики, за відкриття та винаходи. Колектив, висунутий на нагородження, повинен включати лише основних авторів, чий внесок був найвагомішим, і складатися не більш як з трьох осіб. Особам, удостоєним премій, на загальних зборах відповідного відділення НАН України вручаються дипломи встановленого зразка. На конкурс не приймаються збірники наукових робіт різних авторів, а також роботи, які раніше були удостоєні премій НАН України, галузевих академій або спеціальних премій інших відомств, що присуджуються на конкурсній основі[31].
У відомчій нагородній системі НАН України існують також шість персональних заохочувальних відзнак (нагрудних знаків). П'ять із них засновані у 2005 році, Пам'ятна відзнака на честь 100-річчя Національної академії наук України — у 2018.
Портал «Україна» Портал «Наука»
Bhumika ChawlaBhumika Chawla at the 60th Filmfare Awards South 2014LahirRachna Chawla21 Agustus 1978 (umur 45)[1]New Delhi, India[1]Nama lainBhoomikaPekerjaanAktris, mantan peragawatiTahun aktif2000–sekarangSuami/istriBharath Thakur (m. 2007) Bhumika Chawla (lahir Rachna Chawla pada 21 Agustus 1978[1]) adalah seorang aktris dan seorang mantan peragawati asal India.[2] Ia memulai debutnya pada film Telugu Yuvakudu (20…
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Нововолодимирівка. село Нововолодимирівка Автобусна зупинка неподалік селаАвтобусна зупинка неподалік села Країна Україна Область Хмельницька область Район Кам'янець-Подільський Громада Орининська сільс…
«Kids[Coral Ayoroa]» Episodio de House M. D. Una niña practica saltos ornamentales y tiene una vida de exigencias adultas. House le descubre síntomas que indican algo serio.Título traducido «Kids»Episodio n.º Temporada 1Episodio HOU 119Dirigido por Deran SarafianEscrito por Thomas L. Moran y Lawrence KaplowGuion por Lawrence KaplowCód. de producción HOU-119Emisión 3 de mayo de 2005Diagnóstico Púrpura trombocitopénica trombótica (PTT)Estrella(s) invitada(s) Eddie McClintock, S…
Connu internationalement sous l’appellation de « MVD », le ministère de l'Intérieur de la fédération de Russie englobe toutes les forces de milices (police), les troupes de l'intérieur et le Service national de migration. Il a son propre système de récompenses ministérielles subordonnées aux récompenses d'État. Toutes les décorations et médailles mentionnées ici-bas furent approuvées par arrêté du ministre de l'Intérieur. Les numéros et dates de ces arrêtés min…
Circuito de Guecho de 2016 GeneralidadesProva71. Circuito de GuechoCompetiçõesUCI Europe Tour de 20161.1Data31 julho 2016Distância170 kmPaís EspanhaLocal de partidaGuechoLocal de destinoGuechoPartiram66Chegaram44ResultadosVencedor Diego Ulissi (Lampre-Merida)Segundo Simon Yates (Orica-BikeExchange)Terceiro José Herrada (Movistar Team) ◀20152017▶Documentação A 31.ª edição do Circuito de Guecho foi uma corrida de ciclismo que se disputou a 31 de julho de 2016 sobre um traç…
4fun.tv Rozpoczęcie nadawania 14 lutego 2004 Format obrazu 16:9 SD Właściciel 4Fun Media (2004-2023)Telewizja Polsat (od 2023) Systemyemisji sygnału IPTV Kraj nadawania Polska Język polski Udziały w rynku 0,24%[1](styczeń 2014) Strona internetowa 4fun.tv – polska stacja muzyczno-rozrywkowa skierowana do młodego pokolenia. Historia 27 listopada 2003 roku spółka Nova Communications (obecnie 4fun Media) podpisała umowę na transmisję satelitarną z Canal+ Sp. z o.o. przygotowywanego k…
Artikel ini sebatang kara, artinya tidak ada artikel lain yang memiliki pranala balik ke halaman ini.Bantulah menambah pranala ke artikel ini dari artikel yang berhubungan atau coba peralatan pencari pranala.Tag ini diberikan pada Oktober 2022. Natalie AchonwaAchonwa in 2019No. 11 – Indiana FeverPosisiPower forwardLigaWNBAInformasi pribadiLahir22 November 1992 (umur 31)Toronto, OntarioKebangsaanCanadianTinggi6 ft 3 in (1,91 m)Berat190 pon (86 kg)Informasi …
Deadly BlessingPosterSutradara Wes Craven Produser William Gilmore Patricia Herskovic Max A. Keller Micheline H. Keller Ditulis oleh Glenn M. Benest Matthew Barr Wes Craven SkenarioGlenn M. BenestMatthew BarrWes CravenCeritaGlenn M. BenestMatthew BarrPemeranMaren Jensen,Sharon Stone,Susan Buckner,Jeff EastPenata musikJames HornerSinematograferRobert C. JessupPenyuntingRichard BrackenDistributorUnited Artists (USA, theatrical),Embassy Home Entertainment (video)Tanggal rilis 14 Agustus 1981&…
Penyuntingan Artikel oleh pengguna baru atau anonim untuk saat ini tidak diizinkan hingga 30 Desember 2029.Lihat kebijakan pelindungan dan log pelindungan untuk informasi selengkapnya. Jika Anda tidak dapat menyunting Artikel ini dan Anda ingin melakukannya, Anda dapat memohon permintaan penyuntingan, diskusikan perubahan yang ingin dilakukan di halaman pembicaraan, memohon untuk melepaskan pelindungan, masuk, atau buatlah sebuah akun. Dewa United FCNama lengkapDewa United Football ClubJulukanTh…
『聖母子』イタリア語: La Vergine e il Bambino英語: The Virgin and Child作者ジョヴァンニ・アントーニオ・ボルトラッフィオ製作年おそらく1493年-1499年種類油彩、板(クルミ材)寸法92.7 cm × 67.3 cm (36.5 in × 26.5 in)所蔵ナショナル・ギャラリー、ロンドン 『聖母子』(せいぼし、伊: La Vergine e il Bambino, 英: The Virgin and Child)は、イタリアの盛期ル…
Anu Malik Información personalNacimiento 2 de noviembre de 1960 (63 años)Bombay (India) Nacionalidad IndiaReligión Islam EducaciónEducado en Mithibai College Información profesionalOcupación Director de cine, cantante, compositor, director musical y compositor de bandas sonoras Años activo desde 1980Instrumento Voz Distinciones National Film Award for Best Music DirectionPremio FilmfarePremio Filmfare para el mejor director musicalFilmfare Special Award (2001)Premio Filmfare para el …
Municipality and town in Bolívar Department, ColombiaCicucoMunicipality and town FlagLocation of the municipality and town of Cicuco in the Bolívar Department of ColombiaCicucoLocation in ColombiaCoordinates: 9°16′N 74°39′W / 9.267°N 74.650°W / 9.267; -74.650Country ColombiaDepartment Bolívar DepartmentArea[1] • Total132 km2 (51 sq mi)Population (Census 2018[2]) • Total13,120 • Density…
African-American art historian Sylvia Ardyn BooneBorn(1940-09-30)September 30, 1940DiedApril 27, 1993(1993-04-27) (aged 52)New Haven, Connecticut, U.S.EducationBrooklyn College (BA)Columbia University (MA)Yale University (PhD) Sylvia Ardyn Boone (September 30, 1940 - April 27, 1993)[1] was an African-American art historian specializing in African art, female imagery, women's arts and masks. In 1988, she became the first African-American woman to receive tenure at Yale University. …
仲裁委员会2009年仲裁委员会描述页的截图成立2003年12月4日[1]网址维基百科:仲裁委员会 英语维基百科网站的仲裁委员会(Arbitration Committee,简称ArbCom)是几位编者组成的,对于与其他编者所发生的争论实施具有约束力的裁决。[2]吉米·威爾斯于2003年12月4日成立委员会,作为威尔斯之前身为网站所有者拥有的决定权的扩展。[1][3]作为编者之间争论解决的…
United States utility company This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Evergy – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (May 2015) (Learn how and when to remove this template message) EvergyTypePublicTraded asNYSE: EVRGS&P 500 componentIndustryElectric utilityPredecessorCompany formed with m…
National park in the Sierra Nevada mountains, California, U.S. Sequoia National ParkIUCN category II (national park)[1]The General Sherman Tree, the largest tree in the world (measured by volume), in 2022Location in CaliforniaShow map of CaliforniaLocation in the United StatesShow map of the United StatesLocationTulare County, California, United StatesNearest cityVisalia, CaliforniaCoordinates36°33′53″N 118°46′22″W / 36.56472°N 118.77278°W / 36.56…
هذه المقالة يتيمة إذ تصل إليها مقالات أخرى قليلة جدًا. فضلًا، ساعد بإضافة وصلة إليها في مقالات متعلقة بها. (مارس 2021) أوجينيو إسبيخو معلومات شخصية الميلاد 21 فبراير 1747 الوفاة 27 ديسمبر 1795 (48 سنة) [1] كيتو مواطنة كيتو عضو في ماسونية الحياة العملية التلامذة ا…
Степан Белина-Скупевський в партії Рамадеса («Аїда», Дж. Верді). Степан (Стефан) Броніславович Белина-Скупевський (справжнє прізвище Скупевський; псевдоніми — Белин-Скупевський, Belina-Skupiewski, Stefano Bielena; 23 серпня (4 вересня) 1885(18850904), Київ — 2 вересня 1962, Гданськ, Польщ…
Bentonit (lapis putih) di Petrified Forest National Park, Arizona, Amerika Serikat Bentonit dalam ilmu mineralogi tergolong ke dalam kelompok besar tanah lempung. Nama bentonit pertama kali digunakan pada tahun 1890 untuk mengidentifikasi mineral bersifat plastis yang ditemukan di Fort Benton, Wyoming, Amerika Serikat.[1] Bentonit terbentuk dari transformasi hidrotermal abu vulkanik, yang mayoritas komponennya tergolong ke dalam kelas mineral smektit (struktur lembaran), yaitu montmorill…
Doktorzy honoris causa Politechniki Warszawskiej – lista doktorów honoris causa Politechniki Warszawskiej od 1924 roku. II Rzeczpospolita Doktorzy hc Ignacy Mościcki i Aleksander Rothert z otrzymanymi dyplomami na początku 1925 1924[1] Karol Pollak Ignacy Mościcki Aleksander Rothert 1925 Andrzej Kędzior 1926 Maria Skłodowska-Curie Józef Boguski Ignacy Mościcki Willem Hendrik Keesom (Holandia) 1928 Jan Czochralski 1929 Maksymilian Thullie 1930 Bogdan Hutten-Czapski 1931 Stanisław Grzyb…
Lokasi Pengunjung: 18.118.139.209