ЮНЕСКО

ЮНЕСКО
англ. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization
фр. Organisation des Nations unies pour l'éducation, la science et la culture Редагувати інформацію у Вікіданих
АбревіатураUNESCO(англ.), ONUÉSC(фр.) Редагувати інформацію у Вікіданих
Типспеціалізоване агентство ООНd[1][2]
міжурядова організація Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано16 листопада 1945[3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Штаб-квартираПариж (48°50′43″ пн. ш. 2°18′26″ сх. д. / 48.845277777778° пн. ш. 2.3072222222222° сх. д. / 48.845277777778; 2.3072222222222) Редагувати інформацію у Вікіданих
48°51′00″ пн. ш. 2°18′22″ сх. д. / 48.85° пн. ш. 2.30611111° сх. д. / 48.85; 2.30611111
Місце діяльностіувесь світd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоGlobal Citizen Science Partnershipd[6]
Global Academic Integrity Networkd[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Офіційні мовианглійська
іспанська
французька
російська
арабська
китайська мова Редагувати інформацію у Вікіданих
Офіс головиГенеральний директор ЮНЕСКОd Редагувати інформацію у Вікіданих
КерівникОдрі Азулай (15 листопада 2017)[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Членів195 країна (2024)[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартнерствоUnited Cities and Local Governments[9][10]
Wapikoni Mobiled
Міжнародна організація цивільної авіації[11] Редагувати інформацію у Вікіданих
Материнська
організація
Організація Об’єднаних Націй[12] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дочірня(і)
організація(ї)
UNESCO Chair on Cyberspace and Cultured
Scientific Committee on Problems of the Environmentd[13]
Інститут статистики ЮНЕСКОd
Iranian National Commission for UNESCOd
Hylean Amazon Instituted Редагувати інформацію у Вікіданих
Вебсайт: en.unesco.org Редагувати інформацію у Вікіданих

Нагороди

Мапа

CMNS: ЮНЕСКО у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Організа́ція Об'є́днаних На́цій з пита́нь осві́ти, нау́ки і культу́ри (ЮНЕ́СКО) (англ. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, фр. Organisation des Nations unites pour l'éducation, la science et la culture, UNESCO) — міжнародна організація, спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй, яка при співпраці своїх членів-держав у галузі освіти, науки, культури сприяє ліквідації неписьменності, підготовці національних кадрів, розвитку національної культури, охороні пам'яток культури тощо.

На початку 2013 року кількість країн-учасниць становила 195. На 2011 вона охоплювала 193 країн-держав; консультативний статус при ній мають неурядові організації (приблизно 250). У 2017 році Ізраїль та США заявили про вихід з організації[14].

Головний осередок ЮНЕСКО знаходиться в м. Парижі (Франція). ЮНЕСКО має видавництво Office des Presses de l'Unesco (різними мовами), в якому з'являються 26 періодичних видань, серед них «Кур'єр ЮНЕСКО» (35 мовами), «Культури», «Музеум», «Перспективи освіти» та інші. Україна є членом ЮНЕСКО від 1954 року.

Історія

У 1942 році у Великій Британії за ініціативою президента Ради з освіти Англії Уельсу Річарда А. Батлера і президента Британської ради М. Робертсона була скликана конференція міністрів освіти країн-союзників (англ. Conference of Allied Ministers of Education). Зустріч, на якій були присутні представники 8 урядів, які перебувають в еміграції, відбулася в Лондоні з 16 листопада по 5 грудня. Основним питанням конференції було відновлення системи освіти з настанням миру. Замість одноразового заходу до грудня 1945 відбулося близько 60 зустрічей. Ідеї конференції знайшли підтримку у світовому співтоваристві.

Після закінчення Другої світової війни в Лондоні пройшла конференція Організації Об'єднаних Націй зі створення організації з питань освіти та культури (ЕКО / Конф) (англ. United Nations Conference for the establishment of an educational and cultural organization (ECO / CONF)). Конференція була скликана за рекомендацією зустрічі 1942 року і конференції ООН з міжнародної організації (англ. United Nations Conference on International Organization), яка відбулася у квітні-червні 1945 року в Сан-Франциско. Основними завданнями організації були встановлення справжньої культури миру та перешкоджання розв'язування нової світової війни, що реалізуються за допомогою сприяння забезпеченню «інтелектуальної та моральної солідарності людства».

16 листопада 1945 підписаний Статут ЮНЕСКО і створена підготовча комісія. Статут був підписаний представниками 37 держав з 44, присутніх на зустрічі. Статут набув чинності після того, як був ратифікований 20 державами. Це сталося 4 листопада 1946. Перша сесія генеральної конференції ЮНЕСКО, в якій взяли участь представники 30 держав, пройшла в Парижі з 19 листопада по 10 грудня 1946.

ЮНЕСКО є правонаступником міжнародного комітету Ліги Націй з питань інтелектуальної співпраці та її виконавчого установи — Міжнародного інституту інтелектуальної співпраці. Міжнародний комітет (або комісія) з інтелектуальної співпраці у складі 12 чоловік був створений в 1922 році за пропозицією Леона Буржуа, лауреата Нобелівської премії миру. Ліга Націй вважала питання культури та освіти внутрішніми справами держав та фінансово обмежувала діяльність комітету. Фінансова допомога була отримана від Франції в 1926 році разом з установою в Парижі Міжнародного інституту інтелектуальної співпраці. Інститут займався контактами між університетами, бібліотеками, науковими спілками, перекладом літературних творів, юридичними питаннями інтелектуальної власності, співробітництвом в області музеїв і мистецтва, зв'язками зі ЗМІ. Передача повноважень, які можуть бути виконані в межах плану діяльності ЮНЕСКО, здійснювалася відповідно до статті 9 статуту ЮНЕСКО та статті 63 статуту ООН. Крім того, ЮНЕСКО були передані фінансові активи інституту.

Структура

Крім штаб-квартири організації в Парижі, існує цілий ряд регіональних, кластерних і національних офісів ЮНЕСКО, створених в рамках стратегії децентралізації і забезпечують її ефективну присутність у всіх регіонах та областях, а також зв'язок з агентствами ООН та іншими організаціями-партнерами. Адміністративну підтримку мережі забезпечує координаційне бюро ЮНЕСКО (англ. Bureau of Field Coordination). Зв'язок з ООН підтримується в офісах організації в Женеві і Нью-Йорку.

Регіональні, кластерні та національні офіси

Всі діючі та асоційовані члени ЮНЕСКО організовані в п'ять регіональних груп: Африка, Ліга арабських держав, Азія і Тихий океан, Європа і Північна Америка, Латинська Америка і країни Карибського басейну. Основу розподілу складають географічні чинники, але не тільки вони. Багато програм і тематичні напрямки роботи організації формують регіональні мережі, спрямовані на вирішення проблем, специфічних для регіону. Діяльність регіональних мереж узгоджується з національними представництвами ЮНЕСКО, регіональними бюро та штаб-квартирою організації. Також вони тісно співпрацюють з NASA.

Регіональні бюро ЮНЕСКО надають спеціалізовану підтримку кластерним і національним офісам організації. Усього налічується 10 регіональних бюро організації, що працюють в галузях освіти, науки і культури. Найбільші підрозділи розташовано в Туреччині, Росії (Чечня), та Арабських Еміратах.

Основу структури ЮНЕСКО становить кластерна система. 27 кластерних офісів організації працюють зі 148 країнами-членами і здійснюють взаємодію між країнами в кластері з питань, що знаходяться в компетенції ЮНЕСКО, взаємодію з різними структурами ООН щодо здійснення спільних проєктів, а також здійснюють взаємодію з іншими офісами організації з різних напрямків діяльності. Виняток з кластерної системи становлять 27 національних офісів, покликаних обслуговувати 9 найбільш густонаселених країн світу, а також пост-конфліктні зони. Україна також входить до їх числа.

Держави-члени, асоційовані члени та постійні представництва при штаб-квартирі ЮНЕСКО

Будь-яка держава, що є членом ООН може стати членом ЮНЕСКО, при припиненні членства в ООН автоматично відбувається вихід з ЮНЕСКО. Держави і території, що не входять в ООН, можуть стати членами організації за умови отримання двох третин голосів генеральної конференції. Для територій, що не керують своєю зовнішньою політикою, додатковою умовою є клопотання відповідального за зовнішні зносини держави. Вихід зі складу організації здійснюється після повідомлення Генерального директора, який набирає чинності 31 грудня року, наступного за тим, в якому було зроблено це повідомлення. Взаємовідношеннями з національними комітетами ЮНЕСКО займається відповідний підрозділ організації, до складу якого входять чотири регіональні секції (крім Африки).

Кожна держава-член має право призначити постійного представника при ЮНЕСКО. Цим правом скористалося 182 держави, крім того при ЮНЕСКО діє 4 постійних спостерігача і 9 спостережних задач міжурядових організацій.

Генеральні директори

Одрі Азулай Франція Франція з 2017 року
Ірина Бокова Болгарія Болгарія 2009–2017
Мацуура Коітіро Японія Японія 1999–2009
Федеріко Майор Сарагоса Іспанія Іспанія 1987–1999
Амаду-Махтар М'Боу Сенегал Сенегал 1974–1987
Рене Майо Франція Франція в.о. 1961; 1961—1974
Вітторіно Веронезе Італія Італія 1958–1961
Лютер Еванс США США 1953–1958
Джон Вілкинсон Тейлор США США в.о. 1952—1953
Хайме Торрес Бодет Мексика Мексика 1948–1952
Джуліан Гакслі Велика Британія Велика Британія 1946–1948

Офіційні мови

ЮНЕСКО має шість офіційних мов — англійську, арабську, іспанську, китайську, російську та французьку.

1946-го року, одразу по заснуванні організації, офіційними мовами секретаріату, генеральної конференції та виконавчої ради ЮНЕСКО були англійська та французька.

1950-го до мов генеральної конференції було додано третю — іспанську, а 1954-го — російську, під номером чотири. Того ж таки 1954-го обидві мови стали офіційними для виконавчої ради.

Згодом, 1974-го, основні органи управління включили були в список арабську мову — п'яту.

А китайську ж мову, шосту за рахунком, було додано 1977-го для виконавчої ради і невдовзі, 1980-го, — для генеральної конференції.

Діяльність

Практична діяльність ЮНЕСКО будується на засадах середньострокового плану, розрахованого на 6 років. У свою чергу, на підставі такого плану складаються три дворічні програми. Конкретна робота Організації, що проводиться в рамках затверджених програм і здійснюється за такими головними напрямами:

  • Велика програма I — Освіта.
  • Велика програма II — Природничі науки.
  • Велика програма III — Соціальні та гуманітарні науки
  • Велика програма IV — Культура.
  • Велика програма V — Комунікація та інформація.

Організацією реалізується цілий ряд довгострокових широкомасштабних міжнародних програм і проєктів у таких галузях, як океанографія, екологія, гідрологія, відновлювані джерела енергії, геологічна кореляція, науково-технічна інформація, інформатика, комунікація, біоетика, управління соціальними перетвореннями, повернення культурних цінностей, збереження всесвітньої культурної і природної спадщини, професійно-технічна освіта, освіта для XXI століття тощо.

Для координації міжнародної співпраці з реалізації цих програм створені та функціонують відповідні міжурядові комітети та ради, до складу яких входить встановлена кількість представників тих країн-членів, які обираються Генеральною конференцією на певний період. У країнах-членах діють національні органи із зазначених програм.

Освіта

У галузі освіти основні зусилля ЮНЕСКО спрямовані на:

  • сприяння розширенню доступу до базової освіти та ліквідації неписьменності;
  • розвиток екологічної та превентивної, безперервної, професійно-технічної та вищої освіти;
  • сприяння проведенню аналізу та оцінки національних освітніх систем, розробці політики та здійсненню реформ у галузі освіти з метою покращання її якості та адаптації до потреб суспільства;
  • підготовку освітянських кадрів;
  • сприяння визнанню еквівалентності навчальних курсів, свідоцтв і дипломів у сфері освіти.

Наука

У галузі науки, окрім згаданих вище довгострокових міжнародних наукових програм, ЮНЕСКО сприяє міжнародній співпраці з розвитку фундаментальних та інженерних наук, вищої науки та її адаптації до потреб суспільства, розвитку та застосуванню в різних галузях нових інформаційних і телекомунікаційних технологій. У галузі гуманітарних наук реалізуються проєкти, що стосуються людських аспектів глобальних соціальних змін і розвитку, зміцнення демократичних процесів, забезпечення прав людини, усунення різного роду дискримінації, участі молоді у розвитку суспільства, питань багатоетнічного співіснування, запобігання національним та етнічним конфліктам, створення клімату соціальної гармонії.

Культура

Діяльність ЮНЕСКО в галузі культури охоплює такі сфери:

  • збереження та відродження матеріальної і нематеріальної культурної спадщини;
  • розвиток мистецтв;
  • сприяння розвитку сучасних культур;
  • сприяння поверненню втрачених культурних цінностей країнам їхнього походження;
  • поширення книг і читання шляхом сприяння розвитку книговидавничої справи;
  • розвиток індустрії культури та розробка політики в галузі культури;
  • захист авторських і суміжних прав;
  • аналіз взаємозв'язку між культурою та розвитком, врахування культурного фактора у розвитку суспільства;
  • розвиток культурного плюралізму та міжкультурного діалогу.

Комунікації

У галузі комунікації та інформації ЮНЕСКО покликана сприяти вільному поширенню інформації, розвитку плюралізму та незалежності засобів інформації, зміцненню та модернізації інформаційних інфраструктур і служб документації (бібліотек, архівів) у країнах-членах, застосуванню нових інформаційних і телекомунікаційних технологій, підготовці кадрів у цій галузі.

Інститути ЮНЕСКО

Інститути та центри ЮНЕСКО в галузі освіти

Основною метою діяльності є: сприяння діяльності ЮНЕСКО у зміцненні миру та безпеки, розповсюдженню культури та освіти серед народів в інтересах забезпечення поваги до справедливості, законності, прав і свобод людини, проголошених у Статуті Організації Об’єднаних Націй та захист спільних інтересів своїх представників.

Організацією реалізується цілий ряд довгострокових широкомасштабних міжнародних програм і проєктів у таких галузях, як екологія, гідрологія, відновлювані джерела енергії, науково-технічна інформація, інформатика, комунікація, біоетика, управління соціальними перетвореннями, повернення культурних цінностей, збереження всесвітньої культурної і природної спадщини, професійно-технічна освіта, освіта для XXI століття тощо.

Міжнародна організація МЦВП ЮНЕСКО об’єднує працівників, фахівців, науковців з багатьох інституцій України та Європейської Спільноти. Отримала офіційний статус члена Міжнародного Центру Впровадження Програм Організації Об’єднаних Націй з питань Освіти, Науки та Культури, сертифікат ЮНЕСКО від 21 січня 2008 року.

Організація має представництва в Польщі, Італії, США, а також об’єднує 8 благодійних організацій та фондів: БО БФО МЦВПЮ «Оберіг» в Тернополі, БО РБФ «Поділля» в м. Хмельницький, БО БФ «Всесвітня спадщина» м. Харків, БО Центрального регіону України в Дніпрі, ЗРБО МЦВПЮ во Львові, БФ «Сумна квітка» в м. Львів, Тернопільське обласне відділення МЦВПЮ в м. Тернопіль, БФ у США. Невдовзі планується відкриття представництва в Греції.

Інститути та центри ЮНЕСКО в галузі науки

Статистичний інститут ЮНЕСКО

Україна в ЮНЕСКО

Марка України присвячена 50-річчю членства в ЮНЕСКО
Ювілейна монета присвячена 50-річчю членства в ЮНЕСКО

Див. також: Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні; Національна комісія України у справах ЮНЕСКО

12 травня 1954 року Україна стала членом ЮНЕСКО після того, як 21 квітня того ж року до цієї організації вступив СРСР. Рішення про приєднання УРСР та БРСР стало можливим завдяки членству України і Білорусі в Організації Об'єднаних Націй, яке давало право приєднуватися до будь-яких міжурядових інституцій, які діяли в оонівській системі.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 27 липня 1956 року № 898 було створено постійну Міжвідомчу Комісію УРСР в справах ЮНЕСКО, до складу якої входили близько 50 керівних представників міністерств і відомств, наукових і громадських установ. Ця комісія опрацьовувала плани роботи ЮНЕСКО і координувала роботу національних комітетів УРСР з наукових програм (геологічне співробітництво, гідрологічна програма, океанографічна комісія, вивчення слов'янських культур тощо). З 1995 року створено Національну комісію України у справах ЮНЕСКО[16].

Представниками УРСР в ЮНЕСКО були: Ю. Кочубей (згодом заступник міністерства закордонних справ УРСР, Постійний представник УРСР при ЮНЕСКО з 1971 року), М. Решетняк, А. Зленко, В. Скофенко та ін.

1974—1979 роках відділ музейних справ у системі ЮНЕСКО очолював Юрій Турченко. Не погоджуючись з радянською політикою в Україні у сфері культури та мистецтва, він покинув працю в ЮНЕСКО й залишився у Франції.

1980—1985 роках членом виконавчої ради ЮНЕСКО був представник УРСР — Г. Цвєтков.

1979 року відбулася міжнародна славістична конференція ЮНЕСКО у Києві, в якій взяли участь близько 200 славістів.

1970 року видається іноземними мовами «Бюлетень Комісії УРСР у справах ЮНЕСКО», видано брошуру М. Петрачкова, Т. Коваленка-Косарика «Україна — член ЮНЕСКО» (1966), А. Зленка «Unesco and Problems of the Present» (1984).

У плані діяльності ЮНЕСКО в Україні видано:

  • G. Chevchuk «La politique culturelle dans la République socialiste soviétique d'Ukraine» (видання французькою та англійською мовами) — 1981 р.,
  • альбом «Sculpture et architecture de bois» — 1981 р.,
  • Леонід Новиченко «Taras Chevtchenko» — 1982 р.,
  • «Антологія української радянської поезії» (анг. Poetry of Soviet Ukraine's New World: An Anthology) — 1986 р. та ін.

ЮНЕСКО відзначено:

  • 150-річчя з дня народження Т. Шевченка,
  • 250-річчя з дня народження Г. Сковороди,
  • 100-річчя народження Лесі Українки, І. Франка, Є. Патона;
  • влаштовано фестиваль фільмів О. Довженка (1984).
  • Керамічне пано Л. Мішкової прикрашує коридор ЮНЕСКО
  • 1500-річчя заснування Києва (1983), з цієї нагоди делегація ЮНЕСКО відвідала Київ на чолі з генеральним директором А. М. М'Боу.

Як і в інших міжнародних організаціях, представники УРСР в ЮНЕСКО виконували загально-радянські директиви.

За 47 років напрацьовано значний потенціал і досвід співпраці з цією Організацією у сферах її компетенції, а також багатостороннього міжнародного гуманітарного співробітництва.

У часи незалежності

За період членства в ЮНЕСКО Україна виступала ініціатором започаткування багатьох міжнародних програм і проєктів. Зокрема, в ході 26-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО вона ініціювала розгортання масової міжнародної кампанії по викоріненню неписьменності. Ця кампанія набула широкого міжнародного визнання і лягла в основу 20-річної програмної діяльності ЮНЕСКО в цій галузі.

Україна висунула також пропозицію про використання засобів інформації з метою зміцнення миру, недопущення пропаганди війни, насильства і ненависті між народами, що дало поштовх до розробки і прийняття відповідної Декларації (1978 р.).

Україна була серед ініціаторів розробки Декларації про раси і расові забобони, започаткування проєктів стосовно ролі ЮНЕСКО у встановленні нового міжнародного економічного порядку, вивчення та поширення слов'янських культур тощо.

На 27-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО (1993 р.) Україна виступила з ініціативою розробки «Програми культури миру». Ця ініціатива лягла в основу переорієнтації діяльності ЮНЕСКО в напрямку зміцнення її етичної місії та ролі у формуванні психології культури миру, клімату довіри і толерантності. На підставі цієї пропозиції розроблено міждисциплінарний проєкт «На шляху до культури миру», який став складовою частиною всіх наступних дворічних програм та стратегічних напрямків діяльності ЮНЕСКО до 2001 року.

В межах цього проєкту у 1999 р. в Києві під егідою другого Президента України Леоніда Кучми та за фінансовою участю ЮНЕСКО проведено Міжнародну конференцію «Демократичне врядування та культура миру в країнах Центральної, Східної та Південно-Східної Європи».

В ході 29-ї сесії Генконференції ЮНЕСКО Україна ініціювала звернення до ООН з метою проголошення ООН одного з років Міжнародним роком захисту, збереження та відродження культурної спадщини. На 56-й сесії Генеральної асамблеї ООН ця ініціатива знайшла своє відображення — 2002 рік проголошено ООН міжнародним роком із захисту світової культурної спадщини.

З огляду на історичний характер 30-ї сесії Генеральної конференції (останньої у другому тисячоріччі), Україна визначила такі найважливіші завдання ЮНЕСКО на сучасному етапі входження людства у XXI сторіччя: пошук формули гармонізації глобальних, регіональних і національних інтересів, нових форм співробітництва, зміцнення мандатної функції ЮНЕСКО та її ролі інтелектуального та морально-етичного центру як у системі ООН, так і на міждержавному рівні.

Україна обиралася до цілого ряду керівних та програмних органів ЮНЕСКО, насамперед до Виконавчої Ради. У 1981—1985 рр. представником УРСР у Виконраді було призначено Г. М. Цвєткова, 1995 — 1999 рр. представниками України були В. Д. Хандогій та А. М. Зленко.

15 жовтня — 3 листопада в штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі відбулася 31-ша сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО, в якій брала участь делегація України, на чолі з Заступником Голови Адміністрації Президента, Головою Національної комісії України у справах ЮНЕСКО А. К. Орлом.

У ході сесії ген. конференції відбулися вибори до Виконавчої ради ЮНЕСКО. Завдяки активній, чітко скоординованій та різноплановій роботі МЗС, Постпредставництва при ЮНЕСКО та дипломатичних установ України за кордоном нашу державу переважною більшістю голосів (116) було обрано до Виконавчої Ради ЮНЕСКО на чотирирічний термін. Окрім України до складу Виконради від II регіональної виборчої групи (країни Центральної та Східної Європи) були обрані Словаччина (81 голос) і Білорусь (72 голоси). Загалом у нашій виборчій групі на три вакантні місця у Виконраді, окрім України, претендували ще сім країн — Азербайджан, Албанія, Вірменія, Білорусь, Латвія, Словаччина та Югославія.

Представником України у Виконавчій раді Указом Президента України призначено А. К. Орла.

Нинішнє обрання України до Виконради засвідчило важливу роль, яку відіграє Україна у розвитку сучасного міжнародного й міжрегіонального гуманітарного співробітництва, її активну позицію в обстоюванні принципів й ідеалів Організації, а також набутий авторитет в ЮНЕСКО.

Україна також обиралась до Міжнародної координаційної ради програми «Людина i біосфера», Міжурядової ради Загальної програми з інформації, Міжурядового комітету Всесвітнього десятиріччя розвитку культури, Міжурядового комітету із сприяння поверненню культурних цінностей країнам їхнього походження, Комітету по штаб-квартирі.

Нині Україна є членом Виконавчої ради Міжурядової океанографічної комісії, Міжурядового комітету Міжурядової програми з інформатики, Міжурядової ради Міжнародної гідрологічної програми та Міжурядового комітету з авторського права.

Для реалізації деяких з довгострокових програм ЮНЕСКО в Україні створено і діють національні комітети, комісії та міжнародні центри.

Координацію діяльності національних інституцій в рамках Організації, покладено на міжвідомчу Комісію у справах ЮНЕСКО, яку було створено в 1956 р. У листопаді 1995 року Указом Президента України колишню Комісію було перетворено на Національну комісію України у справах ЮНЕСКО.

З 1970 року по 1990 рік видавався бюлетень Комісії. Наприкінці 1996 року поновлено його видання.

З грудня 1962 року в Парижі функціонує Постійне представництво України при ЮНЕСКО.

З моменту проголошення незалежності України Постійними представниками України при ЮНЕСКО були: Сліпченко Олександр Сергійович, Кочубей Юрій Миколайович, Зленко Анатолій Максимович.

У вишах та наукових закладах України станом на кінець грудня 2021 року діяло 11 кафедр ЮНЕСКО в галузях лінгвістики, філософії людського спілкування, застосування інформаційних та комунікаційних технологій в освіті, превентивної освіти та соціальної політики, екології техногенних регіонів, кріобіології, клітинної і молекулярної нейробіології, прав людини і демократії[17]. Перша з них була відкрита 1992 року в Київському національному лігнвістичному університеті[18], остання (станом на березень 2023 року) - в Національній музичній академії України[19].

У 1967 р. Україна приєдналася до проєкту асоційованих шкіл ЮНЕСКО. Нині в Україні нараховується 37 асоційованих шкіл ЮНЕСКО. З листопада 1990 р. в Україні діє Українська асоціація клубів ЮНЕСКО, яка об'єднує близько 50 таких клубів.

Канали ЮНЕСКО використовуються для популяризації серед світового співтовариства української науки, культури та освіти. Інформаційні видання Організації публікують статті і матеріали про Україну. За фінансового сприяння з боку ЮНЕСКО в Україні було видано ряд книг, альбомів, матеріалів та публікацій. Проведено цілу низку конференцій та досліджень. Важливе значення в цьому плані має внесення ювілеїв видатних діячів та історичних подій українського народу до спеціального календаря ЮНЕСКО та участь Організації та її членів у відзначенні цих ювілеїв. У штаб-квартирі Організації проводяться українські виставки, концерти, кіноперегляди, наукові конференції тощо.

Важливе значення як в плані поширення інформації про Україну, так і поглиблення міжнародного співробітництва та її інтеграції в світову спільноту є внесення історико-архітектурних об'єктів України до Списку всесвітньої спадщини (архітектурний ансамбль «Софія Київська», Києво-Печерська Лавра та історичний центр м. Львів), а також включення українських біосферних заповідників до Міжнародної мережі біосферних заповідників ЮНЕСКО («Чорноморський» (1982 р.); «Асканія-Нова» (1982 р.); «Карпатський» (1992 р.); «Дунайський» (1998 р.); «Шацький» (2002 р.)). Вперше у світі у регіоні за безпосередньої участі України створено транскордонний тристоронній польсько-словацько-український біосферний заповідник «Східні Карпати» (1998 р.) та румунсько-український біосферний резерват «Дельта Дунаю» (1998 р.). У найближчій перспективі очікується на створення польсько-українського біосферного резервату «Західне Полісся».

Участь України в програмній діяльності ЮНЕСКО, крім використання інтелектуального потенціалу Організації та запозичення корисного міжнародного досвіду, дає змогу отримувати певні кошти для проведення в Україні міжнародних заходів по лінії ЮНЕСКО та виконання українськими фахівцями різного роду проєктів в сфері її компетенції, а також у формі отримання стипендій, грантів, обладнання, науково-технічної інформації, консультативної допомоги та забезпечення за рахунок Організації участі українських фахівців у міжнародних заходах.

У 1991—1997 рр. здійснювалась Програма «ЮНЕСКО-Чорнобиль», спрямована на залучення, в межах компетенції ЮНЕСКО, міжнародної допомоги з метою мінімізації наслідків аварії на ЧАЕС. За цією Програмою в містах Іванків, Бородянка та Славутич створено три центри соціально-психологічної реабілітації населення потерпілих від катастрофи територій, зокрема дітей та молоді. В рамках зазначеної програми отримано цінне медичне обладнання для діагностики захворювань крові вартістю 475 тис. дол.

2123 лютого 2001 р. за фінансової підтримки ЮНЕСКО на базі Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка було проведено регіональний семінар «Роль ЗМІ у попередженні поширення СНІДу», а також ще три міжнародні конференції, в тому числі на підтримання регіонального діалогу в Європі, підвищення рівня вищої технічної освіти, розширення співробітництва в рамках європейського наукового та технологічного простору.

Одержання субсидій сприяє підтриманню на належному рівні співпраці України з ЮНЕСКО, розвитку міжнародного гуманітарного співробітництва українських інституцій, а відтак, зміцненню національного інтелектуального потенціалу та його інтеграції в регіональні та світові науково-технічні і культурно-освітні процеси.

Значний вплив на розвиток співробітництва України з ЮНЕСКО мали візити Генерального директора Організації в Україну. Відбулося чотири візити в Україну Генеральних директорів ЮНЕСКО. Амаду Махтар М'Боу (Сенегал) відвідав Україну у травні 1982 р. Два візити Федеріко Майора (Іспанія) відбулися у квітні 1991 р. та у листопаді 1997 р. Яскравим прикладом динамізації стосунків з ЮНЕСКО слугував і візит К. Мацуури в Україну (17—19 вересня 2000 р.) на запрошення Президента України Л. Д. Кучми та для участі у Міжнародній конференції «ЛІНГВАПАКС-VIII», що відбулася на базі Київського державного лінгвістичного університету.

ЮНЕСКО відіграє унікальну роль у захисті світової спадщини, щоб ми могли передати її наступним поколінням. Україна пишається об’єктами та місцями, що увійшли до переліку Світової спадщини.

Сила ЮНЕСКО полягає також у здатності знаходити адекватні відповіді на складні виклики. Україна долучена до цього процесу з 1954 року, і ми готові активно працювати спільно з іншими країнами-учасницями заради досягнення цілей.

Загалом відносини співробітництва між Україною та ЮНЕСКО розвиваються у конструктивному руслі, спрямованому, зокрема, на розширення участі українських інституцій у міжнародному співробітництві в гуманітарній сфері, а також на підвищення економізації участі України в програмній діяльності Організації.

24 липня 2023 року, згідно повідомлення Міністерства культури та інформаційної політики України, місія ЮНЕСКО найближчими днями прибуде до м. Одеси для проведення попередньої оцінки пошкоджень об'єктів культурної спадщини, які заподіяні в результаті російських ракетних ударів у ніч на 23 липня[20]. 29 липня 2023 року, згідно повідомлення Одеської міськради, до Одеси прибула місія ЮНЕСКО, яка проведе комплексну оцінку шкоди, завданої культурним і релігійним об’єктам ракетними ударами, здійсненими ворогом з 19 по 23 липня. Місія працюватиме на чолі з К’ярою Децці Бардескі, координаторкою ЮНЕСКО в Києві у супроводі експертів[21].

7 вересня 2023 року, ЮНЕСКО внесло 20 об’єктів культурної спадщини України до Міжнародного списку культурних цінностей, які перебувають під посиленим захистом[22][23].

22 листопада 2023 року, в ході 24-ї сесії Генеральної асамблеї країн-учасниць Конвенції про охорону світової культурної і природної спадщини у штаб-квартирі ЮНЕСКО у Парижі, Україну вперше обрали до складу Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО [24][25].

Представники України в ЮНЕСКО

  1. Кочубей Юрій Миколайович (1971—1977)
  2. Решетняк Микола Тимофійович (1977—1983)
  3. Зленко Анатолій Максимович (1983—1987)
  4. Скофенко Володимир Федорович (1987—1991)
  5. Сліпченко Олександр Сергійович (1991—1992)
  6. Кочубей Юрій Миколайович (1992—1997)
  7. Зленко Анатолій Максимович (1997—2000)
  8. Дем'янюк Олександр Павлович (2000—2001)
  9. Орел Анатолій Костянтинович (2001—2003)
  10. Сергеєв Юрій Анатолійович (2003—2007)
  11. Тимошенко Костянтин Володимирович (2007—2010)
  12. Купчишин Олександр Михайлович (2010—2014)
  13. Шамшур Олег Владиславович (2014—2020[26])
  14. Омельченко Вадим Володимирович (2020— т.ч.[26][27])

Критика та контроверсії

  • У 1980-х роках США виходили із складу ЮНЕСКО, оскільки уряд США вважав, що «організація погано управляється і використовується в політичних цілях». В 2003 році США знову вступили в організацію.
  • У 2000-х роках Держдепартамент США неодноразово критикував ЮНЕСКО за те, що багато членів організації ухиляються від сплати свого внеску і зловживають своїм положенням членів, користуючись грошима США.
    США та Ізраїль неодноразово критикували ЮНЕСКО за проведення антиізраїльської політики.
  • У 2011 році ЮНЕСКО прийняла Палестинську Автономію до свого складу як повноправного члена, тобто самостійну суверенну державу. Однак арабська Палестинська Автономія не є визнаною ООН державою. Президент США Барак Обама висловив з цього приводу протест, а США заморозили виплату свого щорічного траншу в ЮНЕСКО у розмірі $60 млн.
  • 31 жовтня 2016 року, Генеральна конференція ЮНЕСКО прийняла «Резолюцію про окупацію Палестини» (Occupied Palestine Resolution, Document 200 EX/25), проєкт якої був запропонований Єгиптом і Палестинською арабською адміністрацією і яка заперечувала історичну пов'язаність єврейського народу з Храмовою горою та Єрусалимом. У проєкті резолюції немає жодного слова про права євреїв на святині Храмової гори та Єрусалима, але підкреслюються виключні права арабів-мусульман. В документі міститься різке засудження Ізраїлю за порушення прав мусульман в Єрусалимі. Не менше 15 разів в резолюції Ізраїль звинувачують в «окупації палестинських територій».
    Проти цієї резолюції проголосували США, Велика Британія, Литва, Нідерланди, Естонія та Німеччина. За резолюцію проголосували 24 країни, в тому числі Росія, Китай, Алжир, Бангладеш, Марокко, Оман, Ліван, Катар, Іран, Мексика.
    Після цього офіційний представник Держдепартаменту США Вікторія Нуланд заявила, що Вашингтон не платитиме внесок в розмірі $60 мільйонів, який повинен був перерахувати на рахунок організації до кінця листопада. Слідом за США про припинення фінансування ЮНЕСКО оголосили Канада, яка щорічно перераховувала в ЮНЕСКО близько $10 мільйонів, та Ізраїль, який вносив $2 мільйони.
  • 12 жовтня 2017 року, США заявили про свій вихід з організації. Причина: незадовільне використання коштів та антиізраїльська політика ЮНЕСКО. Слідом за США заяву про свій вихід з організації зробив також Ізраїль[28]. Рішення США набрало чинності 31 грудня 2018 року. 1 січня обидві країни вийшли з організації.
    У заяві Держдепартаменту сказано:
    …Це рішення було непросто прийняти. Воно відображає занепокоєння США з приводу зростаючих заборгованостей ЮНЕСКО, необхідності фундаментальних реформ в організації і антиізраїльській упередженості в ЮНЕСКО[29]

    Ізраїльський прем'єр-міністр Біньямін Нетаньягу:
    Протягом останніх років ЮНЕСКО стало неадекватною організацією, яка повністю втратила професіоналізм на користь політичним інтересам певних країн[30] …Рішення Дональда Трампа вийти з ЮНЕСКО — мужнє і високоморальне, оскільки ця організація перетворилася на театр абсурду і замість того, щоб охороняти історію, вона її спотворює[31]

    США продовжать співпрацю з ЮНЕСКО тільки в якості спостерігача[32]. Проте 30 червня 2023 року, в м. Парижі (Франція), держави-члени проголосували за відновлення повноправного членства США в організації, починаючи з липня 2023 року[33].
  • У липні 2023 року, після російського обстрілу історичного центру Львова, ЮНЕСКО виступила із критикою, але не змогла назвати виконавця обстрілу[34].
  • 15 листопада 2023 року, було повідомлено, що вперше в історії, Росія була виключена з виконавчої ради ЮНЕСКО[35].

Цікаві факти

Ювілейна монета присвячена 10-річчю внесенню до реєстру світової спадщини ЮНЕСКО історичного центру міста Львова

На честь ЮНЕСКО названо астероїд 274300 ЮНЕСКО, відкритий в Андрушівській астрономічній обсерваторії, єдиній приватній обсерваторії України.

Див. також

Примітки

  1. Funds, Programmes, Specialized Agencies and OthersОрганізація Об’єднаних Націй.
  2. https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000260592
  3. а б https://www.un.org/youthenvoy/2013/08/unesco-united-nations-educational-scientific-and-cultural-organization/
  4. https://hdl.handle.net/10796/85d8b00e-f6fa-48bd-af49-ea8775a039bc
  5. https://iatiregistry.org/publisher/unesco
  6. https://web.archive.org/web/20221127041518/http://www.globalcitizenscience.org/network.html
  7. https://www.mab.hu/en/global-academic-integrity-network-gain-launched/
  8. https://www.unesco.org/en/articles/unesco-director-general-audrey-azoulay-will-strengthen-cooperation-mexico
  9. https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000138859_eng
  10. http://portal.unesco.org/en/ev.php-URL_ID=34529&URL_DO=DO_TOPIC&URL_SECTION=201.html
  11. https://www.icao.int/about-icao/Pages/Invited-Organizations.aspx
  12. https://research.un.org/en/docs/unsystem/unesco
  13. https://globoplay.globo.com/v/8418280/
  14. Ізраїль виходить із ЮНЕСКО слідом за США. BBC. 12 жовтня 2017. Архів оригіналу за 9 грудня 2017. Процитовано 4 січня 2018.
  15. UNESCO institutes and centres. Архів оригіналу за 19 вересня 2017. Процитовано 18 вересня 2017.
  16. Про внесення змін до деяких рішень Уряду України | від 22.01.1996 № 107. zakon2.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 6 серпня 2017.
  17. Постійне представництво України при ЮНЕСКО - Кафедри ЮНЕСКО. unesco.mfa.gov.ua (ua) . Процитовано 9 березня 2023.
  18. СПИСОК КАФЕДРЮНЕСКО – ОФІЦІЙНИХ УЧАСНИКІВ ПРОГРАМИ «UNITWIN / КАФЕДРИЮНЕСКО» В УКРАЇНІ
  19. В Києві вперше у світі відкривається МУЗИЧНА кафедра ЮНЕСКО!. НМАУ (укр.). 6 березня 2023. Процитовано 9 березня 2023.
  20. Місія ЮНЕСКО прибуде до Одеси на місце зруйнованих культурних споруд. 24.07.2023, 17:37
  21. Після російського обстрілу до Одеси прибула місія ЮНЕСКО. // Автор: Роман Петренко. 29.07.2023, 14:31
  22. ЮНЕСКО внесло 20 об’єктів культурної спадщини України до Міжнародного списку культурних цінностей, які перебувають під посиленим захистом. 07.09.2023, 14:09
  23. ЮНЕСКО взяла під посилений захист низку обєктів культурної спадщини України. 07.09.2023, 22:40
  24. Україна увійшла до складу Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. 22.11.2023, 16:42
  25. Україна вперше потрапила до складу комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. 23.11.2023, 01:04
  26. а б Указ Президента України №507/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 20 грудня 2021.
  27. Постійне представництво України при ЮНЕСКО - Персона. unesco.mfa.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 20 грудня 2021.
  28. Бі-бі-сі: Ізраїль виходить із ЮНЕСКО слідом за США [Архівовано 9 грудня 2017 у Wayback Machine.]. 12.10.2017
  29. Голос Америки: Госдепартамент заявил, что США выходят из ЮНЕСКО. [Архівовано 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.] 12.10.2017
  30. Нетаниягу: Израиль уйдет из ЮНЕСКО вслед за США. Архів оригіналу за 13 жовтня 2017. Процитовано 12 жовтня 2017.
  31. Нетаниягу дал распоряжение готовиться у выходу из ЮНЕСКО. Архів оригіналу за 13 жовтня 2017. Процитовано 12 жовтня 2017. [Архівовано 2017-10-13 у Wayback Machine.]
  32. Исход евреев из ЮНЕСКО [Архівовано 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.]. — «Грани.ру», 12.10.2017
  33. США відновили членство в ЮНЕСКО: зобов'язалися погасити борги. 30.06.2023, 22:59
  34. Треба судити вбивцю, а не пістолет, – Садовий розкритикував ЮНЕСКО за заяву щодо обстрілу Львова
  35. Вперше в історії: Росію виключили з виконавчої ради ЮНЕСКО. 15.11.2023, 21:56

Література

Посилання

Read other articles:

Artikel ini sebatang kara, artinya tidak ada artikel lain yang memiliki pranala balik ke halaman ini.Bantulah menambah pranala ke artikel ini dari artikel yang berhubungan atau coba peralatan pencari pranala.Tag ini diberikan pada Oktober 2022. Infeksi urogenetalia dimulai dari infeksi saluran kemih (ISK)yang kemudian menjalar ke organ-organ genetalia bahkan sampai ke ginjal. Infeksi pada organ padat seperti testis, epididimis, prostat, ginjal biasanya lebih berat daripada organ berongga sepe...

 

Nicholas Murray Butler 12th Presiden Universitas ColumbiaMasa jabatan1902–1945 PendahuluSeth LowPenggantiFrank D. Fackenthal (menjabat) Informasi pribadiLahirApril 2, 1862Elizabeth, New JerseyMeninggal7 Desember 1947 (85 tahun)New York City, New YorkPartai politikRepublikProfesiDosen, Diplomat, PolitikusSunting kotak info • L • B Nicholas Murray Butler (2 April 1862 – 7 Desember 1947) adalah seorang filsuf, diplomat, dan dosen Amerika Serikat. Butler menjabat sebagai Preside...

 

Batu kenong di Situs Bleberan, Gunungkidul. Batu kenong adalah sebutan untuk megalit yang berupa batu berbentuk silinder atau membulat dengan tonjolan di puncaknya, menyerupai salah satu alat musik gamelan, kenong. Benda ini berasal dari tradisi megalitik di Nusantara, dan diwariskan sampai ke periode klasik dalam sejarah Indonesia. Artikel bertopik arkeologi ini adalah sebuah rintisan. Anda dapat membantu Wikipedia dengan mengembangkannya.lbs

Artikel ini sebatang kara, artinya tidak ada artikel lain yang memiliki pranala balik ke halaman ini.Bantulah menambah pranala ke artikel ini dari artikel yang berhubungan atau coba peralatan pencari pranala.Tag ini diberikan pada Oktober 2022. Heryani Busono Wiwoho adalah seorang guru bahasa Inggris ini anggota Himpunan Sarjana Indonesia (HSI) Yogyakarta. Suaminya, Dr. Busono Wiwoho merupakan pembantu dekan III Fakultas Psikologi Universitas Gajah Mada, sebelum akhirnya menjadi tahanan polit...

 

Laut Labrador antara Greenland dan Labrador Laut Labrador (Prancis: mer du Labrador) (60°00'N, 55°00'W) adalah laut yang terletak antara Labrador dan Greenland. Laut ini memiliki kedalaman sekitar 3.3 km (2 mi).[1] Referensi ^ The Canadian Encyclopedia. Labrador Sea. Diarsipkan dari versi asli tanggal 2011-11-13. Diakses tanggal 2008-02-03.  Koordinat: 61°N 56°W / 61°N 56°W / 61; -56 (Labrador See) lbsLaut dan samudra di BumiSamudra...

 

Bagian dari seri tentangBuddhisme Theravāda Kitab Tripitaka Pāli (Tipiṭaka) Parakanonika Kitab Komentar Kitab Subkomentar Visuddhimagga Abhidhammatthasaṅgaha Paritta Sejarah Sidang Buddhis Pertama (~543 SM) Buddhisme prasektarian (~543-250 SM) Sidang Buddhis Kedua (~383 SM) Sthaviravāda (~383 SM) Aliran awal (~250 SM) Sidang Buddhis Ketiga (~250 SM) Vibhajjavāda (~240 SM) Theriya Nikāya/Tambapaṇṇiya (~240 SM) Sidang Buddhis Keempat (~100 SM) Dipawamsa (~300-400 M) Mahawamsa (~500...

Pegunungan TakolekajuPegunungan MolengraafPegunungan TakolekajuLokasi di PosoTitik tertinggiKetinggian312 kaki (95 m)GeografiLetakKabupaten PosoSulawesi Tengah, IndonesiaPegununganPegunungan MolengraafPendakianRute termudahPendakian Pegunungan Takolekaju (Inggris: Takolekaju Mountainscode: en is deprecated ) adalah sebuah pegunungan di Indonesia.[1] Pegunungan ini terletak di Provinsi Sulawesi Tengah. Pegunungan ini terletak di sebelah barat daya Kabupaten Poso, 1.600 km timur da...

 

العلاقات البيلاروسية الفرنسية روسيا البيضاء فرنسا   روسيا البيضاء   فرنسا تعديل مصدري - تعديل   العلاقات البيلاروسية الفرنسية هي العلاقات الثنائية التي تجمع بين روسيا البيضاء وفرنسا.[1][2][3][4][5] مقارنة بين البلدين هذه مقارنة عامة ومرجعية لل...

 

Humanoid robot It has been suggested that this article be merged into HUBO. (Discuss) Proposed since January 2024. Albert HUBO can make expressive gestures with its 5 separate fingers. Albert HUBO (Korean: 알버트 휴보) is a humanoid robot, based on the HUBO, but with an animatronic head in the likeness of Albert Einstein. Introduced in 2005, Albert HUBO is the world's first walking humanoid robot with an android head.[1][2] It was developed by Joon-Ho Oh of KAIST in conju...

Internet language and slang words used to refer to dogs Doggo and Doggos redirect here. For the animal, see Dog. This article has multiple issues. Please help improve it or discuss these issues on the talk page. (Learn how and when to remove these template messages) This article possibly contains original research. Please improve it by verifying the claims made and adding inline citations. Statements consisting only of original research should be removed. (May 2022) (Learn how and when to rem...

 

Pitch count is the number of pitches thrown by a pitcher in a baseball game Not to be confused with Count (baseball). In baseball statistics, pitch count is the number of pitches thrown by a pitcher in a game. Pitch counts are especially a concern for young pitchers, pitchers recovering from injury, or pitchers who have a history of injuries. The pitcher wants to keep the pitch count low because of his stamina. Often a starting pitcher will be removed from the game after 100 pitches, regardle...

 

WXPN music radio program World CafeThe World Cafe Live venue at the former Hajoca Corp. showroomGenreMusic/InterviewRunning time2 hours, Monday-FridayCountry of originUnited StatesLanguage(s)EnglishHome stationWXPN 88.5 in Philadelphia, PennsylvaniaSyndicatesPublic Radio International (1991–2005) NPR (2005–present)Hosted byDavid Dye (1991–2017)Talia Schlanger (2017–2019)Raina Douris (2019–present)Original release1991 –presentWebsitewww.npr.org/sections/world-cafe/PodcastWorld...

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Мат...

 

1993 crime drama film by Clint Eastwood For other uses, see Perfect World (disambiguation). A Perfect WorldTheatrical release poster by Bill GoldDirected byClint EastwoodWritten byJohn Lee HancockProduced by Mark Johnson David Valdes Starring Kevin Costner Clint Eastwood Laura Dern CinematographyJack N. GreenEdited by Joel Cox Ron Spang Music byLennie NiehausProductioncompanyMalpaso ProductionsDistributed byWarner Bros.Release date November 24, 1993 (1993-11-24) (United Sta...

 

Världsmästerskapen i skidskytte 1966Datum1966VärdskapLand VästtysklandPlats Garmisch-Partenkirchen,  Bayern← Elverum 1965 Altenberg 1967 → De sjunde världsmästerskapen i skidskytte genomfördes 1966 i Garmisch-Partenkirchen i Västtyskland. Från och med detta år var stafetten en officiell disciplin och följaktligen utdelades medaljer. Samtidigt ändrades stafetten till att åkas över 4 x 7,5 km. Till och med 1983 anordnades världsmästerskap i skidskytte endas...

Bagian dari seri tentang Pandangan Kristen Kristus Kristologi Nama dan Gelar Riwayat Hidup Injil Keselarasan Injil Petilasan Beribunda Perawan Kelahiran Pembaptisan Karya Pelayanan Khotbah di Bukit Mukjizat Perumpamaan Penistaan Penyaliban Penguburan Kebangkitan Kenaikan Ketaatan Bersemayam di Surga Perantaraan Kedatangan Ke-2 Relikui Isa (Pandangan Islam) Almasih Injil Maryam Hawariyun Wafat Almahdi Hari Kiamat Pusara Latar Belakang Latar Belakang Perjanjian Baru Bahasa Tutur Yesus Ras Yesus...

 

Moussier's redstart is the national bird of Morocco. This is a list of the bird species recorded in Morocco. The avifauna of Morocco include a total of 543 species. Three of them have been introduced by humans. This list's taxonomic treatment (designation and sequence of orders, families and species) and nomenclature (English and scientific names) are those of The Clements Checklist of Birds of the World, 2022 edition.[1] The following tags have been used to highlight several categor...

 

President of India from 1987 to 1992 R. Venkataraman redirects here. For the Indian cricketer, see R. Venkataraman (Indian cricketer). In this Indian name, the name Ramaswamy is a patronymic, and the person should be referred to by the given name, Venkataraman. Ramaswamy VenkataramanOfficial portrait8th President of IndiaIn office25 July 1987 – 25 July 1992Prime MinisterRajiv GandhiV. P. SinghChandra ShekharP. V. Narasimha RaoVice PresidentShankar Dayal SharmaPreceded byZail SinghS...

القضايا الأخيرة للآنسة ماربل Miss Marple's Final Cases and Two Other Stories غلاف الرواية من طبعة دار الأجيال معلومات الكتاب المؤلف أجاثا كريستي البلد الولايات المتحدة اللغة الإنجليزية الناشر نادي كولنز للجرائم تاريخ النشر أكتوبر عام 1979 النوع الأدبي قصص تحقيق التقديم عدد الصفحات 248 (الترجمة ...

 

Buddhist master (1455–1529) Drukpa Kunleyའབྲུག་པ་ཀུན་ལེགས་PersonalBorn1455Died1529 (aged 73–74)ReligionTibetan BuddhismParentsRinchen Zangpo (father)Gomokee (mother) Part of a series onTibetan Buddhism Schools Nyingma Kadam Sakya Bodong Kagyu Jonang Gelug Rimé Key personalities First dissemination Padmasambhāva Śāntarakṣita Kamalaśīla Songtsen Gampo Trisong Detsen Ralpacan Second dissemination Atiśa Talika Abhayakirti Niguma Sukhasiddhi ...