Німе́ччина (нім.Deutschland) або офіційно Федерати́вна Респу́бліка Німе́ччина (нім.Bundesrepublik Deutschland) — держава в Центральній Європі, заснована як демократична, ліберальна і соціальна правова держава у формі федеративноїреспубліки. Складається з 16 федеральних земель. Столиця і найбільше місто країни — Берлін. Займає площу 357 588 км². Клімат помірний сезонний. Населення — 84.6 млн осіб. Член Європейського Союзу та НАТО. Країна з найбільшою кількістю населення і найбільшим рівнем економіки в Європейському Союзі. Провідна політична сила на Європейському континенті, технологічний лідер у багатьох галузях. Німеччина є другою за популярністю країною для міграції у світі, поступаючись тільки США[5].
На території Німеччини розташована Північно-Німецька низовина, середньовисотні гори, Швабсько-Баварська височина (альпійське передгір'я) та Альпи. Середньовисотні німецькі гори (висота перевищує 1000 м над рівнем моря) — частина широкої гірської дуги, яка тягнеться від центральної Франції аж до центральної Польщі, до якої належать Гарц, Тюринзький Ліс та Рудні гори. На півдні баварське плоскогір'яБаварський ліс тягнеться до північних схилів Альп. Найвища точка країни — гора Цугшпітце (2963 м над рівнем моря). Біля кордону із Швейцарією розташоване найбільше озеро Німеччини, Боденське озеро, з якого бере свої витоки річка Рейн. Найдовша європейська річка Дунай бере свої витоки в німецьких горах Шварцвальд.
Рельєф країни підвищується з півночі на південь. На півночі країни — Північно-Німецька низовина з мореними горбами і ділянками зандрового рельєфу, південніше — височини, низькі і середньовисотні гори (600—800 м, іноді до 1400 м), — Гарц, Тюрингські Сланцеві гори, Шварцвальд, Рудні гори, Шумава та ін. На півдні — Баварське плоскогір'я, обрамоване передовими хребтами Альп (найвища точка країни — гора Цугшпітце висотою 2963 м). Клімат помірний, на півн. морський, в інших районах країни перехідний до континентального. Основні річки — Рейн, Ельба, Дунай, Одер, Варнов, Везер. Великі озера — Боденське, Гім та інші. розташовані в передгір'ях Альп, багато дрібних озер льодовикового походження на Північно-Німецькій низовині.
Шість найбільших річок стікають у сторону морів й розрізняють шість найбільших річкових водозабірних басейнів країни: Рейну, Дунаю, Ельби, Одеру, Везеру і Емсу. П'ять із яких стікає до Північного та Балтійського морів, один (Дунай), впадає в Чорне море. Водозбірній площі цих річок загалом становлять основний європейський вододіл.
Річка Рейн — бере початок у верхів'ях Альп і має довжину 865 кілометрів (будучи ще й на деяких ділянках кордоном країни), протікає на південному заході і заході країни. Її основні притоки Неккар, Майн, Мозель і Рур. Економічне значення Рейну для країни — визначальне, він є одним із найжвавіших водних шляхів у Європі.
Стік річки Дунай проходить на півдні країни й довжина його територією Німеччини 647 кілометрів, протікає майже весь час у гірській місцевості і доходить до кордонів з Австрією, а там далі тече уже Південно-Східною Європою. Його основні притоки Іллер, Лех, Ізар та Інн.
У Східній Німеччині, тече річка Ельба, довжиною 725 км, її основні притоки Заале і Гафель, а також Охре, Осте і Зуде. Річка Одер є кордоном із Польщею і має найважливіші притоки — Нейсе та Шпреє.
Водозбірна площа річки Везер цілком лежить у Німеччині і протікає центральними районами країни й впадає в Північне море. Його довжина 740 км, а живиться водами річок Верра і Фульда, Лайне, Аллер, Одер. Річка Емс, довжиною 370 км, тече на крайньому північному заході країни.
Озера та греблі
Природні озера країни — переважно льодовикового походження. Тому найбільше великих озер в Альпах і в Мекленбурзі. Найбільше озеро, що повністю лежить на німецькій території — озеро Мюрітц (Müritz), складова частина Мекленбурського озерного краю. Загалом найбільшим озером вважається Боденське озеро, що на кордоні з Австрією і Швейцарією, яке розмежовано між ними на: Німецька частина — 305,75 км², Швейцарська — 171,63 км² і Австрійська — 58,62 км².
Також у Німеччині зустрічаються рукотворні озера створені внаслідок діяльності людини. Так у Східній Німеччині є багато великих штучних озер у колишніх районах видобутку лігніту. А найчастіше це озера, створені внаслідок побудови дамб, задля енергетичних чи господарських цілей. Загалом у Німеччині близько 4000 озер. З них найбільші:
У Північному морі домінує скупчення Північно-Фризьких островів і острівний ланцюг Фризьких островів, з них — Гельґоланд і Нейверк заселені. Північно-Фризькі острови є залишками суші, які були відрізані від континентальної землі підняттям рівня океану та процесами, що відбувалися в льодовикові періоди. Східно-Фризький острівний бар'єр, виник внаслідок динаміки піщаних мілин, тобто намивні ділянки суші ставали, за деякий час, островами.
Більшість території Німеччини піддається впливу сезонного помірного клімату, в якому переважають вологі західні вітри. Клімат помірний пов'язаний з океанічною, Північноатлантичною течією, яка є північним продовження Гольфстриму. Ці теплі води впливають на райони, що межують із Північним морем у тому числі на території вздовж річки Рейн, яка впадає в Північне море. Отже, на північному заході і півночі країни, клімат океанічний, з випаданням опадів цілий рік із максимумом у літній період.
Тому зима в країні м'яка, а влітку, як правило, прохолодно, хоча температура може перевищувати і 30 °C доволі тривалий проміжок часу. На сході країни клімат більш континентальний; зима можливо холодніша, а літо доволі спекотне і сухе, триваліший час. Центральна і південна Німеччина належать до перехідних регіонів, тут варіюються, як помірно океанічний клімат, так і континентальний клімат.
Середньорічна кількість опадів (на основі статистичних даних у період 1961—1990 років) становить 700 міліметрів на рік. Середня щомісячна кількість опадів коливається від 40 мм до 77 мм у лютому та червні, відповідно.
Територія сучасної Німеччини була заселена щонайменше 600 000 років тому. З присутністю давніх людей вчені пов'язують знахідки гейдельберзької людини в Мауері й неандертальців у Неандерталі. До епохи Ашель відносять окремі знахідки каменів, які, можливо, мають сліди обробки. На півдні Німеччини у верхньому палеоліті була поширена культура Мадлен, на півночі — гамбурзька та аренсбурзька культури. Протягом тисячоліть племена первісних мисливців і рибалок кочували в районах долин повноводних річок і освоювали північні окраїни, прилеглі до морського узбережжя Балтійського моря[7].
У ранню залізну добу більшу частину території Німеччини займала ясторфська культура, західні області — культури групи Харпштедт-Нінбург, південні — латенської культури і пов'язані з ними групи. В цей період відбулось знайомство прадавніх племен із металургією, чому сприяла наявність болотної залізної руди. Зі знахідками ясторфської культури вчені пов'язують племена стародавніх германців. Вийшовши з півдня Скандинавії та узбережжя Балтійського та Північного морів, германці зайняли басейни Везера і Одри, проникаючи на південь до Дунаю. У результаті цього вони стали межувати з кельтами на заході, іранськими, балтійськими та слов'янськими племенами на сході та півдні. Перші свідчення про германців у писемних джерелах належать давньогрецькому мандрівнику та вченому Піфею з Массалії[7][8][9].
Германські племена (100—500 рр.)
Міграції в Європі (100—500 рр.)
В середині I століття землі, розташовані на захід від Рейну, а пізніше й частина територій на південь від Дунаю завдяки військовим походам Юлія Цезаря увійшли до складу Римської держави. Римляни, керовані своєю експансіоністською політикою, спробували поширити свій вплив і на інші території. Однак спроба виявилась невдалою: у 9 році до н. е. римське військо зазнало нищівної поразки від об'єднаних германських племен, очолюваних вождем племені херусківАрмінієм. На момент написання Тацитом своєї праці «Германія», німецькі племена мешкали уздовж Рейну і Дунаю, займаючи більшу частину сучасної Німеччини. Певні регіони все-таки потрапили під владу Риму, на них було утворено провінції Белгіка, Галлія, Верхня й Нижня Германія, Реція та Норік. Засновані римлянами міста, зокрема Аугсбург, Кельн, Майнц, Трір, в подальшій історії стали важливими політичними та економічними центрами.[8][10][11]
У III столітті на території Німеччини виникла низка великих західногерманських племен: франки, сакси, англи, лонгбарди, алемани, бургунди та інші. Будучи сильними воїнами, германці залучались римлянами у військових цілях, а невдовзі отримали дозвіл оселятися у прикордонній зоні імперії та отримувати римське громадянство. Такий захист швидко перетворився на загрозу, коли сам Рим став залежним від варварів. Германські воєначальники та військові частини все частіше вирішували долю імператорів, доки врешті-решт 476 року полководець Одоакр не скинув останнього римського правителя. Одночасно відбувалось Велике переселення народів, в V столітті племена готів, вандалів, франків, саксонців та інших створили на території розваленої Західної Римської імперії власні королівства.[12] До VI століття землі на схід від Ельби були залишені германцями, а дану територію заселили західнослов'янські племена полабів, лютичів та ободритів. Слід зазначити, що полабські слов'яни заснували велику кількість замків і поселень, які згодом стали німецькими містами: Любеч (Любек), Зверін (Шверін), Будишин (Бауцен), Бранібор (Бранденбург).[13]
Франкська держава та Священна Римська Імперія (962—1806 рр.)
Після розпаду Римської імперії у Західній Європі утворилася Франкська держава, яка через три століття, при Карлі Великому, досягла піку могутності й перетворилася на імперію (800). Вона охоплювала території кількох сучасних держав, зокрема Німеччини. У країні відбувався процес утвердження католицизму, становлення системи великого феодального землеволодіння, а маси сільського населення ставали залежними від сеньйора.[14] Єдина держава проіснувала недовго — у 843 році онуки правителя поділили її між собою на 3 королівства.
Новоутворена імперія простягнулася від Рейну на заході до Ельби на сході і від Північного моря до Альп, будучи станом на початок XI століття наймогутнішою державою Західної Європи. В роки правління імператорів із Салічної династії до її складу приєднали Бургундію та північну Італію, васальну залежність визнала Чехія. Посилилась роль великих феодалів, які набуваючи все більшу судову та адміністративну владу, починають відігравати самостійну політичну роль. Це стало причиною децентралізації держави. Хоча імператори намагалися боротися з даними тенденціями, опираючись на лицарство та мешканців міст, але разом із тим йшли на поступки знаті, аби заручитися її підтримкою в боротьбі з папством.[16]
Мініатюра з хроніки XV століття «Видобуток руди»
Під час правління Гогенштауфенів (1138—1254), німецькі князі поширили свій вплив далі на схід і на південь, тобто на землі, що належали слов'янам; німецькі правителі заохочували утворення поселення колоністів та проводили політику германізації. Незважаючи на посилення феодальної роздробленості, мав місце значний економічний підйом. В цей час північнонімецькі міста, які входили до Ганзейського союзу, багатіли завдяки прибутковій торгівлі. Велика равенсбурзька торгова асоціація, що існувала на півдні Німеччини, мала аналогічну мету. Зростання товарно-грошових відносин викликало зміни в аграрному ладі. Феодали, прагнучи збільшити свої доходи, переводили селян на натуральні і грошові оброки. Замість колишньої системи панщини вводилися нові форми організації господарства та експлуатації селян, що передбачали послаблення і ліквідацію особистої залежності.
У першій половині XIV століття відбулось різке скорочення чисельності населення, причиною чого став Великий Голод 1315 року, за ним послідувала пандемія чуми, відома як Чорна Смерть (1348—1350). Але навіть вони не змогли перешкодити розквіту середньовічних німецьких міст, бурхливому росту ремесел і торгівлі, розвитку цехового ладу. Розвинувся інститут рейхстагу, який набув статусу інституту законодавчої влади і з 1489 року став поділятися на три курії. Зміни відбувались у державному управлінні. Затверджена в 1356 році імператором Карлом IV ЛюксембурзькимЗолота булла ввела новий порядок обрання німецького короля колегією семи імперських курфюрстів[17]. Наприкінці XV століття в гірничій справі, текстильній промисловості, книгодрукуванні Німеччини зародилися ранні форми мануфактури, почало складатися товарне виробництво. Німецькі художники, інженери і вчені розробили широкий спектр методів, аналогічних тим, які використовувалися італійськими майстрами та інженерами Венеції, Флоренції, Генуї. Мистецькі та культурні центри Німеччини дали плеяду талановитих художників, зокрема Ганса Гольбейна і його сина, а також Альбрехта Дюрера. Відкриття Йоганном Гутенбергом книгодрукування заклало основу для перетворення освіти на масову[18].
Таке становище зберігалося до 1806 року, коли німецький кайзер Франц II, який якраз перед цим, у 1804-у, став також імператором австрійської багатонаціональної держави, покинув престол під тиском французького імператора Наполеона. При Наполеоні Бонапарті кількість німецьких князівств і вільних міст значно скоротилася. Віденський конгрес сприяв подальшому об'єднанню Німеччини, внаслідок чого з 38 німецьких держав утворився вільний Німецький союз під верховенством Австрії. Після революції 1848 року став назрівати конфлікт між Пруссією і Австрією. Це призвело до війни 1866 року, в якій Пруссія здобула перемогу і приєднала кілька німецьких князівств. Німецький союз розпався.
1959 року у НДР почалася колективізація сільського господарства та роздержавлення численних дрібних підприємств. До 1960 року приватне володіння землею довели від 52 % у 1958 до 8 %. На підтримку Східної Німеччини Микита Хрущов вимагав від західних держав фактичного її визнання, погрожуючи закрити доступ до Західного Берліна. Однак до 1970-х років «захід» відмовлявся визнати НДР, наполягаючи на об'єднанні Німеччини відповідно до повоєнних домовленостей. Водночас все більше мешканців Східної Німеччини (НДР) іммігрувало у Західну (ФРН), 1961 року — близько 207 тисяч громадян. У серпні того самого року уряд НДР, аби блокувати потік біженців, наказав спорудити бетонний мур і загородження з колючого дроту між Східним і Західним Берліном.
1985 року близько 400 тисяч громадян НДР подали заяву про видачу постійної виїзної візи. Представники інтелігенції та церковні діячі вже відкрито критикували режим за відсутність політичних і культурних свобод. Невдоволення більшості східнонімецьких громадян урядом досягло кульмінації 1989 року. У той час, коли сусідні держави намагались лібералізувати свої режими, Соціалістична єдина партія Німеччини вітала жорстоке придушення демонстрації китайських студентів у червні 1989 на площі Тяньаньмень. Наприкінці того самого року громадянське невдоволення вилилося в колосальні демонстрації протесту в самій НДР.
У березні 1990 року громадяни НДР взяли участь у перших виборах за останні 58 років. Перемогу здобув блок партій, близький до західнонімецькогоХристиянсько-демократичного союзу, який виступав за об'єднання Німеччини. Першим обраним прем'єр-міністром НДР став Лотар де Мезьєр, під його керівництвом здійснені важливі зміни, зокрема відновлені 5 федеральних земель (ліквідовані 1952 року), а 3 жовтня 1990 року НДР припинила самостійне існування і була включена до складу ФРН.
На підставі Бонн-Берлінського акту, прийнятого парламентом 10 березня 1994 року, Берлін знову став столицею об'єднаної Німеччини, в той час як Бонн отримав унікальний статус Bundesstadt — місто федерального значення зі збереженням низки федеральних міністерств[20][21]. Перенесення уряду завершилося 1999 року.
Після возз'єднання Німеччина почала відігравати активнішу роль у діяльності Європейського Союзу і НАТО. Країна скерувала свої війська для забезпечення стабільності на Балканах і надіслала свій миротворчий контингент в Афганістан[22]. Ці дії були сприйняті неоднозначно, оскільки відповідно до післявоєнних домовленостей, Німеччина мала право на розгортання військ тільки для оборонних цілей. Розгортання ж військ на чужих територіях не підпадало під оборонні положення, однак парламентське голосування з цього питання легалізувало участь Німеччини саме у миротворчому контексті.
Німеччина поділена на 16 політико-адміністративних територій — федеральні землі. Останні своєю чергою діляться на 439 районів (нім.Kreise) і міських округів (нім.kreisfreie Städte).
Німеччина є федеративною, демократичною, парламентською республікою. Її політична система ґрунтується на принципах, закладених у конституційному документі, відомому як Grundgesetz (Основний закон). Для внесення поправок до нього потрібно згоду двох третин депутатського складу Бундестагу та Бундесрату, що робить його жорсткою конституцією. Фундаментальні принципи Основного закону гарантують основоположні права людини, зокрема повагу до людської гідності, самостійність гілок влади, федеральну структуру і верховенство права. Такі форми прямої демократії, як референдум або народна ініціатива, Основний закон передбачає лише у винятковому випадку, коли мова йде про поділ території ФРН[23].
Президент Німеччини, яким з 19 березня 2017 року є Франк-Вальтер Штайнмайєр, формально є главою держави та уособлює єдність політичного устрою. Він обирається Федеральними зборами, спеціальною установою, що складається з членів Бундестагу і рівної кількості державних делегатів, обраних ландтагами. На посаду президента може обратись будь-який громадянин ФРН, що досяг 40 років. Строк його повноважень складає 5 років, але дозволяються одноразові перевибори. В обов'язки федерального президента входять промульгація законів, призначення посадових осіб, виконання представницьких функцій, також він може помилувати злочинців. Прийняті ним акти, як правило, вимагають контрасигнації канцлера або відповідного міністра. Другою найвищою посадою в німецькому порядку старшинства є Президент Бундестагу (Bundestagspräsident), який обирається парламентом і головує на її засіданнях. Нині даний пост займає Бербель Бас[24].
Законодавча влада належить федеральному парламенту — Бундестагу, який обирається громадянами на 4 роки. Відповідно до Основного закону він вважається однопалатним, однак фактично має дві палати — Бундестаг та Бундесрат (Федеральна рада). Власне парламентом є тільки Бундестаг. Нижня палата складається з 496 депутатів, що володіють вільним представницьким мандатом від німецького народу; її члени обираються загальними, прямими, рівними і таємними виборами за змішаною пропорційно-мажоритарною системою строком на 4 роки. Найважливішими функціями Бундестагу є прийняття федеральних законів, контроль за роботою уряду та вибори федерального президента, дана палата має право утворювати галузеві комітети.
Бундесрат, відповідно до статті 50 Основного закону, вважається органом, через який федеральні землі беруть участь у законодавчому та адміністративному управлінні та в справах Європейського Союзу. Депутати Бундесрату мають так званий імперативний мандат від урядів федеральних земель, його склад змінюється у міру проведення виборів у ландтаги. Залежно від кількості мешканців землі мають від 3 до 6 голосів. У Бундесрат надходять всі законопроєкти. Ті з них, які зачіпають компетенцію федеральних земель, повинні отримати його схвалення (з бюджету і податків, питань території і меж земель, структури і організації земельних влади, освіти та культури). Щодо інших законопроєктів Бундесрат може заявити протест, у такому випадку закон повторно розглядається в Бундестазі і в разі відхилення протесту Бундесрату набуває чинності[25].
Політична система Німеччини
Виконавчу владу здійснює федеральний уряд, який складається з канцлера та міністрів. Федеральний канцлер, безсумнівно, є ключовою фігурою в державному управлінні, він призначається президентом після обрання в Бундестазі, власноруч обирає міністрів та встановлює галузі їхньої діяльності. Урядові повноваження дуже широкі: він здійснює всі функції з управління, має сильні позиції в законодавчій сфері; з даної причини форму правління Німеччини нерідко називають «канцлерською демократією». З 22 листопада 2005 року по 8 грудня 2021 посаду канцлерки обіймала Анґела Меркель.
У другій половині 20 століття Німеччина була розколота на дві країни, що розвивалися у різних напрямах. У ФРН економічна модель отримала назву «соціального ринкового господарства», яке забезпечувало високу ефективність ринкової економіки і гарантувала максимум соціальної справедливості. Після возз'єднання 1990 року економічна політика Німеччини була скерована на вирівняння відмінностей між західною та східною частинами країни.
Великі компанії (включаючи державний та іноземний капітал із числом зайнятих понад 1 тис. осіб) виробляють 51 % національного ВВП. Найбільші компанії Німеччини за рівнем ринкової капіталізації — «Даймлер-Крайслер», Siemens AG, «Deutsche Bank», однак переважна більшість працюючих зайнята в малому та середньому бізнесі.
Промисловість
Mercedes-BenzW209. В період 2003—2008 років Німеччина була лідером з експорту автомобілів[29].
Німеччина — одна з високорозвинених країн світу. Вона посідає перше місце в Європі за кількістю виробленої промислової продукції. Провідне місце в економіці займають електронно-технічна, машинобудівна (в тому числі автомобілебудування, представлене компаніями Volkswagen Group, BMW, Mercedes-Benz, Daimler, Opel, Porsche), гірнича (видобуваються вугілля, нафта та природний газ, руди цинку та олова, кам'яна сіль), металургійна, хімічна, харчова, суднобудівна, текстильна, нафтопереробна галузі промисловості.
Понад третина території Німеччини зайнята сільським господарством. Переважно вирощуються зернові, картопля, цукрові буряки, рослини, з яких виробляється олія. Німеччина — лідер-виробник хмелю, з якого виробляється понад 5,5 тис. ґатунків пива. На півдні країни (особливо в долинах річок Рейн та Везер) вирощується виноград.
Берлін — окрема федеральна земля та найбільше місто за кількістю населення.Гамбурґ — друге за кількістю населення місто Німеччини.
Населення Німеччини — 81,8 мільйона мешканців, із них 73,8 мільйона з німецьким, а 8 мільйонів з іноземним громадянством. У 2010 р. у країні проживало 65 млн німців та 15,5 млн іноземців. Найбільші групи — турки й курди (3,2 млн), поляки (1,6 млн), вихідці з країн пострадянського простору (українці, росіяни, євреї, російські німці (1,4 млн), вихідці з країн Західної Європи та Балкан (2,9 млн), вихідці з країн Азії (1,6 млн).
Демографічний розподіл по найбільших містах Німеччини:
Німецька мова поділяється на три групи діалектів: нижньонімецькі, середньонімецькі та верхньонімецькі. Нижньонімецькі — нижньофранкський, нижньоалеманський та фризький; середньонімецькі — саксонський, тюринзький та франкський; верхньонімецькі — верхньофранкський, алеманський та баварський.
Нині 29,7 % німців лютерани та протестанти, 31,2 % католики, 3,9 % мусульмани та 0,1 % юдеї. У Німеччині живе приблизно 3 мільйони мусульман, близько 100 000 православних, 380 000 новоапостолів та 100 000 юдеїв. Приблизно 25 відсотків населення Німеччини не належать до жодної релігійної групи.
Релігійність у країні з року в рік послаблюється: 2010 року католицьку церкву залишили понад 180 тис. парафіян, також перестали вважати себе протестантами понад 150 тис. німців. Попереднього року зростання кількості атеїстів теж було вражаючим — понад 260 тис. з обох християнських церков. Католицькі теологи закликають до кардинальних реформ церкви[30].
Свята Німеччини
У Німеччині є державні та церковні свята, загальнодержавні й такі, що святкуються тільки в певних федеральних землях, регіонах і навіть тільки в окремому місті (нім.Augsburger Friedensfest).
Система освіти в Німеччині лише у найважливіших питаннях регулюється державою на федеральному рівні. Найбільші повноваження у розвитку і регулюванні освіти має не держава в цілому, а окремі федеральні землі. Це призводить до певних розбіжностей систем освіти в 16 землях. Однак загалом система освіти в Німеччині передбачає чотири рівні: початкова освіта, двоступенева середня освіта та вища освіта.
Дев'ятирічна шкільна освіта обов'язкова, загальна та безкоштовна. У початковій школі починається навчання дітей у віці від 6 років. Оцінок за успішність не ставлять, її оцінюють на словах або іншими знаками заохочення. Триває воно 4 роки (в Берліні — 6 років). Є три види середніх шкіл. Hauptschule — школа з практичним підходом і меншою кількістю складних предметів; вона має готувати до ремісничих професій. Realschule має ширший спектр предметів, ґрунтовнішу підготовку, після її закінчення учень отримує атестат про закінчену середню загальну освіту (Mittlere Reife). Gymnasium — найпрестижніший вид середньої освіти, оскільки тільки завершена освіта в гімназії дає право пройти випускні іспити на атестат зрілості Abitur і вступити у виш. Цікаво, що в Баварії та Баден-Вюртемберзі вчителі, а не батьки, вирішують, куди піде дитина після початкової школи (до Hauptschule, Realschule чи Gymnasium).
Відрізняється від української шкала оцінювання роботи учнів та студентів: що менша оцінка, тим вона краща, вища. В Німеччині є оцінки від «1» (відмінно/sehr gut, ausgezeichnet) до «6» (погано, незадовільно/mangelhaft), причому можливі проміжні оцінки типу 1,1; 2,5; 4,3 і так далі.
На сучасному етапі наукові дослідження в Німеччині здійснюються в університетах, науково-дослідних організаціях та в дослідницьких відділеннях великих корпорацій, як-от Siemens та Infineon. Важливий суб'єкт інституційного сприяння — Німецьке науково-дослідницьке співтовариство (DfG), основне завдання якого полягає в підтримці дослідництва у вищих школах і державних дослідницьких установах. Поруч із DfG існують й інші організації сприяння та фундації, які активно працюють у сфері сприяння дослідницькій діяльності. Важливе сприяння з боку Європейського Союзу, наприклад, в рамках адміністрованої Європейською Комісією Рамкової дослідницької програми. У лютому 2007 року почала працювати Європейська дослідницька рада — установа фінансування фундаментально орієнтованих досліджень, створену як складова частина 7-ї Рамкової дослідницької програми ЄС (2007—2013 роки).
У сфері позауніверситетського дослідництва утворилось чотири дослідницькі організації з різними профілями і пріоритетами, які доповнюють університетські наукові програми. Науково-дослідні інститути Товариства ім. Макса Планка (MPG) характеризуються фундаментальними дослідженнями у нових галузях. Тематичні дослідницькі пріоритети лежать у біологічно-медичній, фізико-хіміко-технічній, соціальній та гуманітарній сферах. Товариство імені Фраунгофера (FhG) зосереджується на прикладних дослідженнях. У його інститутах проводяться, наприклад, договірні дослідження для промисловості, сервісних підприємств, державних установ. Товариство Гельмгольца (HGF) об'єднує 15 великих науково-дослідних центрів, які надають прилади і відповідну інфраструктуру в розпорядження національних та міжнародних дослідницьких груп. У шести надцентрових дослідницьких сферах проводяться передові дослідження стратегічно-програмного спрямування. Пріоритетом інститутів Наукового товариства ім. Лейбніца (WGL) є міждисциплінарні та орієнтовані на запити дослідження. Існують численні коопераційні зв'язки з промисловістю, сферою державного управління і політики; частково здійснюється дуже тісна співпраця з університетами. Крім того, діюча Баварська державна бібліотека — одна з найбільш значущих європейських універсальних бібліотек, а Державна бібліотека в Берліні — найбільша універсальна наукова бібліотека Німеччини.
Найпопулярніший вид спорту в Німеччині футбол. Близько 6,68 мільйона футболістів-любителів і близько 180 000 професіоналів (Deutscher Fußball-Bund — станом на 2009[36]), організовані в Німецькій футбольній асоціації, Національна команда країни чотири рази здобувала Кубок світу з футболу в 1954, 1974, 1990 та 2014 роках, двічі приймала цей масштабний світовий футбольний форум — в 1974 і 2006 роках, останній став одним із найбільших і найуспішніших у світі спортивних дійств. Досі Німеччина — єдина країна Європи, яка володіє званням чемпіона світу з футболу як для чоловіків, так і для жінок. Бундесліга посідає друге місце у світі за середньою відвідуваністю глядачами її матчів, на те є причини, оскільки в ній грають відомі світові футбольні дружини та не менш відомі світові гравці. З німецьких футболістів найвідоміші — Франц Беккенбауер, Герд Мюллер, Юрґен Клінсманн, Лотар Маттеус, Олівер Кан тощо.
Німеччина є однією з провідних країн у світі автоспорту: популярні автоперегони, успішні автомобільні «стайні», сучасні автомобілі, команди-клуби та пілоти, прийшли саме з Німеччини. Найуспішніший пілот в історії Формули-1, за всю її історію, Міхаель Шумахер, добився найзначніших досягнень в автоспорті за свою кар'єру і виграв найбільше чемпіонатів і заїздів, ніж будь-який інший пілот від часів заснування Формули-1 в 1946 році, ставши одним із найбільш високооплачуваних спортсменів в історії. Серед провідних команд в автоспорті команди «BMW» і «Mercedes», що неодноразово перемагали в Кубку конструкторів. Команда «Порше» 16 разів вигравала гонку-ралі «24 години Ле-Мана» (престижна щорічна гонка у Франції). Популярні в Німеччині перегони в класі ДТМ.
Велоспорт також найпопулярніший індивідуальний спортивний вид у країні, а популярність його багато в чому залежить від поточних успіхів німецьких велогонщиків — а Руді Альциґ (в 1960 роках) і Ян Ульріх (кінець 1990-х і початку 2000-х років) є одними з найуспішніших велосипедистів у світі. Школа боксу в Німеччині не втратила своєї моці, попри те, що успіхи Макса Шмелінга і Генрі Маске вже доволі давні. Тепер цей вид спорту розвивається в професійних клубах й патронується великими шоу-промоутерськими компаніями, серед яких найвідоміша Гамбурзька.
Німецькі спортсмени у зимових видах спорту, взагалі, вважаються найуспішнішими. Бобслей, санний спорт, біатлон, лижні перегони та гірськолижний спорт — це види спорту, в яких домінують німецькі атлети, виграючи численні медалі на світових чемпіонатах і Олімпійських іграх та інших спортивних змаганнях. Черговим підтвердженням тому, стало перше загальнокомандне місце команди Німеччини в зимових Олімпійських іграх 2006 року. Німеччина приймає численні змагання з зимових видів спорту, так повелося з далекого 1936 року, коли в баварських містах-побратимах Гарміші та Партенкірхені, об'єднаних задля нагоди в Гарміш-Партенкірхен були проведені зимові Олімпійські ігри, а з часом для німців зимовий спорт став найулюбленішим відпочинком.
Хокей
Ще помітніших успіхів добивалася Німеччина в хокеї на траві — чоловіча збірна ставала чемпіоном світу в 2002 і 2006 роках, а в 1972, 1992 і 2008 олімпійськими чемпіонами, жіноча національна дружина в 2004 році також заволоділа олімпійським «золотом». Натомість хокей із шайбою тільки почав розвиватися, але завдяки успішним виступам у Європі німецьких клубів (куди запрошуються відомі гравці зі всіх європейських країн) вдалося «підтягнути» до професійного рівня гру національної команди, котра вже «прописалася» в чільну 10 світових хокейних команд на льоду. Один із найстаріших спортивних видів у Німеччині — спортивна стрільба. Німецька федерація стрільби нараховує близько 1,5 млн членів, всього в країні налічується близько шести мільйонів стрільців — любителів й професіоналів[39].
↑Rüger, C. (2004) [1996]. Germany. У Bowman, Alan K.; Champlin, Edward; Lintott, Andrew (ред.). The Cambridge Ancient History: X, The Augustan Empire, 43 B.C. - A.D. 69. Т. Volume 10 (вид. 2nd). Cambridge University Press. с. 527—28. ISBN0-521-26430-8.
↑Bowman, Alan K.; Garnsey, Peter; Cameron, Averil (2005). The crisis of empire, A.D. 193–337. The Cambridge Ancient History. Т. 12. Cambridge University Press. с. 442. ISBN0-521-30199-8.
Бобилєва С. Й. Історія Німеччини з давніх часів до 1945 року: Навчальний посібник для студ. вищ. навч. закл. / С. Й. Бобилєва; МОНУ; Дніпропетровськ. нац. ун-т. — Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2003. — 528 с.
Брокгауз Історія Німеччини у світлинах = Deutsche Geschichte in Schlaglichtern / Брокгауз ; пер. з нім. : І. Андрущенко, Л. Сандига, О. Кислюк ; [ред. С. Вишенський ; худ. оформ. К. Міщук]. — Київ: Юніверс, 2010. — 567 с. : іл. — (Серія «Історична думка»). — ISBN 978-966-8118-75-3
Короткий статистичний збірник «Україна та Німеччина» / Державний комітет статистики України; Федеральне статистичне управління Німеччини. — К., 2000. — 40 с. — (Tacis). — Укр. та нім. мовами. — ISBN 966-95683-9-0.
Мартинов А. Ю. Об'єднана Німеччина: від «Боннської» до «Берлінської» республіки (1990—2005 рр.). — К.: Корпорація, 2006. — 447 с.
Мартинов А. Ю. Соціал-демократична партія у політичній історії Німеччини XX століття. — К., 2003.
Німецькомовні країни. Німеччина. Австрія. Швейцарія. Люксембург. Ліхштенштейн: Навчальний посібник для студентів / Кіровоградський держ. педагогічний ун-т ім. Володимира Винниченка. — Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2005. — 208 с.
Соціально-ринкова економіка Німеччини в економічній системі ЄС: монографія / Р. В. Міхель; ред. І. М. Грабинський; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. — Львів: Укр. технології, 2015. — 199 c.
Факти про Німеччину / ред. Жанет Шаян, Сабіне Гіле; пер. Володимир Шелест. — Франкфурт-на-Майні: Зоцієтетс-Ферлаґ, 2010. — ISBN 978-3-7973-1211-2
American racing driver NASCAR driver Anthony AlfredoAlfredo at Sonoma Raceway in 2023BornAnthony Francis Alfredo (1999-03-31) March 31, 1999 (age 24)Ridgefield, Connecticut, U.S.Achievements2016 Southeast Limited Late Model Series Champion2017 Fall Brawl Winner (LMSC)NASCAR Cup Series career39 races run over 3 yearsCar no., teamNo. 62 (Beard Motorsports)2021 position30thBest finish30th (2021)First race2021 Daytona 500 (Daytona)Last race2024 Daytona 500 (Daytona) Wins Top tens Poles 0 1 0...
BBC iPlayer Laman BBC iPlayerTipeTelevisi Internet Versi pertama25 Desember 2007/Natal 2007GenreTelevisi & radio catch-upBahasaGaelik Skotlandia, Inggris, Irlandia dan Wales Daftar bahasa Inggris, Wales, Gaelik Skotlandia[1] Karakteristik teknisSistem operasiWindows (XP, Vista, 7)Mac OS XLinux iPhone, iPod Touch dan iPad (beta)AndroidSymbian S60 (beta)Wii (beta)Virgin Media(Streaming only)Freesat (beta)Sky Player (bagian dari layanan On Demand)TalkTalk (segera)BT Vision (bagian da...
Regional airline brand of the United States This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: United Express – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (August 2023) (Learn how and when to remove this template message) United ExpressFounded1985; 39 years ago (1985)HubsChicago–O'HareDenve...
Bombardment of a city from aircraft This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Aerial bombing of cities – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (January 2013) (Learn how and when to remove this message) Only ruins left after the aerial Bombing of Guernica by the Condor Legion of Nazi Germany's Luf...
المؤشر الدولي لأسماء النباتاتالشعارمعلومات عامةموقع الويب ipni.org (الإنجليزية) نوع الموقع قاعدة بيانات على الشبكة — قاعدة بيانات تصنيفية البلد الأصلي المملكة المتحدة التأسيس 1999 الجوانب التقنيةاللغة الإنجليزية ترتيب أليكسا 542٬480[1](30 أكتوبر 2019) أهم الشخصياتالمؤسسون �...
الحزب الاشتراكي المغربي البلد المغرب التأسيس تاريخ التأسيس 2006 تاريخ الحل 24 يوليو 2013 الشخصيات قبله المؤثمر الوطني الاتحادي القادة عبد المجيد بوزوبع (الأمين العام) المقر الرئيسي الرباط الأفكار الأيديولوجيا اشتراكية المشاركة في الحكم عدد النواب 0 / 395 عدد المستشار�...
2021 South Korean television series The King's AffectionPromotional posterAlso known asAttachmentHangul연모Literal meaningAffectionRevised RomanizationYeonmo GenreHistoricalRomanceFictionComedyCreated byKi Min-sooHong Seok-gu (KBS Drama division)Based onYeonmoby Lee So-youngWritten byHan Hee-jung[1]Directed bySong Hyun-wook[1]Starring Park Eun-bin Rowoon Nam Yoon-su Choi Byung-chan Bae Yoon-kyung Jung Chae-yeon ComposerTae-geunCountry of originSouth KoreaOriginal languageKor...
City in Washington, United StatesWalla WallaCityReynolds–Day Building, Sterling Bank, and Baker Boyer Bank buildings in downtown Walla Walla FlagLocation of Walla Walla, WashingtonCoordinates: 46°3′54″N 118°19′49″W / 46.06500°N 118.33028°W / 46.06500; -118.33028CountryUnited StatesStateWashingtonCountyWalla WallaGovernment • TypeCouncil–manager • BodyCity council • MayorTom Scribner • City managerNabiel S...
Vous lisez un « bon article » labellisé en 2012. Apollo 17 Insigne de la mission Apollo 17. Données de la mission Vaisseau CSM Apollo AmericaLEM Challenger Équipage 3 hommes Date de lancement 7 décembre 1972 Site de lancement Centre spatial Kennedy Date d'atterrissage 19 décembre 1972 Site d'atterrissage Océan Pacifique Durée 301 heures 51 min 59 s Atterr. sur la Lune 11 décembre 1972 Site lunaire exploré Vallée de Taurus-Littrow Décollage...
Later version of a song already established with a different earlier performer For other uses, see Cover version (disambiguation). Not to be confused with Album cover or Remix. This article has multiple issues. Please help improve it or discuss these issues on the talk page. (Learn how and when to remove these template messages) This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challeng...
Pottery produced by artists emphasizing artistic rather than practical value Wave bowl by Christopher Dresser, Linthorpe Art Pottery, c. 1880 Art pottery is a term for pottery with artistic aspirations, made in relatively small quantities, mostly between about 1870 and 1930.[1] Typically, sets of the usual tableware items are excluded from the term; instead the objects produced are mostly decorative vessels such as vases, jugs, bowls and the like which are sold singly. The term origin...
Glock 19[1] Glock 19 model terbaru. Jenis Pistol semi-otomatis Negara asal Austria Sejarah produksi Perancang Gaston Glock Produsen Glock Diproduksi 1990 Varian 19C Spesifikasi Berat 595 g (kosong) Panjang 174 mm Panjang laras 102 mm Lebar 30.0 mm Tinggi 128 mm (dengan magazen) Kaliber 9 mm Luger Parabellum Mekanisme Safe action Amunisi Magazen 15 / 17 / 19 / 33 butir Alat bidik Depan dan belakang tetap Glock 19 adalah pistol yang dirancang dan diproduksi oleh Glock. G...
Serbian footballer and manager (born 1955) This article is about the Serbian football manager and former player. For other people with the same name, see Vladimir Petrović (disambiguation). Vladimir Petrović Petrović as Serbia manager in 2010Personal informationFull name Vladimir PetrovićDate of birth (1955-07-01) 1 July 1955 (age 69)Place of birth Belgrade, PR Serbia, FPR YugoslaviaHeight 1.82 m (5 ft 11+1⁄2 in)Position(s) MidfielderSenior career*Years Team Apps...
Манная каша Манная каша с кусочком сливочного масла Компоненты Основные манная крупа, вода или молоко Родственные блюда В других кухнях манная крупа Медиафайлы на Викискладе Цитаты в Викицитатнике Манная каша — каша из манной крупы, приготовленная на молоке, или про...
1952 Tháng 1 Tháng 2 Tháng 3 Tháng 4 Tháng 5 Tháng 6 Tháng 7 Tháng 8 Tháng 9 Tháng 10 Tháng 11 Tháng 12 Năm lịchBản mẫu:SHORTDESC:Năm lịch Thiên niên kỷ: thiên niên kỷ 2 Thế kỷ: thế kỷ 19 thế kỷ 20 thế kỷ 21 Thập niên: thập niên 1930 thập niên 1940 thập niên 1950 thập niên 1960 thập niên 1970 Năm: 1949 1950 1951 1952 1953 1954 1955 1952 trong lịch khácLịch Gregory1952M...
Dieser Artikel handelt von der Regierungszeit der Nationalsozialisten in Deutschland. Zu dem von ihnen regierten Staatswesen siehe NS-Staat. NS-Marschkolonne mit Hakenkreuzfahnen auf dem Rückweg vom Reichsparteitag (vermutlich 1938) an der Stadtgrenze Fürth/Nürnberg, antijüdische Propaganda am Ortsschild und Kinder mit dem (zu jener Zeit vor NS-Fahnen vorgeschriebenen) Hitlergruß.[1] Im Hintergrund ein Fabrikgebäude der „arisierten“, zuvor jüdischen Firma J.W. Spear & ...
2013 في البرازيلمعلومات عامةالسنة 2013 البلد البرازيل 2012 في البرازيل 2014 في البرازيل تعديل - تعديل مصدري - تعديل ويكي بيانات سنوات 2011 2012 2013 2014 2015 علم البرازيل الجدول الزمني لتاريخ البرازيل فيما يلي قوائم الأحداث التي وقعت خلال عام 2013 في البرازيل. رياضة 1 يناير – الدوري البرازيلي ...
.svg)
.svg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.jpg)
_4.jpg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
