Допомога Африканському Союзу з боку НАТО в Дарфурі

Допомога Африканському Союзу збоку НАТО в Дарфурі
Друга громадянська війна в Судані
Дарфур на мапі Судану
Дарфур на мапі Судану
Дарфур на мапі Судану
Дата: 1 липня 2005 — 31 грудня 2007
Місце: Дарфур
Результат: мирна угода, незалежність Південного Судану
Сторони
НАТО НАТО

Організація об'єднаних націй ООН
Африканський Союз

Південний Судан Народна армія визволення Судану

Допомога Африканському Союзу збоку НАТО в Дарфурі (англ. NATO assistance to the African Union) — один з напрямків діяльності Організації Північноатлантичного договору на Африканському континенті (регіон Дарфур, Судан).

Історія

На початку 2003 року довготривалий конфлікт у регіоні Дарфур (південно-західна частина Судану) переріс у криваву гуманітарну кризу, яка призвела до загибелі майже 300 тисяч мирних жителів. У спробах припинити насильство Африканський Союз проголосив про наміри запросити у регіони миротворців і у квітні 2005 року звернувся з проханням до НАТО та ООН.

У червні 2005 року Альянс погодився розпочати свою першу місію в Африці. Офіційно місія розпочалась 1 липня 2005 року. Її головними завданнями були допомога у підготовці та тренуванні підрозділів, які діють у Судані за мандатом Організації Об'єднаних Націй. В Ефіопії, яка межує з Суданом, було створено спеціальний навчальний центр для підготовки офіцерів підрозділів ООН.

У травні 2005 році група міністрів закордонних справ країн-членів НАТО разом з колишнім Держсекретарем США Мадлен Олбрайт закликала НАТО виділити для зміцнення сил Африканському Союзу бригаду сил реагування НАТО[1].

У січні 2006 спеціальний представник ООН з питань Судану, констатувавши те, що спроби Африканського Союзу відіграти миротворчу роль в Судані є марними, звернувся до Ради Безпеки ООН з тим, щоб вона ухвалила рішення про направлення до Судану 20 000 миротворців із правом використання сили для припинення нападів на мирне населення і розброєння загонів бойовиків.

Генеральний секретар ООН Кофі Аннан заявив, що ООН має звернутися до Сполучених Штатів, Європейського Союзу та інших геополітичних центрів з проханням забезпечети їх активну участь у припиненні громадянської війни у Судані[2].

5 травня 2006 року у місті Абуджа, що в Нігерії, була підписана мирна угода між урядом Судану та найбільшим повстанським угрупованням, що діє у Дарфурі, яка створила необхідні передумови для закінчення війни між Північним та Південним Суданом[3], і, як наслідок, проголошення незалежності Південного Судану.

28 квітня 2006 року Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер під час зустрічі з міністрами закордонних справ країн-членів НАТО у Софії заявив, що головним напрямком активної діяльності НАТО на Близькому і Середньому Сході є допомога Африканському Союзу у підтримці миротворчої місії в Дарфурі[4].

31 грудня 2007 року місія НАТО в Дарфурі була офіційно завершена[5].

Суперечки ЄС і НАТО

Місія у Дарфурі стала джерелом суперечок у Альянсі між країнами-членами Альянсу і країнами-членами Євросоюзу. Франція, яка вказувала на трансантлантичні розходження щодо ролі НАТО за межами євроатлантичного ареалу, наполягала на тому, що місія повинна здійснюватися у компетенції Євросоюзу, а ніяк не Альянсу, який, на її думку, є суто єврорегіональним блоком. Пізніше, до Франції приєдналась і Бельгія, яка вважає, що Євросоюз більше підходить до розв'язання конфлікту у Дарфурі, ніж НАТО, тим більше, що ЄС вже допомагає Африканському Союзу технікою і обладнанням.

Після кількох місяців дебатів щодо здійснення місії у Судані, Франція і Бельгія все ж погодилися з участю Альянсу у миротворчих операціях у Дарфурі, але за умови, що ЄС й надалі розширятиме свою місію. У результаті цих домовленостей частина країн-членів НАТО, серед яких Франція, Бельгія, Італія та Німеччина, здійснювали авіатранспортні операції, використовуючи механізми ЄС, а інша частина, серед яких США, Канада, використовували механізми НАТО.

Операції Євросоюзу контролювалися через координаційний центр, що знаходився у Нідерландах, а операції НАТО — через координаційний центр у Аддіс-Абебі.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Nato to Darfur: Letter from former foreign ministers / Ì. Albrigh, Ð. Cook, L. Dini et al.// International Herald Tribune, 2005, May, 26.
  2. ↑ Linch C. Officials Pushes for UN Force in Sudan // Washington Post, 2006, January, 14.
  3. ↑ Prospects for Peace in Darfur. Архів оригіналу за 22 травня 2006. Процитовано 22 травня 2006.
  4. ↑ Speech by NATO Secretary General, Jaap de Hoop Scheffer at the 15th anniversary of the Atlantic Club of Bulgaria in the margins of the Sofia Ministerial
  5. ↑ NATO assistance to the African Union. Архів оригіналу за 6 липня 2014. Процитовано 15 серпня 2014.

Посилання