Munitions Safety Information Analysis Center
Центр аналізу інформації про безпеку боєприпасів
Абревіатура	MSIAC
Тип	Проєкт
Засновник	Michel Thévenind
Засновано	1991[1]
Штаб-квартира	Брюссель, Бельгія
Членство	16 країн
Офіційні мови	англійська, французька
Голова керівного комітету	Dr Brian Fuchs
Керівник проєкту	Charles Denham
Вебсайт: msiac.nato.int

Центр аналізу інформації про безпеку боєприпасів (англ. Munitions Safety Information Analysis Center, MSIAC) — проєкт, який фінансується безпосередньо країнами-учасницями, зокрема Північноатлантичного альянсу та партнерами. Членами проєкту є 16 країн (в тому числі й ті, що не входять до Альянсу): Австралія, Бельгія, Канада, Фінляндія, Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Норвегія, Іспанія, Швеція, Велика Британія, Сполучені Штати Америки, Польща, Республіка Корея, Швейцарія.

26 травня 1988 року країни-учасниці Північноатлантичного альянсу (Франція, Нідерланди, Норвегія, Велика Британія і Сполучені Штати Америки) підписали «Меморандум про взаєморозуміння щодо нечутливих боєприпасів»^[2] і вирішили створити пілотний проєкт NIMIC (Центр з тестування нечутливих боєприпасів), головне призначення якого — надання допомоги національним і міжнародним програмам з розробки нечутливих боєприпасів. Початкова команда спочатку складалася з керівника проєкту і п'яти технічних фахівців. В кінці 1989 року до проєкту приєдналася Канада.

Після перших успішних двох років роботи NIMIC заснував проєктний офіс у штаб-квартирі НАТО у Брюсселі. Саме ця подія у 1991 р. і стала офіційною датою створення аналітичного центру. У 1994 році Іспанія та Австралія вирішили долучитися і увійшли до проєкту^[3]. Наступного року ряди поповнили й Португалія та Італія, але у 1998 році Португалія вирішила залишити проєкт через складність у фінансуванні. У 1999 році до проєкту приєдналася також Данія, але з тих самих причин, що й Португалія, у 2004 році вийшла з проєкту.

Навесні 2003 року пілотний проєкт був розширений і перейшов в офіційний, діставши назву MSIAC — Центр аналізу інформації про безпеку боєприпасів. Але у новому статусі він почав функціонувати тільки з 15 грудня 2004 року. У наступному році до проєкту долучилася Німеччина.

Пізніше до членів проєкту також приєдналися Фінляндія та Швеція. Чергове розширення відбулося в 2015 році, коли приєдналася 13-а країна-член проєкту — Бельгія.

15 грудня 2016 р. у штаб-квартирі НАТО у Брюсселі було святково відзначено 25-річчя існування MSIAC^[4](див. фото).

У 2018 р. членами MSIAC стали Польща та Республіка Корея, у 2021 — Швейцарія.

Управління MSIAC складається з керівного комітету, національного координатора (керівник проєкту) і центру аналізу даних.

Керівний комітет обирається представниками від кожної країни-члена проєкту шляхом голосування. Цей орган відповідає за реалізацію підписаного у 1988 році «Меморандуму про взаєморозуміння», який є базовим для MSIAC і всієї політики проєкту.

Центр аналізу інформації про безпеку боєприпасів (MSIAC) надає технічні консультаційні послуги країнам-членам проєкту та іншим зацікавленим країнам (у тому числі, й Україні), насамперед в тих областях, які безпосередньо пов'язані з безпекою боєприпасів. Наприклад:

• Хімічна енергія: вибухові речовини, порох, ракетне паливо;
• Вибухові роботи: дизайн, випробування, детонатори;
• Рушійні сили: проєктування систем, виробництво, випробування;
• Система боєприпасів: аналіз, утилізація тощо;
• Логістика: правила транспортування, зберігання, класифікації небезпеки та аналізу ризиків.

У цих областях MSIAC виконує такі функції:

• розробляє внутрішню базу технічної інформації;
• надає технічні консультації;
• консультує державні і промислові установи країн-членів проєкту;
• організовує технічні лекції^[5];
• розробляє і розповсюджує програмні засоби^[6][7].

Одним з головних результатів діяльності MSIAC стало створення технологій випробувань нечутливих боєприпасів^[8].

MSIAC тісно співпрацює з Групою НАТО з питань безпеки боєприпасів (AC/326, CASG) Конференції національних директорів озброєнь ^[9], а також з Організацією НАТО з науки і технологій. Зокрема, у жовтні 2014 р. панель AVT Організації НАТО з науки і технологій та MSIAC провели у штаб-квартирі НАТО (м. Брюссель) кооперативну демонстрацію технологій за напрямом інтегрованого у боєприпаси управління станом (AVT-212 Cooperative Demonstration of Technologies (CDT) for Integrated Munitions Health Management (IMHM)).

Голови Керівного комітету

№	Ім'я	Країна походження	Роки повноваження
1	Рон Дерр	США	1991–1998
2	Ентоні Меліта	США	1998–2005
3	Джекі Кінг	Австралія	2005–2008
4	Джеррі Уорд	США	2009–2011
5	Уейд Еванс	Австралія	2011–2014
6	Тоні Херон	Канада	2014–2016
7	Брайн Фукс	США	2016–

Керівники проєкту

№	Ім'я	Країна походження	Роки повноваження
1	Генрі Хедж	США	1989–1989
2	Джордж Старкен	США	1989–1989
3	Едвард Догерті	США	1990–1991
4	Марк Дефорно	Франція	1992–1995
5	Мішель Зевенін	Франція	1995–1998
6	Пітер Лі	Велика Британія	1998–2002
7	Патрік Туз	Франція	2002–2010
8	Роджер Свансон	США	2010–2013
9	Майкл Шарп	Велика Британія	2013–2019
10	Чарльз Динхем	США	2019–

• CNAD
• Організація НАТО з наукових досліджень і технологій
• Організація НАТО з науки і технологій
• CASG
• Нечутливі боєприпаси

• PNIMIC Newsletter 1989, 1, Johns Hopkins University Laurel Maryland, États-Unis
• PNIMIC Newsletter 1989, 3, Johns Hopkins University Laurel Maryland, États-Unis
• E.-C. Koch, EMC 3.8 — Energetic Materials Compendium — A Tool for Research, Development and Design, 40th International Annual Conference of ICT, 23-26 June, 2009, Karlsruhe, Germany, V-1.
• E. Lapébie, F. Grannec, P.-F. Péron, Modelling of Warhead Response to Projectile Impact with TEMPER Software, 40th International Annual Conference of ICT, 23-26 June, 2009, Karlsruhe, Germany, P-116.

• MSIAC — Reflection on 25 Years Supporting the Munition Safety Community [Архівовано 26 листопада 2018 у Wayback Machine.]