Алема́ни (від герм.alamanni[1]; алем.Alemanne, нім.Alamannen, Alemannen) — група західно-германських племен, які мали свої первісні поселення південніше франків — від вигину середнього Рейну до Дунаю.
Історія
Незважаючи на відсутність єдності серед племінної аристократії та сильного короля, їх союз вже на початку 3-го ст. став великою загрозою для Риму. Випереджаючи події, римський імператор Каракалла у 213 здійснив проти них успішний похід.
Другий етап боротьби Риму з алеманами почався у 231 і тягнувся до кінця століття з перемінними успіхами, хоча алемани поступово просувалися до верхів'їв Рейну та Дунаю. Створення Галльської імперії на певний час загальмувало проникнення германських племен на правий берег Рейну. Після смерті римського намісника в ГалліїАеція, переможця Аттіли на Каталаунських полях у 451, алемани на чолі із Гібульдом у 454 перейшли Рейн і зайняли територію Ельзасу і просунулися на південь до Безансону, аж поки не були зупинені бургундами. Крім того, експансія алеманів була також спрямована на схід, у північні римські провінціїРецію та Норік. Підкорене місцеве населення разом з алеманами взяло участь у формуванні пізнішого великого германського племені баварів. Створене алеманами королівство не вистояло у боротьбі з іншими германськими племенами — франками, готами і бургундами і припинило існування.
Назва
Згідно з Асинієм Квадратом, на якого посилався в середині 6-го століття візантійський історик АгафійAllemani означає «всі люди», «всі мужі». Це значить, що це збірна назва багатьох різних германських племен. Вважається, що самі алемани називали себе «свевами».
Слов'янський світ: Ілюстрований словник-довідник міфологічних уявлень, вірувань, обрядів, легенд та їхніх відлунь у фольклорі і пізніших звичаїв українців, братів-слов'ян та інших народів / упоряд.: О. А. Кононенко. — Київ: Укр. міжнар. культурний центр, 2008. — С. 97.
