Чисельність населення Німеччини наприкінці 2022 року становила 84,3 млн осіб. Чисельність німців стабільно зменшувалася, народжуваність 2015 року становила 8,47 ‰ (217-те місце у світі), смертність — 11,42 ‰ (30-те місце у світі), у країни від'ємний природний приріст — -0,17 % (214-те місце у світі) .
Народжуваність у Німеччині, станом на 2015 рік, дорівнює 8,47 ‰ (217-те місце у світі)[2]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,44 дитини на одну жінку (206-те місце у світі)[2]. Рівень застосування контрацепції 66,2 % (станом на 2005 рік)[2]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 29,2 року (оцінка на 2012 рік)[2].
Смертність у Німеччині 2015 року становила 11,42 ‰ (30-те місце у світі)[2].
Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -0,17 % (депопуляція) (214-те місце у світі)[2].
Середній вік населення Німеччини становить 46,8 року (3-тє місце у світі): для чоловіків — 45,7, для жінок — 47,9 року[2]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 80,57 року (32-ге місце у світі), для чоловіків — 78,26 року, для жінок — 83 року[2].
Вікова структура населення Німеччини, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:
Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,7; коефіцієнт розлучуваності — 2,3; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 49 (дані за 2010 рік)[5]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 33,4 року, жінки — 30,9 року, загалом — 32,2 року (дані за 2014 рік)[6].
Густота населення країни 2015 року становила 231,5 особи/км² (58-ме місце у світі)[2]. Найбільш населена держава Європи. Населення країни розподілене досить рівномірно, утворені міські райони приваблюють для проживання значну частину населення, найбільш густонаселений індустріальний регіон Рур знаходиться на північному заході, в землі Північний Рейн-Вестфалія.
Німеччина високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 75,3 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,16 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[2].
Головні міста держави: Берлін (столиця) — 3,563 млн осіб, Гамбург — 1,831 млн осіб, Мюнхен — 1,438 млн осіб, Кельн — 1,037 млн осіб (дані за 2015 рік)[2].
Річний рівень імміграції 2015 року становив 1,24 ‰ (60-те місце у світі)[2]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
За 2019 рік, згідно з оцінками, до країни прибуло на понад 300 тисяч осіб більше, ніж виїхало. Насамперед завдяки міграції у 2019 році населення Німеччини зросло на близько 200 тисяч осіб до рекордних 83,2 мільйона.[1]
Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 115,6 тис. з Сирії, 51,5 тис. з Іраку, 30,0 тис. з Афганістану, 20,5 тис. з Туреччини, 19,76 тис. з Ірану, 10,98 тис. з Еритреї, 9,17 тис. з Сербії і Косова[2]. У країні налічується 12,7 тис. осіб без громадянства[2].
Німеччина є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[7].
2022 року населення Німеччини виросло до рекордного рівня у 84,3 млн осіб, це зумовлено повномасштабним вторгненням РФ до України, що спричинило потік українських біженців до Німеччини. Зростання було зафіксовано після стагнації протягом 2019-2022 років[8].
Головні етноси країни: німці — 91,5 %, турки — 2,4 %, інші — 6,1 % населення (загалом греки, італійці, поляки, росіяни, сербо-хорвати, іспанці)[2].
Офіційні мови[9]: німецька, Данська, фризька, лужицька і циганська визнані офіційними мовами національних меншин. Німеччина, як член Ради Європи, 5 листопада 1992 року підписала і ратифікувала 16 вересня 1998 року Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 січня 1999 року). Регіональними мовами визнані: Нижньонімецька (у Бремені, Гамбурзі, Мекленбург-Передній Померанії, Нижній Саксонії, Шлезвіг-Гольштейні, Бранденбурзі, Північному Рейні-Вестфалії), данська (у Шлезвіг-Гольштейні), північнофризька (у Шлезвіг-Гольштейні), східнофризька (у Нижній Саксонії), верхньолужицька (у Саксонії), нижньолужицька (у Бранденбурзі), циганська (по всій державі)[10].
Як іноземну мову в школах вивчають англійську, французьку, а також латинську, італійську та російську мови.
Німецька мова поділяється на 3 групи діалектів:
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: протестантизм — 34 %, римо-католицтво — 34 %, іслам — 3,7 %, не сповідують жодної — 28,3 % (станом на 2015 рік)[2].
Конституція Німеччини як основний закон гарантує свободу віри та релігій в країні. Німеччина, християнізована з франкських часів, рідний край Реформації. Перед Другою світовою війною ⅔ німців були протестантами, ⅓ римо-католиками. З 1948 року існує об'єднання лютеранських та реформатських земельних Церков Німеччини — Євангелічна церква Німеччини. З 1969 по 1991 існувала окрема Євангелічна церква НДР.
За результатами перепису населення 2011 року, католиками визнали себе 30,8 % населення Німеччини, протестантами 30,3 %, мусульманами — 3,9 %. У Німеччині проживають також близько 100 000 православних, 380 000 новоапостолів та 100 000 юдеїв. Приблизно третини населення Німеччини не належать до жодної релігійної групи.
Релігійність у країні з року в рік послаблюється: 2010 року католицьку церкву залишили понад 180 тис. прихожан, також перестали вважати себе протестантами понад 150 тис. німців. Попереднього року зростання кількості атеїстів теж було вражаючим — понад 260 тис. з обох християнських церков. Католицькі теологи закликають до кардинальних реформ церкви[11].
Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 4,9 % ВВП країни, станом на 2012 рік (74-те місце у світі)[2]. Середня тривалість освіти становить 17 років, для хлопців — до 17 років, для дівчат — до 17 років (станом на 2014 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,89 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[2]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 8,2 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[2]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 11,3 % ВВП країни (13-те місце у світі)[2].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 3,43 ‰ (208-ме місце у світі); хлопчиків — 3,72 ‰, дівчаток — 3,12 ‰[2]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 6 випадків на 100 тис. народжень (165-те місце у світі)[2].
Німеччина входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).
2012 року було зареєстровано 77,5 тис. хворих на СНІД (48-ме місце у світі), це 0,15 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (103-тє місце у світі)[2]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 400 осіб (93-тє місце у світі)[2].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 22,7 % (59-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 1,1 % (оцінка на 2006 рік)[2]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[2]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 99,3 %, в сільській місцевості — 99 %, загалом по країні — 99,2 % (станом на 2015 рік)[2]. Споживання прісної води, станом на 2007 рік, дорівнює 32,3 км³ на рік, або 391,4 тонни на одного мешканця на рік: з яких 16 % припадає на побутові, 84 % — на промислові, 0 % — на сільськогосподарські потреби[2].
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 51,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 19,6 %; частка осіб похилого віку — 32,2 %, або 3,1 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[2]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2010 року перебувало 15,5 % населення країни[2]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,6 %, верхній дециль — 24 % (станом на 2000 рік)[2].
Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[2]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 70,82 млн унікальних інтернет-користувачів (8-ме місце у світі), що становило 87,6 % загальної кількості населення країни[2].
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 45,04 млн осіб (15-те місце у світі)[2]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 1,6 %; промисловість і будівництво — 24,6 %; сфера послуг — 73,8 % (станом на 2011 рік)[2]. Безробіття 2015 року дорівнювало 4,8 % працездатного населення, 2014 року — 5 % (49-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 7,7 %, серед юнаків — 8,3 %, серед дівчат — 7,1 % (112-те місце у світі)[2].
Країна-виробник хімічних перкурсорів для південноамериканського кокаїну; перевалочний пункт і споживач південно-східноазійського героїну, латиноамериканського кокаїну, європейських синтетичних наркотиків; великий кримінальний фінансовий центр[2].
Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Німеччини докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[12][13].
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:
Географія Європа Німеччина Соціологія Етнологія Медицина Освіта Релігія
Lokasi Pengunjung: 3.145.49.212