Населення Малі. Чисельність населення країни 2015 року становила 16,955 млн осіб (66-те місце у світі)[1]. Чисельність малійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 44,99 ‰ (2-ге місце у світі), смертність — 12,89 ‰ (19-те місце у світі), природний приріст — 2,98 % (8-ме місце у світі) .
Природний рух
Відтворення
Народжуваність у Малі, станом на 2015 рік, дорівнює 44,99 ‰ (2-ге місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 6,06 дитини на одну жінку (3-тє місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 10,3 % (станом на 2012/13 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 18,3 року, медіанний вік для жінок — 20—24 року (оцінка на 2014 рік)[1].
Смертність у Малі 2015 року становила 12,89 ‰ (19-те місце у світі)[1].
Природний приріст населення у країні 2015 року становив 2,98 % (8-ме місце у світі)[1].
Середній вік населення Малі становить 16,2 року (227-ме місце у світі): для чоловіків — 15,5, для жінок — 16,8 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 55,34 року (208-ме місце у світі), для чоловіків — 53,48 року, для жінок — 57,25 року[1].
Малі середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 39,9 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 5,08 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Бамако (столиця) — 2,515 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].
Річний рівень еміграції 2015 року становив 2,26 ‰ (172-ге місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Біженці й вимушені переселенці
Станом на 2015 рік, у країні постійно перебуває 13,539 Мавританії[1]. У той самий час у країні, станом на 2016 рік, налічується 39,18 тис. внутрішньо переміщених осіб через повстання туарегів 2012 року[1].
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 94,8 %, християнство — 2,4 %, анімізм — 2 %, не сповідують жодної — 0,5 %, не визначились — 0,3 % (станом на 2009 рік)[1].
Рівень письменності 2015 року становив 38,7 % дорослого населення (віком від 15 років): 48,2 % — серед чоловіків, 29,2 % — серед жінок[1].
Державні витрати на освіту становлять 4,3 % ВВП країни, станом на 2014 рік (83-тє місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 8 років, для хлопців — до 9 років, для дівчат — до 7 років (станом на 2011 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,08 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 6,9 % ВВП країни (119-те місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 102,23 ‰ (2-ге місце у світі); хлопчиків — 108,88 ‰, дівчаток — 95,37 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 587 випадків на 100 тис. народжень (18-те місце у світі)[1].
2014 року зареєстровано 133,4 тис. хворих на СНІД (35-те місце в світі), це 1,42 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (35-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 5,3 тис. осіб (29-те місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 5,7 % (166-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 27,9 % (оцінка на 2006 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 96,5 % населення в містах і 64,1 % в сільській місцевості; загалом 77 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): у містах — 37,5 %, у сільській місцевості — 16,1 %, загалом по країні — 24,7 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2000 рік, дорівнює 6,55 км³ на рік, або 545,4 тонни на одного мешканця на рік: з яких 9 % припадає на побутові, 1 % — на промислові, 90 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Соціально-економічне становище
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 100,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 95,1 %; частка осіб похилого віку — 5 %, або 19,8 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2005 року перебувало 36,1 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,5 %, верхній дециль — 25,8 % (станом на 2010 рік)[1].
Станом на 2013 рік, в країні 11,4 млн осіб не має доступу до електромереж; 26 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 53 %, у сільській місцевості — 9 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 1,753 млн унікальних інтернет-користувачів (38-ме місце у світі), що становило 10,3 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 5,644 млн осіб (73-тє місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 80 %; промисловість, будівництво і сфера послуг — 20 % (станом на 2005 рік)[1]. 1,485 млн дітей у віці від 5 до 14 років (36 % загальної кількості) 2010 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 30 % працездатного населення, 2014 року — 8,2 % (188-ме місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 11,1 %[1].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
,sheep,traffic,motorbike,donkey_cart,bus_Koutiala(Sikasso_Rgn),ML_sun13apr2014-0831h.jpg)
