Населення Нової Зеландії. Чисельність населення країни 2015 року становила 4,438 млн осіб (127-ме місце у світі)[1]. Чисельність новозеландців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 13,33 ‰ (150-те місце у світі), смертність — 7,36 ‰ (116-те місце у світі), природний приріст — 0,82 % (136-те місце у світі) .
Народжуваність у Новій Зеландії, станом на 2015 рік, дорівнює 13,33 ‰ (150-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,04 дитини на одну жінку (115-те місце у світі)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 27,8 року (оцінка на 2009 рік)[1].
Смертність у Новій Зеландії 2015 року становила 7,36 ‰ (116-те місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,82 % (136-те місце у світі)[1].
Середній вік населення Нової Зеландії становить 37,8 року (64-те місце у світі): для чоловіків — 36,9, для жінок — 38,7 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 81,05 року (28-ме місце у світі), для чоловіків — 78,97 року, для жінок — 83,22 року[1].
Вікова структура населення Нової Зеландії, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:
Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,8; коефіцієнт розлучуваності — 2,0; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 42[3][4]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 30,1 року, жінки — 28,6 року, загалом — 29,4 року (дані за 2014 рік)[5].
Густота населення країни 2015 року становила 17,2 особи/км² (203-тє місце у світі)[1].
Нова Зеландія надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 86,3 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,05 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Окленд — 1,344 млн осіб, Веллінгтон (столиця) — 383,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].
Річний рівень імміграції 2015 року становив 2,21 ‰ (48-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Нова Зеландія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[6].
Головні етноси країни: європейці — 71,2 %, маорі — 14,1 %, азіати — 11,3 %, полінезійці — 7,6 %, латиноамериканці, африканці — 1,1 %, інші — 8 % населення (дані перепис 2013 року)[1].
Офіційні мови[7]: англійська — розмовляє 89,8 % населення країни, маорійська — 3,5 %, мова жестів. Інші поширені мови: самоанська — 2 %, гінді — 1,6 %, французька — 1,2 %, китайська — 2,2 %, інші мови — 20,5 % (оцінка 2013 року).
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: християнство — 44,3 % (католицтво — 11,6 %, англіканство — 10,8 %, пресвітеріанські конгрегації — 7,8 %, методизм — 2,4 %, п'ятидесятництво — 1,8 %, інші — 9,9 %), індуїзм — 2,1 %, буддизм — 1,4 %, маорійське християнство — 1,3 %, іслам — 1,1 %, інші — 1,4 % (юдаїзм, спірітуалізм, нью-ейдж, бахаїзм, традиційні азійські релігії), атеїсти — 38,5 %, не визначились — 8,2 %, відмовились відповідати — 4,1 % (згідно з переписом 2013 року)[1].
Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 6,4 % ВВП країни, станом на 2014 рік (16-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 19 років, для хлопців — до 18 років, для дівчат — до 20 років (станом на 2014 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,74 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2,3 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 11 % ВВП країни (20-те місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 4,52 ‰ (181-ше місце у світі); хлопчиків — 5,07 ‰, дівчаток — 3,96 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 11 випадків на 100 тис. народжень (144-те місце у світі)[1].
Нова Зеландія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).
Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 30,6 % (34-те місце у світі)[1].
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Споживання прісної води, станом на 2010 рік, дорівнює 4,75 км³ на рік, або 1,200 тонни на одного мешканця на рік: з яких 23 % припадає на побутові, 5 % — на промислові, 72 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 54 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 31,1 %; частка осіб похилого віку — 22,9 %, або 4,4 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1].
Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 3,916 млн унікальних інтернет-користувачів (77-ме місце у світі), що становило 88,2 % загальної кількості населення країни[1].
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 2,522 млн осіб (115-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 7 %; промисловість і будівництво — 19 %; сфера послуг — 74 % (станом на 2006 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 5,8 % працездатного населення, 2014 року — 5,7 % (64-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 15 %, серед юнаків — 14,3 %, серед дівчат — 15,8 % (64-те місце у світі)[1].
Нова Зеландія — значний споживач амфетаміну[1].
Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Нової Зеландії докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[8][9].
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:
Географія Океанія Нова Зеландія Соціологія Етнологія Медицина Освіта Релігія
Lokasi Pengunjung: 18.117.107.113