Середній вік

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Середній вік (значення).

Середній вік — віковий період життя людини від молодості до старості.

Варіанти визначень періоду середнього віку людини

Західні вчені визначають його межі по-різному: початок — від кінця третього десятиліття до 40 років, кінець — від кінця четвертого десятиліття до 60 років[1].

У віковій періодизації, яка була прийнята на симпозиумі АПН РРФСР у 1965 році, під середнім віком розумівся весь період життя від юнацького віку до похилого віку, однак в ньому виділялися два періоди: для чоловіків — від 22 до 35 років і від 36 до 60 років; для жінок — від 21 до 35 років і від 36 до 55 років[2]

У періодизації Еріка Еріксона середній вік відсутній, однак відповідає початковому періоду восьмої фази — старший дорослий вік і старість. Еріксон характеризує цю фазу в цілому як період цілістності особистості або її роздвоєності, відчаю[3].

За інформацією з англійського словника Коллінза, зазвичай вважається, що цей вік займає період від 40 до 60 року життя.[4]

Оксфордський словник англійської мови дає певне визначення, що це дещо пізніше віку виходу на пенсію, а це означає, що середній вік — це від 45 до 65 років.[5] Згідно свідченням перепису населення США — середній вік становить від 45 до 65 років.

Фізіологія

Фізиологічно середній вік характеризується очевидним виявленням ознак старіння: шкіра втрачає пружність, волосся сивіє, зменшується зріст, можливі значні зміни ваги і співвідношення м'язів і жирових відкладень. З віком також знижується фертильність. Однак серед людей, що ведуть різний спосіб життя, може зустрічатись значна відмінність фізіологічного стану[6].

Психологія

На початок середнього віку доводиться так звана «криза середнього віку» (або «криза середини життя»), що обумовлена втратою сенсу життя як особистісних досягнень, усвідомленням кінцевості життя і неможливості почати її знову. Методом подолання кризи може бути перемикання з власних потреб на суспільні і здобуття нового сенсу життя в служінні суспільству і майбутнім поколінням[7].

Інтелект

На середній вік доводиться другий оптимум інтелектуальної діяльності для вчених, філософів, політиків; при цьому початок періоду характеризується спадом творчої активності цих професій. В цілому спостерігається стабільність інтелекту, при цьому вербальна складова відчуває значний підйом. Процес інтелектуального старіння безпосередньо пов'язаний з інтелектуальною активністю: постійні розумові вправи дозволяють запобігти зниження інтелектуальних здібностей аж до 60-річного віку[2].

Примітки

  1. ↑ Психологическая энциклопедия.
  2. ↑ а б Аллахвердов В. М., Безносов С. П. и др. Психология. — ISBN 5-482-00235-7.
  3. ↑ Сапогова Е. Е. Психология развития человека.
  4. ↑ Колінз англійський словник (Collins English Dictionary[en])
  5. ↑ Oxford dictionary (American· English)
  6. ↑ Shephard R. J.. Aging and Exercise // Encyclopedia of Sports Medicine and Science. — 1998.
  7. ↑ Аллахвердов В. М., Безносов С. П. и др. Психология. — ISBN 5-482-00235-7.

Див. також