Населення Перу
Ріст чисельності населення країни
Чисельність	30,444 млн осіб
Густота	24,5 особи/км²
Коефіцієнт міграції	2,53 ‰
Природний рух
Природний приріст	▲0,97 %
Народжуваність	18,28 ‰
Фертильність	2,18 дітей на 1 жінку
Смертність	6,01 ‰
Смертність немовлят	19,59 ‰
Вікова структура
• до 14 років	26,95 %
• 15–64 років	65,98 %
• старіші за 65 років	7,03 %
Середня тривалість життя	73,48 року
• чоловіків	71,45 року
• жінок	75,6 року
Статева структура
загалом	0,97 чол./жін.
при народженні	1,05 чол./жін.
до 15 років	1,04 чол./жін.
15–64 років	0,93 чол./жін.
після 65 років	0,9 чол./жін.
Етнічні групи
Нація	перуанці
Мови
Офіційна	іспанська

Населення Перу. Чисельність населення країни 2015 року становила 30,444 млн осіб (44-те місце у світі)^[1]. Чисельність перуанців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 18,28 ‰ (100-те місце у світі), смертність — 6,01 ‰ (164-те місце у світі), природний приріст — 0,97 % (120-те місце у світі) .

Народжуваність в Перу, станом на 2015 рік, дорівнює 18,28 ‰ (100-те місце у світі)^[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,18 дитини на одну жінку (99-те місце у світі)^[1]. Рівень застосування контрацепції 75,5 % (станом на 2012 рік)^[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 22,2 року, медіанний вік для жінок — 25—29 років (оцінка на 2013 рік)^[1].

Смертність в Перу 2015 року становила 6,01 ‰ (164-те місце у світі)^[1].

Природний приріст населення у країні 2015 року становив 0,97 % (120-те місце у світі)^[1].

Середній вік населення Перу становить 27,7 року (138-ме місце у світі): для чоловіків — 26,9, для жінок — 28,4 року^[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 73,48 року (130-те місце у світі), для чоловіків — 71,45 року, для жінок — 75,6 року^[1].

Вікова структура населення Перу, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

• діти віком до 14 років — 26,95 % (4 174 434 чоловіка, 4 029 691 жінка);
• молодь віком 15—24 роки — 18,93 % (2 884 314 чоловіків, 2 877 403 жінки);
• дорослі віком 25—54 роки — 39,65 % (5 801 997 чоловіків, 6 268 941 жінка);
• особи передпохилого віку (55—64 роки) — 7,45 % (1 103 641 чоловік, 1 164 821 жінка);
• особи похилого віку (65 років і старіші) — 7,03 % (1 013 806 чоловіків, 1 125 951 жінка)^[1].

Густота населення країни 2015 року становила 24,5 особи/км² (192-ге місце у світі)^[1]. Третина населення країни мешкає вздовж пустельного тихоокеанського узбережжя, найбільша концентрація навколо Ліми. Андські високогір'я населені індіанськими народами, що становлять половину населення країни. Східні схили Анд і прилеглі тропічні вологі ліси малонаселені.

Перу високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 78,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,69 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)^[1].

Головні міста держави: Ліма (столиця) — 9,897 млн осіб, Арекіпа — 850,0 тис. осіб, Трухільйо — 798,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)^[1].

п о р Найбільші міста Перу Оцінка — 2015 рік.
	№	Назва	Регіони Перу	Населення	№	Назва	Регіони Перу	Населення
Ліма Трухільйо	1	Ліма	Ліма	9 735 587	11	Хульяка	Пуно	267 174	Арекіпа Чиклайо
	2	Трухільйо	Ла-Лібертад	935 147	12	Іка	Іка	241 903
	3	Арекіпа	Арекіпа	909 955	13	Кахамарка	Кахамарка	218 775
	4	Чиклайо	Ламбаєке	801 580	14	Пукальпа	Укаялі	211 631
	5	Уанкайо	Хунін	501 384	15	Сульяна	П'юра	199 606
	6	Ікітос	Лорето	432 476	16	Аякучо	Аякучо	177 420
	7	П'юра	П'юра	430 319	17	Чинча-Альта	Іка	174 575
	8	Куско	Куско	420 137	18	Уануко	Уануко	172 924
	9	Чимботе	Анкаш	367 850	19	Тарапото	Сан-Мартін	141 053
	10	Такна	Такна	288 698	20	Пуно	Пуно	138 723

Річний рівень еміграції 2015 року становив 2,53 ‰ (174-те місце у світі)^[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Станом на 2015 рік, в країні налічується 60,0 тис. внутрішньо переміщених осіб через громадянську війну 1980—2000 років, більшість з них індіанці Анд і Амазонської низовини^[1].

Перу є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)^[2].

Головні етноси країни: індіанці — 45 %, метиси (індіанці й іспанці) 37 %, білі — 15 %, темношкірі, японці, китайці й інші — 3 % населення^[1].

Офіційні мови^[3]: іспанська — розмовляє 84,1 % населення країни, кечуа — 13 %, аймара — 1,7 %. Інші поширені мови: ашанінка — 0,3 %, інші — 0,8 % (оцінка 2007 року).

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 81,3 %, євангелізм — 12,5 %, інші — 3,3 %, не сповідують жодної — 2,9 % (станом на 2007 рік)^[1].

Рівень письменності 2015 року становив 94,5 % дорослого населення (віком від 15 років): 97,3 % — серед чоловіків, 91,7 % — серед жінок^[1]. Державні витрати на освіту становлять 3,7 % ВВП країни, станом на 2014 рік (145-те місце у світі)^[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 14 років (станом на 2010 рік).

Забезпеченість лікарями у країні на рівні 1,13 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)^[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками у стаціонарах — 1,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)^[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,5 % ВВП країни (140-ве місце у світі)^[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 19,59 ‰ (89-те місце у світі); хлопчиків — 21,79 ‰, дівчаток — 17,29 ‰^[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 68 випадків на 100 тис. народжень (90-те місце у світі)^[1].

Перу входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге, малярія, бартонельози. Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності^[1].

2014 року зареєстровано 71,9 тис. хворих на СНІД (51-ше місце в світі), це 0,36 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (77-ме місце у світі)^[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 2,5 тис. осіб (51-ше місце у світі)^[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 20,4 % (117-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 3,1 % (оцінка на 2014 рік)^[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 91,4 % населення в містах і 69,2 % в сільській місцевості; загалом 86,7 % населення країни^[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 82,5 %, в сільській місцевості — 53,2 %, загалом по країні — 76,2 % (станом на 2015 рік)^[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 19,34 км³ на рік, або 727,6 тонни на одного мешканця на рік: з яких 8 % припадає на побутові, 10 % — на промислові, 82 % — на сільськогосподарські потреби^[1].

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 53,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 42,7 %; частка осіб похилого віку — 10,5 %, або 9,6 потенційно працездатного на 1 пенсіонера^[1]. Загалом ці показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 25,8 % населення країни^[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 1,4 %, верхній дециль — 36,1 % (станом на 2010 рік)^[1].

Станом на 2013 рік у країні 2,9 млн осіб не мало доступу до електромереж; 91 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 98 %, у сільській місцевості — 73 %^[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 12,452 млн унікальних інтернет-користувачів (39-те місце у світі), що становило 40,9 % загальної кількості населення країни^[1].

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 16,8 млн осіб (38-ме місце у світі)^[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 25,8 %; промисловість і будівництво — 17,4 %; сфера послуг — 56,8 % (станом на 2011 рік)^[1]. 2,545 млн дітей у віці від 5 до 17 років (34 % загальної кількості) 2007 року були залучені до дитячої праці^[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 6,1 % працездатного населення, 2013 року — 5,5 % (69-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 8,8 %, серед юнаків — 8,3 %, серед дівчат — 9,3 % (101-ше місце у світі)^[1]. Розрахунки зроблені на основі статистики по Лімі, реальний стан по країні значно гірший.

До 1996 року країна була найбільшим виробником листя коки, на даний момент поступилась лідерством Колумбії. Станом на 2009 рік, у країні коки вирощувалась на плантаціях загальною площею 40 тис. га (трохи менше ніж 2008 року). Перу — другий, після Колумбії, світовий лідер з виробництва кокаїну — 225 тонн 2009 року. Кокаїн вивозиться через морські порти в різні куточки світу, суходолом — до Бразилії, Аргентини, Чилі, Болівії. У країні постійно зростає внутрішнє споживання наркотиків^[1].

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Перу докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна перебуває у списку другого рівня^[4][5].

• 
  Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
• 
  Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

• при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 15—24 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 25—54 років — 0,93 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 55—64 років — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці старше за 64 роки — 0,9 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• загалом — 0,97 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої^[1].

Демографічні дослідження у країні ведуться рядом державних і наукових установ:

• .

• Населення Землі
• Населення Південної Америки

• Атлас. 10—11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
• Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
• Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
• Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
• Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
• Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
• Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
• Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
• Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
• Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
• Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
• Кузик С. П., Книш М. М. Економічна і соціальна географія країн Америки : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 1999. — 299 с. — ISBN 966-613-026-2.
• Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
• Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
• Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

• (рос.) Перу // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
• (рос.) Перу // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1982. — Т. 2. К-Я. — 656 с.
• (рос.) Перу // Страны и народы. Америка. Южная Америка / Редкол. : В. В. Вольский (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1983. — 285 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
• (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
• (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
• (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
• (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Перу

• World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
• Global Health Observatory. Peru : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Перу.
• Demographic and Health Surveys : [англ.] // U.S. Agency for International Development. — репрезентативні дані про стан здоров'я і населення у країнах, що розвиваються.
• At a glance: Peru. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і становище дітей у Перу.
• Peru. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Перу від Світового банку (ВБ).
• Peru. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Перу від Міжнародної організації праці.
• United Nations Development Programme in Peru : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
• United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
• World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.