Населення Північної Кореї. Чисельність населення країни 2015 року становила 24,983 млн осіб (51-ше місце у світі)[1]. Чисельність корейців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 14,52 ‰ (134-те місце у світі), смертність — 9,21 ‰ (64-те місце у світі), природний приріст — 0,53 % (157-ме місце у світі) .
Історія
Корейський півострів спочатку був населений представниками тунгуських народів, які прийшли сюди з північно-західної частини Азії. Деякі з цих племен заселили північний Китай (Маньчжурію).
Середній вік населення Північної Кореї становить 33,8 року (86-те місце у світі): для чоловіків — 32,3, для жінок — 35,4 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 70,11 року (156-те місце у світі), для чоловіків — 66,26 року, для жінок — 74,16 року[1].
Північна Корея високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 60,9 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,75 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Пхеньян (столиця) — 2,863 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].
Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,04 ‰ (113-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Починаючи з 1960-х років КНДР прикладала значні зусилля для залучення іноземців до країни, перш за все технічних фахівців з країн соціалістичного табору. Крім того, починаючи з 1960-х до кінця 1980-х років у північнокорейських вишах (в основному в Університеті імені Кім Ір Сена) навчалося багато студентів зі Східної Європи, Сомалі, Анголи і В'єтнаму. Сьогодні в КНДР (головним чином у районі Пхеньяну) проживають іноземні громадяни в основному з Росії, Східної Європи та В'єтнаму.
На тлі етнічної однорідності все ж значні регіональні відмінності існують. Проте регіональні та культурні відмінності, як регіональні діалекти, зазнали руйнування під впливом централізування освіти, загальнонаціональним засобам масової інформації і кілька десятиліть націоналістичного руху після Корейської війни.
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: традиційно буддизмконфуціанського спрямування, невелика кількість — християнство, чхондоїзм[1]. Будь-які незалежні релігійні організації заборонені. Офіційна політика спрямована на атеїстичне виховання. Уряд спонсорує різні марионеткові релігійні організації, щоб створити ілюзію свободи віросповідання в державі.
Рівень письменності 2015 року становив 100 % дорослого населення (віком від 15 років): 100 % — серед чоловіків, 100 % — серед жінок[1].
Дані про державні витрати на освіту у відношенні до ВВП країни, станом на 2015 рік, відсутні. Середня тривалість освіти становить 12 років, для хлопців — до 12 років, для дівчат — до 12 років (станом на 2009 рік).
Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 13,2 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 23,68 ‰ (74-те місце у світі); хлопчиків — 26,29 ‰, дівчаток — 20,94 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 82 випадків на 100 тис. народжень (82-ге місце у світі)[1].
Дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15-49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 2,5 % (173-тє місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 15,2 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99,9 % населення в містах і 99,4 % в сільській місцевості; загалом 99,7 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 87,9 %, в сільській місцевості — 72,5 %, загалом по країні — 81,9 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 8,66 км³ на рік, або 360,6 тонни на одного мешканця на рік: з яких 10 % припадає на побутові, 13 % — на промислові, 76 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Соціально-економічне становище
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 44,3 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 30,5 %; частка осіб похилого віку — 13,8 %, або 7,3 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1].
Станом на 2013 рік, в країні 18,4 млн осіб не має доступу до електромереж; 30 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 41 %, у сільській місцевості — 13 %[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2015 року, за дуже приблизною оцінкою, становили 14 млн осіб (42-ге місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 37 %; промисловість, будівництво і сфера послуг — 63 % (станом на 2008 рік)[1]. Безробіття 2013 року дорівнювало 25,6 %, 2012 року — 25,5 % (179-те місце у світі);
Прошарки суспільства
Відповідно до системи «сон'бун» (кор.성분) все населення КНДР поділено на три шари: «основний», «коливний» і «ворожий». Належність до того чи іншого шару визначається за соціальним походженням і родом діяльності в період японського панування і Корейської війни і успадковується по чоловічій лінії. Члени ТПК автоматично відносяться до «основного» прошарку, а особи, виключені з політичної партії, — до «ворожого». Репатріанти з Китаю та Японії належать також до «ворожого» прошарку.
Люди, що відносяться до «ворожого» прошарку, не можуть служити в армії, вступити до ТПК і вступити до більшості Вищих навчальних закладів[3]. У той самий час, до 1990-х років приналежність до того чи іншому шару (за винятком номенклатури) не мала впливу на розмір продовольчого пайка[4][5].
Відповідно до постанови «Про подальше посилення роботи з різними верствами і групами населення», прийнятим восьмим пленумом ЦК ТПК четвертого скликання, у кінці лютого 1964 року була проведена істотна деталізація категорій населення, відповідно до якої в кожному шарі було виділено окремі групи (усього 51). Робота ця проводилась у 1964—1969 роках силами так званих «груп 620», спеціально сформованих для цієї мети. Ця діяльність супроводжувалася висилками, арештами і стратами ворогів режиму (як реальних, так і потенційних або просто вигаданих)[5].
Оцінити хоча б приблизну чисельність навіть шарів, не кажучи про окремі групи, практично неможливо[5].
Починаючи з 1970-х років і до 2000-х багато громадян Корейської Народно-Демократичної Республіки (більшість з дипломатичного корпусу) були затримані за кордоном за зберігання наркотиків (2 випадки в Туреччині в грудні 2004 року); останні поліцейські розслідування на Тайвані і в Японії пов'язують Північну Корею з великими незаконними поставками героїну і метамфетамін, наприклад затримані в квітні 2003 року 150 кг героїну на судні «Понг Су», що прямував до Австралії[1].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Корея // Страны и народы. Зарубежная Азия. Восточная и Центральная Азия / Редкол. : М. И. Сладковский (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1982. — 284 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
