Транспорт Північної Кореї
Транспорт Північної Кореї представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 120 538 км² (99-те місце у світі)[1]. Форма території країни — складна, видовжена меридіональному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 595 км, зі сходу на захід — 515 км[2][3]. Географічне положення Північної Кореї дозволяє країні контролювати сухопутні транспортні шляхи з материка на Корейський півострів, морські транспортні шляхи у Жовтому та Японському морях[4]. Історія становлення і розвитку
АвтомобільнийЗагальна довжина автошляхів у Північній Кореї, станом на 2006 рік, дорівнює 25 554 км, з яких 724 км із твердим покриттям і 24 830 км без нього (100-те місце у світі)[1]. ЗалізничнийЗагальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 7 435 км (29-те місце у світі), з яких 7 435 км стандартної 1435-мм колії (5 400 км електрифіковано)[1]. Деякі вузькоколійні залізниці. ПовітрянийУ країні, станом на 2013 рік, діє 82 аеропорти (67-ме місце у світі), з них 39 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 43 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):
У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 17 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 223,4 тис. осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 1,57 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1]. У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 23 гелікоптерні майданчики[1]. Північна Корея є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — P, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Північної Кореї мають літерний код ІКАО, що починається з — ZK[1]. ВоднийМорськийГоловні морські порти країни: Чхонджин, Хеджу, Хиннам, Нампхо, Хонвон, Соннім, Вонсан. Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 158 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (37-ме місце у світі), з яких: балкерів — 6, суховантажів — 131, інших вантажних суден — 1, танкерів для хімічної продукції — 1, контейнеровозів — 4, вантажно-пасажирських суден — 1, нафтових танкерів — 12, рефрижераторів — 2[1]. Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 13 (Бельгії — 1, Китайської Народної Республіки — 3, Нігерії — 1, Сінгапуру — 1, Південної Кореї — 1, Сирії — 4, Об'єднаних Арабських Еміратів — 2); зареєстровані під прапорами інших країн — 6 (Монголії — 1, Сьєрра-Леоне — 2, невстановленої приналежності — 3)[1]. РічковийЗагальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з малим дедвейтом 2011 року, становила 2 250 км (38-ме місце у світі)[1]. ТрубопровіднийЗагальна довжина нафтогонів в Північній Кореї, станом на 2013 рік, становила 6 км[1]. Міський громадськийДержавне управлінняДержава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через окремі галузеві міністерства залізниць і наземного і морського транспорту. Станом на 19 січня 2017 року міністерства в уряді Пак Понг Джу очолюви Джанг Хйок і, відповідно Кан Чен Гван[6]. Див. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Англійською
Російською
Посилання
Information related to Транспорт Північної Кореї |