PROFILPELAJAR.COM

Транспорт Лаосу
Транспорт Лаосу
	Транспортна система Лаосу (англ.)
Територія
Площа	236,8 тис. км² (84-те)
Рельєф	гористий
Найвища точка	гора Фубіа (2817 м)
Повітряний
Аеропортів	41 (103-тє)
Наземний
Автошляхів	39,7 тис. км (89-те)
Водний
Узбережжя	0 км
Водних шляхів	4,6 тис. км (23-тє)
Найдовша річка	Меконг (4350 кілометр)
Трубопровідний
Трубопроводів	540 км
Адміністрування
Орган	Міністерство пошти, телекомунікацій і зв'язку
Голова	міністр Тхансамай Коммасіт

Транспорт Лаосу представлений автомобільним , повітряним , водним (річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 236 800 км² (84-те місце у світі)^[1]. Форма території країни — видовжена в субмеридіональному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 1045 км, зі сходу на захід — 510 км^[2]^[3]. Географічне положення Лаосу дозволяє країні контролювати транспортні шляхи головною водною артерією Індокитаю — річкою Меконг^[4].

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Докладніше: Автомобільний транспорт Лаосу

Загальна довжина автошляхів у Лаосі, станом на 2009 рік, дорівнює 39 586 км, з яких 5 415 км із твердим покриттям і 34 171 км без нього (89-те місце у світі)^[1].

Див. також: Автошляхи Лаосу та Номерні знаки Лаосу

Повітряний

Докладніше: Цивільна авіація Лаосу

У країні, станом на 2013 рік, діє 41 аеропорт (103-тє місце у світі), з них 8 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 33 із ґрунтовим^[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 3 (0);
від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 4 (2);
від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 1 (9);
коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (22)^[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 11 повітряним судном^[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 1,18 млн осіб^[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 1,35 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)^[1].

Лаос є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — RDPL, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)^[5]^[1]. Аеропорти Лаосу мають літерний код ІКАО, що починається з — VL^[1].

Див. також: Авіакомпанії Лаосу та Аеропорти Лаосу

Водний

Докладніше: Водний транспорт Лаосу

Річковий

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2012 року становила 4 600 км (23-тє місце у світі)^[1]. Головна водна транспортна артерія країни — річка Меконг і її притоки. Додатково доступні 2 900 км водних шляхів для малорозмірних суден з осадкою не більше 0,5 м.

Трубопровідний

Загальна довжина продуктогонів в Лаосі, станом на 2013 рік, становила 540 км^[1].

Міський громадський

Докладніше: Міський громадський транспорт Лаосу

Державне управління

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство пошти, телекомунікацій і зв'язку. Станом на 29 квітня 2016 року міністерство в уряді Тхонглуна Сісуліта очолював Тхансамай Коммасіт^[6].

Див. також

Економіка Лаосу

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Laos : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 28 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
↑ Атлас світу, 2005.
↑ Дубович І. А., 2008.
↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
↑ Laos : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 28 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

Українською

Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

(англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
(англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
(англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
(англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.

Російською

(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
(рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.