PROFILPELAJAR.COM

Транспорт Суринаму
Транспорт Суринаму
	Транспортна система Суринаму (англ.)
Територія
Площа	163,8 тис. км² (92-ге)
Рельєф	рівнинний
Найвища точка	гора Джуліана-Топ (1230 м)
Повітряний
Аеропортів	55 (85-те)
Наземний
Автошляхів	4,3 тис. км (154-те)
Водний
Узбережжя	386 км
Головний порт	Парамарибо
Водних шляхів	1,2 тис. км (58-ме)
Трубопровідний
Трубопроводів	50 км
Адміністрування
Орган	Міністерство транспорту, зв'язку і туризму
Голова	міністр Валісі Пінас

Транспорт Суринаму представлений автомобільним повітряним , водним (морським, річковим та озерним) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 163 820 км² (92-ге місце у світі)^[1]. Форма території країни — компактна; максимальна дистанція з півночі на південь — 460 км, зі сходу на захід — 450 км^[2]^[3]. Географічне положення Суринаму дозволяє країні контролювати транспортні шляхи вздовж північного узбережжя Південної Америки, між Гаяною та французьким заморським департаментом, Гвіаною^[4].

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Докладніше: Автомобільний транспорт Суринаму

Загальна довжина автошляхів у Суринамі, станом на 2003 рік, дорівнює 4 304 км, з яких 1 130 км із твердим покриттям і 3 174 км без нього (155-те місце у світі)^[1].

Див. також: Автошляхи Суринаму та Номерні знаки Суринаму

Повітряний

Докладніше: Цивільна авіація Суринаму

У країні, станом на 2013 рік, діє 55 аеропортів (85-те місце у світі), з них 6 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 49 із ґрунтовим^[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 1 (0);
від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 0 (4);
коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 5 (45)^[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 2 авіапідприємства, які оперують 5 повітряними суднами^[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 259,5 тис. осіб^[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 29,3 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)^[1].

Суринам є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — PZ, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)^[5]^[1]. Аеропорти Суринаму мають літерний код ІКАО, що починається з — SM^[1].

Див. також: Авіакомпанії Суринаму та Аеропорти Суринаму

Водний

Докладніше: Водний транспорт Суринаму

Морський

Головні морські порти країни: Парамарибо, Вагенінген.

Річковий

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів доступних для суден з осадкою до 7 м 2011 року становила 1 200 км (58-ме місце у світі)^[1].

Трубопровідний

Загальна довжина нафтогонів в Суринамі, станом на 2013 рік, становила 50 км^[1].

Міський громадський

Докладніше: Міський громадський транспорт Суринаму

Державне управління

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту, зв'язку і туризму. Станом на 1 грудня 2015 року міністерство в уряді Десіре Делано Бутерсі очолював Валісі Пінас^[6].

Див. також

Економіка Суринаму

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Suriname : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 28 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
↑ Атлас світу, 2005.
↑ Дубович І. А., 2008.
↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
↑ Suriname : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 28 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

Українською

Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
Кузик С. П., Книш М. М. Економічна і соціальна географія країн Америки : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 1999. — 299 с. — ISBN 966-613-026-2.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

(англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
(англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
(англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
(англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.

Російською

(рос.) Суринам // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1982. — Т. 2. К-Я. — С. 459.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
(рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.