Транспорт Чилі

Транспорт Чилі M:
Транспортна система Чилі (англ.)
Транспортна система Чилі (англ.)
Територія
Площа756,1 тис. км² (38-ме)
Рельєфгірський
Найвища точкагора Охос-дель-Саладо (6880 м)
Повітряний
Аеропортів481 (15-те)
Наземний
Автошляхів77,8 тис. км (62-ге)
Залізниць7,3 тис. км (30-те)
Водний
Узбережжя6435 км
Трубопровідний
Трубопроводів5,6 тис. км
Адміністрування
ОрганМіністерство транспорту і телекомунікацій
Головаміністр Андрес Гомес-Лобо

Транспорт Чилі представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 756 102 км² (38-ме місце у світі)[1]. Форма території країни — сильно видовжена в меридіональному напрямку (найбільше серед країн світу); максимальна дистанція з півночі на південь — 4270 км, зі сходу на захід — 177 км[2][3]. Географічне положення Чилі дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи між Тихим і Атлантичним океанами (Магелланова протока) вздовж тихоокеанського узбережжя Південної Америки суден, що не проходять крізь Панамський канал; сухопутні коридори через південноандійські перевали до Аргентини[4].

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Докладніше: Автомобільний транспорт Чилі

Загальна довжина автошляхів у Чилі, станом на 2010 рік, дорівнює 77 764 км, з яких 18 119 км із твердим покриттям (2 387 км швидкісних автомагістралей) із твердим покриттям і 59 645 км без нього (61-ше місце у світі)[1].

Див. також: Автошляхи Чилі та Номерні знаки Чилі

Залізничний

Докладніше: Залізничний транспорт Чилі

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 7 282 км (30-те місце у світі), з яких 3 428 км широкої 1676-мм колії (1 691 км електрифіковано), 3 853 км вузької 1000-мм колії[1].

Повітряний

Докладніше: Цивільна авіація Чилі

У країні, станом на 2013 рік, діє 481 аеропорт (15-те місце у світі), з них 90 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 391 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 5 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 7 (5);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 23 (11);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 31 (56);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 24 (319)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 9 авіапідприємств, які оперують 173 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 15,0 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 1,39 млрд тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик[1].

Чилі є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — CC, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Чилі мають літерний код ІКАО, що починається з — SC[1].

Див. також: Авіакомпанії Чилі та Аеропорти Чилі

Водний

Докладніше: Водний транспорт Чилі

Морський

Головні морські порти країни: Коронел, Уаско, Ліркуен, Пуерто-Вантанас, Сан-Антоніо, Сен-Вісент, Вальпараїсо. СПГ-термінали для імпорту скрапленого природного газу діють у портах: Мехілонес, Квінтеро.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 42 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (74-те місце у світі), з яких: балкерів — 13, суховантажів — 5, танкерів для хімічної продукції — 7, контейнеровозів — 2, газовозів — 1, пасажирських суден — 3, вантажно-пасажирських суден — 2, нафтових танкерів — 8, ролкерів — 1[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 1 (Норвегії); зареєстровані під прапорами інших країн — 52 (Аргентини — 6, Бразилії — 1, Гондурасу — 1, Острову Мен — 9, Ліберії — 9, Панами — 14, Перу — 6, Сінгапуру — 6)[1].

Трубопровідний

Загальна довжина газогонів у Чилі, станом на 2013 рік, становила 3 160 км; трубопроводів зрідженого газу — 781 км; нафтогонів — 985 км; продуктогонів — 722 км[1].

Міський громадський

Докладніше: Міський громадський транспорт Чилі

Державне управління

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту і телекомунікацій. Станом на 14 грудня 2016 року міністерство в уряді Мішель Бачелет очолював Андрес Гомес-Лобо[6].

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Chile : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 28 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ Атлас світу, 2005.
  3. ↑ Дубович І. А., 2008.
  4. ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. ↑ Chile : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 28 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

Українською

Англійською

Російською

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Чилі