Транспорт Піткерну
Транспортна система Піткерну (англ.)
Територія
Площа	47 км² (234-те)
Рельєф	горбистий
Найвища точка	вершина Біг-Ридж (347 м)
Водний
Узбережжя	51 км
Головний порт	Адамстаун
Адміністрування
Орган	державний секретаріат транспорту
Голова	держсекретар Кріс Грейлінг

Транспорт Піткерну представлений автомобільним і водним (морським) , пасажирських перевезень на острові не розвинений, використовується лише власний . Площа країни дорівнює 47 км² (234-те місце у світі)^[1]. Форма території країни — архіпелажна, видовжена в широтному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 100 км, зі сходу на захід — 350 км; розміри єдиного населеного острова (Піткерн) — 2 x 3,5 км^[2][3]. Географічне положення Піткерну осторонь головних транспортних коридорів у Тихому океані не дозволяє країні контролювати будь-які шляхи. Поряд із островом Пасхи, це один з найвідлюдніших куточків у світі^[4].

Автомобільні шляхи британської заморської території збудовані лише на одному острові — Піткерн. Більшість без твердого покриття. Єдиний шлях з твердим покриттям веде від головної площі до пірсу. Головний засіб пересування островитян — квадроцикл.

• 
  Карта автомобільних шляхів острова Піткерн
• 
  Рельєф міста Адамстаун
• 
  Серпантин до гавані Адамстауна
• 
  Ґрунтові шляхи острова

На острові відсутні будь-які летовища, злітно-посадкові смуги або гелікоптерні майданчики.

Піткерн не є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO), потенційні інтереси країни в міжнародній організації може представляти метрополія — Велика Британія^[5].

Єдиний морський порт країни: Адамстаун в бухті Баунті. Зручна гавань на єдиному населеному острові території відсутня. Доставка вантажів і пасажирів на острів з морських суден, що стоять на рейді, відбувається за допомогою двох довгих місцевих човнів. Якщо морське судно володіє гелікоптером, то розвантаження відбувається повітрям.

• 
  Морський порт Адамстауна
• 
  Човниковий док
• 
  Човниковий док, друга половина XIX століття
• 
  Бухта Баунті на острові Піткерн
• 
  Узбережжя острова Гендерсон

Велика Британія здійснює управління транспортною інфраструктурою залежної країни через державний секретаріат транспорту. Станом на 28 липня 2016 року департамент в уряді Терези Мей очолювала державний секретар Кріс Грейлінг^[6].

• Економіка Піткерну

• Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
• Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
• Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
• Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
• Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
• Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
• Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
• Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

• (англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
• (англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
• (англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
• (англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.

• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
• (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Піткерну

• Карти транспортної системи Піткерну на Вікісховищі.
• Карти Піткерну^{[недоступне посилання з липня 2019]} — Perry–Castañeda Library Map Collection.
• (рос.) Добірка публікацій про Піткерн з часопису «Вокруг света».