Транспорт Бермудських Островів
Транспорт Бермудських Островів представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 54 км² (232-ге місце у світі)[1]. Форма території країни — архіпелажна, витягнута з північного сходу на південний захід; максимальна дистанція з південного заходу на північний схід — 25 км, найбільша ширина — до 9 км (через лагуну)[2][3]. Географічне положення Бермудських Островів дозволяє контролювати жваві морські і повітряні транспортні коридори в північній Атлантиці між Європою, Африкою і Північною Америкою[4]. Історія становлення і розвиткуАвтомобільнийЗагальна довжина автошляхів у Бермудських Островах, станом на 2010 рік, дорівнює 447 км, з яких 225 км автошляхи загального користування, а 222 км приватні (198-ме місце у світі)[1].
ЗалізничнийУпродовж 1931—1948 років на островах діяла Бермудська залізниця, будівництво якої обійшлось інвесторам у 1 млн фунтів стерлінгів за 1 км. Це був один з найвитратніших залізничних проектів світу. На початку XXI століття маршрут розібраної залізничної колії використовується як туристичний піший і велосипедний маршрут.
ПовітрянийУ країні, станом на 2013 рік, діє 1 аеропорт (212-те місце у світі), з них 1 із твердим покриттям злітно-посадкових смугАеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):
Бермудські Острови є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — VP-B, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Бермудських Островів мають літерний код ІКАО, що починається з — TX[1]. ВоднийМорськийГоловні морські порти країни: Гамільтон, Ірланд-Айленд, Сент-Джордж.
Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 139 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (41-ше місце у світі), з яких: балкерів — 22, танкерів для хімічної продукції — 3, контейнеровозів — 14, газовозів — 43, пасажирських суден — 27, вантажно-пасажирських суден — 2, нафтових танкерів — 19, рефрижераторів — 9[1]. Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 105 (Франції — 1, Німеччини — 14, Греції — 8, Гонконгу — 4, Ірландії — 1, Ізраїлю — 3, Японії — 2, Монако — 2, Нігерії — 11, Норвегії — 5, Швеції — 14, Великої Британії — 14, Сполучених Штатів Америки — 26); зареєстровані під прапорами інших країн — 241 (Багамських Островів — 15, Кіпру — 1, Франції — 5, Греції — 3, Гонконгу — 20, Острова Мен — 7, Ліберії — 4, Мальти — 15, Маршаллових Островів — 35, Нідерландів — 1, Норвегії — 24, Панами — 27, Філіппін — 47, Сент-Вінсенту і Гренадин — 1, Сінгапуру — 25, Великої Британії — 6, Сполучених Штатів Америки — 5)[1]. Міський громадський
Державне управлінняВелика Британія здійснює управління транспортною інфраструктурою залежної країни через державний секретаріат транспорту. Станом на 28 липня 2016 року департамент в уряді Терези Мей очолювала державний секретар Кріс Грейлінг[6]. Див. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Англійською
Російською
Посилання
Information related to Транспорт Бермудських Островів |