PROFILPELAJAR.COM

Транспорт Федеративних Штатів Мікронезії
Транспорт Федеративних Штатів Мікронезії
	Транспортна система Федеративних Штатів Мікронезії (англ.)
Територія
Площа	702 км² (191-ше)
Рельєф	горбистий
Найвища точка	гора Тотолом (791 м)
Повітряний
Аеропортів	6 (173-тє)
Наземний
Автошляхів	388 км (201-ше)
Водний
Узбережжя	6112 км
Головний порт	Понпей
Адміністрування
Орган	Державний секретаріат перевезень, зв'язку та інфраструктури
Голова	держсекретар Лакнер Вейльбахер

Транспорт Федеративних Штатів Мікронезії представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні громадський транспорт пасажирських перевезень не розвинений . Площа країни дорівнює 702 км² (191-ше місце у світі)^[1]. Форма території країни — архіпелажна, витягнута в широтному напрямку на 3600 км; розміри найбільшого острова — км, зі сходу на захід — км^[2]^[3]. Географічне положення Федеративних Штатів Мікронезії дозволяє країні контролювати транспортні шляхи в східній частині акваторії Тихого океану між Південно-Східною Азією та Північною Америкою, між Японією та Австралією^[4].

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Докладніше: Автомобільний транспорт Федеративних Штатів Мікронезії

Загальна довжина автошляхів у Федеративних Штатах Мікронезії, станом на 2015 рік, дорівнює 388 км, з яких 184 км із твердим покриттям і 204 км без нього (208-ме місце у світі)^[1].

Див. також: Автошляхи Федеративних Штатів Мікронезії та Номерні знаки Федеративних Штатів Мікронезії

Повітряний

Докладніше: Цивільна авіація Федеративних Штатів Мікронезії

У країні, станом на 2013 рік, діє 6 аеропортів (173-тє місце у світі), з них 6 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 4 (0);
від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 2 (0)^[1].

Федеративні Штати Мікронезії є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — V6, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)^[5]^[1]. Аеропорти Федеративних Штатів Мікронезії мають літерний код ІКАО, що починається з — PT^[1].

Див. також: Авіакомпанії Федеративних Штатів Мікронезії та Аеропорти Федеративних Штатів Мікронезії

Водний

Докладніше: Водний транспорт Федеративних Штатів Мікронезії

Морський

Головні морські порти країни: Томіль-Гарбор, Леле-Гарбор, Понпей.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 3 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (139-те місце у світі), з яких: суховантажів — 1, вантажно-пасажирських суден — 2^[1].

Міський громадський

Докладніше: Міський громадський транспорт Федеративних Штатів Мікронезії

Державне управління

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через державний секретаріат перевезень, зв'язку та інфраструктури. Станом на 25 серпня 2015 року міністерство в уряді Йосіво Джорджа очолював Лакнер Вейльбахер^[6].

Див. також

Економіка Федеративних Штатів Мікронезії

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Federated States of Micronesia : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 4 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
↑ Атлас світу, 2005.
↑ Дубович І. А., 2008.
↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
↑ the Federated States of Micronesia : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 4 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

Українською

Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

(англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
(англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
(англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
(англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.

Російською

(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
(рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.