Транспорт Антигуа і Барбуди

Транспорт Антигуа і Барбуди M:
Транспортна система Антигуа і Барбуди (англ.)
Транспортна система Антигуа і Барбуди (англ.)
Територія
Площа443 км² (201-ше)
Рельєфвисочинний
Найвища точкагора Обама (402 м)
Повітряний
Аеропортів3 (193-тє)
Наземний
Автошляхів1,2 тис. км (183-тє)
Водний
Узбережжя153 км
Адміністрування
ОрганМіністерство комунального господарства, цивільної авіації та перевезень
Головаміністр Робін Єарвуд

Транспорт Антигуа і Барбуди представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 443 км² (201-ше місце у світі)[1]. Форма території країни — острівна, витягнута меридіонально; відстань між основними островами — 40 км, розміри найбільшого острова (Антигуа) — 18 км з півночі на південь, 22 км зі сходу на захід[2][3]. Географічне положення Антигуа і Барбуди дозволяє контролювати морські транспортні шляхи між акваторіями Карибського моря та північної частини Атлантики[4].

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Докладніше: Автомобільний транспорт Антигуа і Барбуди

Загальна довжина автошляхів у Антигуа і Барбуді, станом на 2011 рік, дорівнює 1 170 км, з яких 386 км із твердим покриттям і 784 км без нього (183-тє місце у світі)[1].

Див. також: Автошляхи Антигуа і Барбуди та Номерні знаки Антигуа і Барбуди

Повітряний

Докладніше: Цивільна авіація Антигуа і Барбуди

У країні, станом на 2013 рік, діє 3 аеропорти (193-тє місце у світі), 1 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 1 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 1 (0);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 1 (1)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 9 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 1,0 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 526,5 тис. тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

Антигуа і Барбуда є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — V2, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Антигуа і Барбуди мають літерний код ІКАО, що починається з — TA[1].

Див. також: Авіакомпанії Антигуа і Барбуди та Аеропорти Антигуа і Барбуди

Водний

Докладніше: Водний транспорт Антигуа і Барбуди

Морський

Головні морські порти країни: Сент-Джонс.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 1257 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (9-те місце у світі), з яких: балкерів — 49, суховантажів — 753, інших вантажних суден — 6, танкерів для хімічної продукції — 4, контейнеровозів — 407, газовозів — 12, рефрижераторів — 7, ролкерів — 17, автовозів — 2[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 1215 (Албанії — 1, Колумбії — 1, Данії — 20, Естонії — 10, Німеччини — 1094, Греції — 4, Ісландії — 10, Латвії — 16, Литви — 3, Мексики — 1, Нідерландів — 17, Норвегії — 9, Нової Зеландії — 2, Польщі — 2, Російської Федерації — 3, Швейцарії — 7, Туреччини — 7, Великої Британії — 1, Сполучених Штатів Америки — 7)[1].

Міський громадський

Докладніше: Міський громадський транспорт Антигуа і Барбуди

Державне управління

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство комунального господарства, цивільної авіації та перевезень. Станом на 7 січня 2015 року міністерство в уряді Гастона Брауні очолював Робін Єарвуд[6].

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м Antigua and Barbuda : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 28 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ Атлас світу, 2005.
  3. ↑ Дубович І. А., 2008.
  4. ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. ↑ Antigua and Barbuda : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 28 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

Українською

Англійською

Російською

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Антигуа і Барбуди