Транспорт Люксембургу
Транспортна система Люксембургу (англ.)
Територія
Площа	2,6 тис. км² (179-те)
Рельєф	горбистий
Найвища точка	пагорб Бургплац (559 м)
Повітряний
Аеропортів	2 (202-ге)
Наземний
Автошляхів	2,9 тис. км (167-ме)
Залізниць	275 км (125-те)
Водний
Узбережжя	0 км
Головний порт	Мертерт
Водних шляхів	37 км (104-те)
Трубопровідний
Трубопроводів	169 км
Адміністрування
Орган	Міністерство сталого розвитку та інфраструктури
Голова	міністр Франсуа Бауш

Транспорт Люксембургу представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 2 586 км² (179-те місце у світі)^[1]. Форма території країни — витягнута в меридіональному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 89 км, зі сходу на захід — 56 км^[2][3]. Географічне положення Люксембургу дозволяє країні контролювати сухопутні, річкові та повітряні транспортні шляхи між країнами Західної Європи (країнами Бенілюксу, Німеччини та Франції)^[4].

З 29 лютого 2020 року Люксембург став першою країною, у якій громадський транспорт безкоштовний^[5].

Загальна довжина автошляхів у Люксембурзі, станом на 2012 рік, дорівнює 2 899 км, з яких 2 899 км із твердим покриттям (152 км швидкісних автомагістралей) (168-ме місце у світі)^[1].

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 275 км (125-те місце у світі), з яких 275 км стандартної 1435-мм колії (275 км електрифіковано)^[1].

У країні, станом на 2013 рік, діє 2 аеропорти (202-ге місце у світі), з них 1 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 1 із ґрунтовим^[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

• довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 1 (0);
• коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (1)^[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 3 авіапідприємства, які оперують 119 повітряними суднами^[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 1,83 млн осіб^[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 6,3 млрд тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)^[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик^[1].

Люксембург є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — LX, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)^[6][1]. Аеропорти Люксембургу мають літерний код ІКАО, що починається з — EL^[1].

Люксембург не має виходу до вод Світового океану, але має власний морський торговий флот, який, станом на 2010 рік, складався з 49 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (71-ше місце у світі), з яких: балкерів — 2, суховантажів — 3, танкерів для хімічної продукції — 20, контейнеровозів — 10, нафтових танкерів — 2, ролкерів — 12^[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 48 (Бельгії — 11, Данії — 1, Франції — 15, Німеччини — 9, Японії — 3, Нідерландів — 3, Швейцарії — 1, Великої Британії — 5); зареєстровані під прапорами інших країн — 18 (Італії — 14, Мальти — 3, Панами — 1)^[1].

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2010 року становила 37 км (104-те місце у світі)^[1]. Головна водна транспортна артерія країни — річка Мозель.

Головні річкові порти країни: Мертерт на Мозелі.

Загальна довжина газогонів у Люксембурзі, станом на 2013 рік, становила 142 км; продуктогонів — 27 км^[1].

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство сталого розвитку та інфраструктури. Станом на 20 грудня 2016 року міністерство в уряді Ксав'є Бетеля очолював Франсуа Бауш^[7].

• Економіка Люксембургу

• Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
• Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
• Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
• Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
• Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
• Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

• (англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
• (англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
• (англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
• (англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.

• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
• (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

• Карти транспортної системи Люксембургу на Вікісховищі.
• Карти Люксембургу^{[недоступне посилання з липня 2019]} — Perry–Castañeda Library Map Collection.
• (рос.) Добірка публікацій про Люксембург з часопису «Вокруг света».

Транспорт   Економіка   Авіація   Автомобілі   Залізниця   Судноплавство   Європа   Європейський Союз   Люксембург