PROFILPELAJAR.COM

Транспорт Аруби
Транспорт Аруби
	Транспортна система Аруби (англ.)
Територія
Площа	180 км² (218-те)
Рельєф	горбистий
Найвища точка	гора Серу-Яманота (188 м)
Повітряний
Аеропортів	1 (210-те)
Водний
Узбережжя	68,5 км
Головний порт	Оранієстад
Адміністрування
Орган	Міністерство інфраструктури та навколишнього середовища
Голова	міністр Мелані Шульц ван Хаген-Маас Гістеранус

Транспорт Аруби представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 180 км² (218-те місце у світі)^[1]. Форма території країни — витягнута з південного сходу на північний захід; максимальна дистанція — 31 км, у найширшому місці — до 9 км^[2]^[3]. Географічне положення Аруби дозволяє країні контролювати транспортні шляхи в акваторії Карибського моря, головним чином венесуельської нафти, підходи до Венесуельської затоки^[4].

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Докладніше: Автомобільний транспорт Аруби

Голована магістраль — бульвар імені Л. Дж. Сміта

Голована магістраль — бульвар імені Л. Дж. Сміта

Див. також: Автошляхи Аруби та Номерні знаки Аруби

Залізничний

Докладніше: Залізничний транспорт Аруби

Раніше на острові для промислових цілей було споруджено і діяло 2 залізничні колії. Станом на 2017 рік, жодна з них не працювала^[5].

Повітряний

Докладніше: Цивільна авіація Аруби

У країні, станом на 2013 рік, діє 1 аеропорт (210-те місце у світі), з них 1 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 1 (0)^[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 3 авіапідприємства, які оперують 19 повітряними суднами^[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 2,12 млн осіб^[1]. 2015 року повітряним транспортом перевезення вантажів, окрім багажу пасажирів, не здійснювалось^[1].

Міжнародний аеропорт імені королеви Беатрікс
Термінал міжнародного аеропорту, 1973 рік

Аруба є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — P4, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)^[6]^[1].

Водний

Докладніше: Водний транспорт Аруби

Морський

Головні морські порти країни: Баркадера, Оранієстад. Нафтовий термінал в Сінт-Ніколасі. Причали для круїзних лайнерів обладнані в Оранієстаді.

Міський громадський

Докладніше: Міський громадський транспорт Аруби

Головним міським громадським транспортом на острові слугує автобус. Державна компанія Арубас, у складі 29 автобусів, забезпечує пасажирські перевозки на острові. Присутні також приватні маршрутні перевізники. У столиці 2012 року було відкрито трамвайну вуличну колію, яка використовується для туристичних екскурсійних подорожей містом.

Схема колії трамваю Аруби
Оранієстадський трамвай

Див. також: Трамвай Аруби

Державне управління

Королівство Нідерланди здійснює управління транспортною інфраструктурою залежної країни через міністерство інфраструктури та навколишнього середовища. Станом на 27 січня 2017 року міністерство в уряді Марка Рютте очолював міністр Мелані Шульц ван Хаген-Маас Гістеранус^[7].

Див. також

Економіка Аруби

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Aruba : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 11 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
↑ Атлас світу, 2005.
↑ Дубович І. А., 2008.
↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
↑ (англ.) Aruba and Aruban History.. — Дата звернення: 19 грудня 2010 року.
↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
↑ Netherlands : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 11 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

Українською

Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
Кузик С. П., Книш М. М. Економічна і соціальна географія країн Америки : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 1999. — 299 с. — ISBN 966-613-026-2.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

(англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
(англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
(англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
(англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.

Російською

(рос.) Аруба // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1979. — Т. 1. А-К. — С. 292.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
(рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.