Транспорт Нікарагуа

Транспорт Нікарагуа M:
Транспортна система Нікарагуа (англ.)
Транспортна система Нікарагуа (англ.)
Територія
Площа130,4 тис. км² (98-ме)
Рельєфгірський
Найвища точкагора Моготон (2438 м)
Повітряний
Аеропортів147 (40-ве)
Наземний
Автошляхів23,9 тис. км (101-ше)
Водний
Узбережжя910 км
Водних шляхів2,2 тис. км (39-те)
Трубопровідний
Трубопроводів54 км
Адміністрування
ОрганМіністерство транспорту та інфраструктури
Головаміністр Пабло Мартінес

Транспорт Нікарагуа представлений автомобільним , повітряним , водним (морським, річковим і озерним) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 130 370 км² (98-ме місце у світі)[1]. Форма території країни — компактна; максимальна дистанція з півночі на південь — 470 км, зі сходу на захід — 480 км[2][3]. Географічне положення Нікарагуа дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між країнами Північної Америки, Мексики та країнами Месоамерики, Південної Америки (Панамериканське шосе); між акваторіями Атлантичного і Тихого океанів[4].

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Докладніше: Автомобільний транспорт Нікарагуа

Загальна довжина автошляхів у Нікарагуа, станом на 2014 рік, дорівнює 23 897 км, з яких 3 346 км із твердим покриттям і 20 551 км без нього (101-ше місце у світі)[1].

Див. також: Автошляхи Нікарагуа та Номерні знаки Нікарагуа

Повітряний

Докладніше: Цивільна авіація Нікарагуа

У країні, станом на 2013 рік, діє 147 аеропортів (40-ве місце у світі), з них 12 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 135 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 3 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 2 (1);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 3 (15);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 4 (119)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 2 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 61 тис. осіб[1]. 2015 року повітряним транспортом перевезення вантажів, окрім багажу пасажирів, не здійснювалось[1].

Нікарагуа є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — YN, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Нікарагуа мають літерний код ІКАО, що починається з — MN[1].

Див. також: Авіакомпанії Нікарагуа та Аеропорти Нікарагуа

Водний

Докладніше: Водний транспорт Нікарагуа

Морський

Головні морські порти країни: Блуфілдс, Корінто.

Річковий

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2011 року становила 2 220 км (39-те місце у світі)[1]. Головні водні транспортні артерії країни — озера Манагуа і Нікарагуа. Судноплавні річки розташовуються в малонаселеній східній частині країни і несуть свої води до Карибського басейну.

Трубопровідний

Загальна довжина нафтогонів у Нікарагуа, станом на 2013 рік, становила 54 км[1].

Міський громадський

Докладніше: Міський громадський транспорт Нікарагуа

Державне управління

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту та інфраструктури. Станом на 7 квітня 2015 року міністерство в уряді Даніеля Ортеги Сааведри очолював Пабло Мартінес[6].

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м Nicaragua : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 28 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ Атлас світу, 2005.
  3. ↑ Дубович І. А., 2008.
  4. ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. ↑ Nicaragua : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 28 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

Українською

Англійською

Російською

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Нікарагуа