Транспорт Сен-Мартену

Транспорт Сен-Мартену M:
Транспортна система Сен-Мартену (англ.)
Транспортна система Сен-Мартену (англ.)
Територія
Площа54 км² (231-ше)
Рельєфгористий
Найвища точкагора Пік-дю-Парадіс (424 м)
Повітряний
Аеропортів1 (233-тє)
Водний
Узбережжя58,9 км
Головний портМаріго
Адміністрування
ОрганМіністерство екології, енергетики і океанів
Головаміністр Сеголен Руаяль

Транспорт Сен-Мартену представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 54 км² (231-ше місце у світі)[1]. Форма території країни — складна, видовжена в широтному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — до 8 км, зі сходу на захід — до 15 км[2][3]. Географічне положення Сен-Мартену дозволяє контролювати морські транспортні шляхи між акваторіями Карибського моря та північної частини Атлантики[4].

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Загальна довжина автошляхів у Сен-Мартені, станом на 2015 рік, дорівнює км[1].

Повітряний

У країні, станом на 2013 рік, діє 1 аеропорт (233-тє місце у світі) із твердим покриттям злітно-посадкової смуги. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 1 (0)[1].

Сен-Мартен, як заморська спільнота Франції, не є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO), інтереси країни в організації представляє метрополія[5].

Водний

Морський

Головний морський порт країни: Маріго.

Міський громадський

Державне управління

Франція здійснює управління транспортною інфраструктурою заморської території через міністерства заморських територій та екології, енергетики і океанів. Станом на 6 грудня 2016 року міністерства в уряді Бернара Казеньова очолювали міністри Еріка Берейт та Сеголен Руаяль, відповідно[6].

Див. також

Примітки

  1. а б в Saint Martin : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 4 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005.
  3. Дубович І. А., 2008.
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. France : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 4 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

Українською

Англійською

Російською

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання

Шаблон:Сен-Мартен у темах