Населення Південного Судану. Чисельність населення країни 2015 року становила 12,042 млн осіб (75-те місце у світі)[1]. Чисельність південних суданців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 36,91 ‰ (15-те місце у світі), смертність — 8,18 ‰ (91-ше місце у світі), природний приріст — 4,02 % (1-ше місце у світі) .
Південний Судан низькоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 18,8 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 5,05 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Джуба (столиця) — 321,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].
Річний рівень імміграції 2015 року становив 11,47 ‰ (9-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 2,7 % ВВП країни (186-те місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 66,39 ‰ (16-те місце у світі); хлопчиків — 71,05 ‰, дівчаток — 61,49 ‰[1]. Південний Судан Рівень материнської смертності 2015 року становив 789 випадків на 100 тис. народжень (1-ше місце у світі)[1].
2014 року було зареєстровано 193,4 тис. хворих на СНІД (31-ше місце у світі), це 2,71 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (23-тє місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 12,7 тис. осіб (19-те місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 6,6 % частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 27,6 % (оцінка на 2010 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 66,7 % населення в містах і 56,9 % в сільській місцевості; загалом 58,7 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 16,4 %, в сільській місцевості — 4,5 %, загалом по країні — 6,7 % (станом на 2015 рік)[1].
Соціально-економічне становище
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 83,7 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 77,3 %; частка осіб похилого віку — 6,4 %, або 15,7 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2009 року перебувало 50,6 % населення країни[1].
Трудові ресурси
Безробіття 2015 року дорівнювало % працездатного населення, серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 18,5 %, серед юнаків — 20 %, серед дівчат — 17 %[1].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Судан // Страны и народы. Африка. Общий обзор. Северная Африка / Редкол. : А. А. Громыко и др. — М. : «Мысль», 1982. — 349 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.