Населення Бурунді. Чисельність населення країни 2015 року становила 10,742 млн осіб (84-те місце у світі)[1]. Оцінка кількості населення цієї держави враховує ефекти зайвої смертності через захворювання на СНІД. Чисельність бурундійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 42,01 ‰ (6-те місце у світі), смертність — 9,27 ‰ (62-ге місце у світі), природний приріст — 3,28 % (3-тє місце у світі) .
Народжуваність в Бурунді, станом на 2015 рік, дорівнює 42,01 ‰ (6-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 6,09 дитини на одну жінку (2-ге місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 21,9 % (станом на 2011 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 21,3 року, медіанний вік для жінок — 25—29 років (оцінка на 2010 рік)[1].
Смертність в Бурунді 2015 року становила 9,27 ‰ (62-ге місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 3,28 % (3-тє місце у світі)[1].
Середній вік населення Бурунді становить 17 років (223-тє місце у світі): для чоловіків — 16,8, для жінок — 17,2 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 60,09 року (197-ме місце у світі), для чоловіків — 58,45 року, для жінок — 61,78 року[1].
Вікова структура населення Бурунді, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:
Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 23,6 року, жінки — 20,3 року, загалом — 22 роки (дані за 2010 рік)[2].
Густота населення країни 2015 року становила 435,3 особи/км² (30-те місце у світі)[1].
Бурунді низькоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 12,1 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 5,66 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Бужумбура (столиця) — 751,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].
Річний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (103-тє місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Станом на 2016 рік, у країні постійно перебуває 55,6 тис. біженців з Демократичної Республіки Конго[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 58,4 тис. внутрішньо переміщених осіб (переважно тутсі, внаслідок військових конфліктів 1990—2010-х років. 1,3 тис. осіб, що проживають постійно на території держави, не мають жодного громадянства[1].
Бурунді є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].
Головні етноси країни: хуту — 85 %, тутсі — 14 %, тва — 1 %, європейці — 3 тис., вихідці з південної Азії — 2 тис.[1].
Офіційні мови[4]: кірунді — розмовляє 38,7 % населення країни, французька — 0,3 %. Інші поширені мови: суахілі — 0,2 % (на берегах Танганьїки і навколо Бужумбури), англійська — 0,06 %, мультилінгви — 3,7 % (оцінка 2008 року).
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: католицтво — 62,1 %, протестантизм — 23,9 % (адвентизм — 2,3 %, інші — 21,6 %), іслам — 2,5 %, інші — 3,6 %, не визначились — 7,9 % (станом на 2008 рік)[1].
Рівень письменності 2015 року становив 85,6 % дорослого населення (віком від 15 років): 88,2 % — серед чоловіків, 83,1 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 5,4 % ВВП країни, станом на 2013 рік (50-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 11 років, для хлопців — до 11 років, для дівчат — до 10 років (станом на 2013 рік).
Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,9 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 7,5 % ВВП країни (56-те місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 61,89 ‰ (20-те місце у світі); хлопчиків — 68,55 ‰, дівчаток — 55,04 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 712 випадків на 100 тис. народжень (6-те місце у світі)[1].
Бурунді входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).
Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами у країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, шистосомози, сказ (станом на 2016 рік)[1].
2014 року зареєстровано 84,7 тис. хворих на СНІД (45-те місце у світі), це 1,11 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (43-тє місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 3,9 тис. осіб (37-ме місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 2,1 % (176-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 29,1 % (оцінка на 2011 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 91,1 % населення в містах і 73,8 % у сільській місцевості; загалом 75,9 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 43,8 %, в сільській місцевості — 48,6 %, загалом по країні — 48 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,29 км³ на рік, або 43,27 тонни на одного мешканця на рік: з яких 15 % припадає на побутові, 5 % — на промислові, 79 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 89,7 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 85 %; частка осіб похилого віку — 4,7 %, або 21,3 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2002 року перебувало 68 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 4,1 %, верхній дециль — 28 % (станом на 2006 рік)[1].
Станом на 2013 рік, у країні 9,7 млн осіб не має доступу до електромереж; 5 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 28 %, у сільській місцевості — 2 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 523 тис. унікальних інтернет-користувачів (165-те місце у світі), що становило 4,9 % загальної кількості населення країни[1].
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 4,95 млн осіб (84-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 93,6 %; промисловість і будівництво — 2,3 %; сфера послуг — 4,1 % (станом на 2002 рік)[1]. 433,18 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (19 % загальної кількості) 2005 року були залучені до дитячої праці[1]. Дані про рівень безробіття серед працездатного населення країни, станом на 2015 рік, відсутні.
Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Бурунді докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не в повній мірі, країна перебуває у списку спостереження другого рівня[5][6].
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:
Географія Африка Бурунді Соціологія Етнологія Медицина Освіта Релігія
Lokasi Pengunjung: 3.144.41.48