Зайордання (емірат)

Емірат Зайордання
араб. إمارة شرق الأردن
Мандат Ліги Націй, протекторат Британської імперії
1921 – 1946

Прапор Емірат Зайордання

Прапор

Зайордання та мандат у Палестині


Столиця Амман
Мова(и) Арабська
Форма правління Монархія
Династія Хашиміти
Попередник
Наступник
Британський мандат у Палестині
Королівство Хіджаз
Йорданія
Ель-Джауф (провінція)
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Зайордання (емірат)

Зайордання або Трансйорданія (араб. إمارة شرق الأردن, латиніз.Imārat Sharq al-Urdun, дос.«емірат на сході від Йордану») — британський протекторат, що був створений у квітні 1921 року після Каїрської конференції 1921 року. Формально територія емірату перебувала у складі Британського мандату в Палестині, втім була цілком автономна[1]. 1946 року емірат став незалежною державою під назвою Хашимітського королівства Зайордання, а Абдалла I — її королем. 1949 року, після Арабо-ізраїльської війни й ухвалення нової конституції, Абдалла I змінив назву держави на Йорданію[2].

Історія

За часів існування Османської імперії більша частина Зайордання перебувала у складі Сирійського вілайету[3]. Північна частина країни традиційно асоціювалась із Сирією, а південна — з Аравійським півостровом.

Під час Першої світової війни на території Зайордання відбувались бойові дії. За сприяння британського офіцера Лоуренса шериф Мекки Хусейн ібн Алі організував успішне повстання, що сприяло поразці й розпаду Османської імперії.

Відповідно до таємних положень угоди Сайкса-Піко територія майбутнього Зайордання мала бути передана Великій Британії[4]. Юридично передача управління визначалась Британським мандатом у Палестині, що був виданий Лігою Націй.

Примітки

  1. Wright, Esmond (1951). Abdallah's Jordan: 1947-1951. Middle East Journal. 5: 439—460.
  2. Transjordan, the Hāshimite Kingdom, and the Palestine war (англ.). britannica.com. Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 12 січня 2018.
  3. Y. Ben Gad (1991) стор. 105
  4. Peter Gruber, (1991) Historical Dictionary of the Hashemite Kingdom of Jordan стор. 45-46

Джерела