Населення Уганди

Населення Уганди M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність37,101 млн осіб
Густота195,3 особи/км²
Коефіцієнт міграції0,74 ‰
Природний рух
Природний приріст▲3,24 %
Народжуваність43,79 ‰
Фертильність5,89 дітей на 1 жінку
Смертність10,69 ‰
Смертність немовлят59,21 ‰
Вікова структура
 • до 14 років48,47 %
 • 15–64 років49,49 %
 • старіші за 65 років2,04 %
Середня тривалість життя54,93 року
 • чоловіків53,54 року
 • жінок56,36 року
Статева структура
загалом0,99 чол./жін.
при народженні1,03 чол./жін.
до 15 років1 чол./жін.
15–64 років1 чол./жін.
після 65 років0,79 чол./жін.
Етнічні групи
Націяугандійці
Мови
Офіційнаанглійська

Населення Уганди. Чисельність населення країни 2015 року становила 37,101 млн осіб (36-те місце у світі)[1]. Оцінка кількості населення цієї держави враховує ефекти зайвої смертності через захворювання на СНІД. Чисельність угандійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 43,79 ‰ (3-тє місце у світі), смертність — 10,69 ‰ (36-те місце у світі), природний приріст — 3,24 % (5-те місце у світі) .

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у Уганді, станом на 2015 рік, дорівнює 43,79 ‰ (3-тє місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 5,89 дитини на одну жінку (5-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 30 % (станом на 2011 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 19,3 року, медіанний вік для жінок — 20—24 роки (оцінка на 2011 рік)[1].

Смертність у Уганді 2015 року становила 10,69 ‰ (36-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 3,24 % (5-те місце у світі)[1].

Вікова структура

Віково-статева піраміда населення Уганди, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Уганди становить 15,7 року (228-ме місце у світі): для чоловіків — 15,6, для жінок — 15,8 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 54,93 року (211-те місце у світі), для чоловіків — 53,54 року, для жінок — 56,36 року[1].

Вікова структура населення Уганди, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 48,47 % (8 966 494 чоловіки, 9 015 301 жінка);
  • молодь віком 15—24 роки — 21,16 % (3 892 004 чоловіки, 3 958 998 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 25,91 % (4 808 534 чоловіки, 4 803 040 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 2,43 % (431 112 чоловіків, 470 359 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 2,04 % (332 724 чоловіки, 423 178 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 22,4 року, жінки — 18,2 року, загалом — 20,3 року (дані за 2011 рік)[2].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 195,3 особи/км² (77-ме місце у світі)[1].

Урбанізація

Докладніше: Міста Уганди

Уганда низькоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 16,1 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 5,43 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Кампала (столиця) — 1,936 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].


 
№ Назва Область Населення
Кампала
Кампала 		1 Кампала Центральна 1 507 114
2 Нансана Центральна 365 857
3 Кіра Центральна 317 428
4 Сабагобо Центральна 282 664
5 Мбарара Західна 195 160
6 Муконо Центральна 162 744
7 Гулу Північна 149 802
8 Лугазі Центральна 114 163
9 Касесе Західна 103 293
10 Масака Центральна 101 557

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,74 ‰ (143-тє місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

Станом на 2016 рік, в країні постійно перебуває 292,3 тис. біженців з Південного Судану, 201,6 тис. з Демократичної Республіки Конго, 40,44 з Бурунді, 29,37 з Сомалі, 15,09 тис. з Руанди[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, залишається 30,0 тис. з 1,8 млн внутрішньо переміщених осіб з півночі через збройне протистояння урядових загонів і угрупованням Божа Повстанська армія 2011 року[1].

Уганда є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад

Етнічний склад (2002 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
баганда
  
 16.9%
баньянколе
  
 9.5%
басога
  
 8.4%
бакіга
  
 6.9%
ітесо
  
 6.4%
лангі
  
 6.1%
ачолі
  
 4.7%
багісу
  
 4.6%
лугбара
  
 4.2%
буньоро
  
 2.7%
інші
  
 29.6%
Докладніше: Народи Уганди

Головні етноси країни: баганда — 16,9 %, баньянколе — 9,5 %, басога — 8,4 %, бакіга — 6,9 %, ітесо — 6,4 %, лангі — 6,1 %, ачолі — 4,7 %, багісу — 4,6 %, лугбара — 4,2 %, буньоро — 2,7 %, інші — 29,6 % населення (згідно з даними перепису 2002 року)[1].

Українська діаспора

Докладніше: Українці Уганди

Мови

Мови Уганди (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
англійська
  
 %
луганда
  
 %
суахілі
  
 %
арабська
  
 %
інші
  
 %
Докладніше: Мови Уганди

Офіційна мова[4]: англійська. Інші поширені мови: луганда (група банту), нігеро-конголезькі, нілото-сахарські, суахілі, арабська.

  • Етнолінгвістична мапа (англ.)
    Етнолінгвістична мапа (англ.)

Релігії

Релігії в Уганді (2002 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
 41.9%
протестанти
  
 42%
мусульмани
  
 12.1%
інші
  
 3.1%
атеїсти
  
 0.9%
Докладніше: Релігія в Уганді

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 41,9 %, протестантизм — 42 % (англіканство — 35,9 %, п'ятидесятництво — 4,6 %, адвентизм — 1,5 %), іслам — 12,1 %, інші — 3,1 %, не сповідують жодної — 0,9 % (згідно з офіційним переписом 2002 року)[1].

Освіта

Докладніше: Освіта в Уганді

Рівень письменності 2015 року становив 78,4 % дорослого населення (віком від 15 років): 85,3 % — серед чоловіків, 71,5 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 2,2 % ВВП країни, станом на 2013 рік (131-ше місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 10 років, для хлопців — до 10 років, для дівчат — до 10 років (станом на 2011 рік).

Середня і професійна

Вища

Охорона здоров'я

Докладніше: Охорона здоров'я в Уганді

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,12 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2005 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 7,2 % ВВП країни (58-ме місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 59,21 ‰ (21-ше місце у світі); хлопчиків — 68,39 ‰, дівчаток — 49,75 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 343 випадків на 100 тис. народжень (37-ме місце у світі)[1].

Уганда входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А і Е, черевний тиф, малярія, гарячка денге, трипаносомоз (сонна хвороба), шистосомози, сказ (станом на 2016 рік)[1].

2014 року зареєстровано 1,48 млн тис. хворих на СНІД (7-ме місце у світі), це 7,25 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (10-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 32,9 тис. осіб (10-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 3,9 % (167-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 14,1 % (оцінка на 2011 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 95,5 % населення в містах і 75,8 % в сільській місцевості; загалом 79 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 28,5 %, в сільській місцевості — 17,3 %, загалом по країні — 19,1 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,32 км³ на рік, або 12,31 тонни на одного мешканця на рік: з яких 41 % припадає на побутові, 16 % — на промислові, 43 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших до осіб, працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 102,3 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 97,3 %; частка осіб похилого віку — 5 %, або 19,9 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2013 року перебувало 19,7 % населення країни[1].

Розподіл доходів домогосподарств в країні має такий вигляд: нижній дециль — 2,4 %, верхній дециль — 36,1 % (станом на 2009 рік)[1].

Станом на 2012 рік, у країні 32,1 млн осіб не має доступу до електромереж; 15 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 55 %, у сільській місцевості — 7 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 7,131 млн унікальних інтернет-користувачів (57-ме місце у світі), що становило 19,2 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 18,58 млн осіб (32-ге місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 40 %; промисловість і будівництво — 10 %; сфера послуг — 50 % (станом на 2015 рік)[1]. 117,2 тис. дітей у віці від 5 до 17 років (25 % загальної кількості) 2010 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2013 року дорівнювало 9,4 % працездатного населення серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 2,6 %, серед юнаків — 2 %, серед дівчат — 3,2 % (125-те місце у світі)[1].

Кримінал

Докладніше: Злочинність в Уганді

Торгівля людьми

Докладніше: Торгівля людьми в Уганді

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Уганди докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не повною мірою, країна перебуває у списку другого рівня[5][6].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
    Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)
    Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,92 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,79 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження

Населення Уганди[7]
Рік Населення Зміна
1950 5 158 000 —
1960 6 788 000 +31.6%
1970 9 446 000 +39.2%
1980 12 548 000 +32.8%
1990 17 384 000 +38.5%
2000 23 758 000 +36.7%
2010 33 149 000 +39.5%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш Uganda : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ ' Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 9 January. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. ↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  4. ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  6. ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  7. ↑ ' World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

Література

Українською

Російською

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Уганди