Транспорт Сент-Люсії представлений автомобільним,
повітряним, водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 616 км² (193-тє місце у світі)[1]. Форма території країни — острівна, компактна; максимальна дистанція з півночі на південь — 43 км, зі сходу на захід — 20 км[2][3]. Географічне положення Сент-Люсії дозволяє контролювати морські транспортні шляхи між акваторіями Карибського моря та північної частини Атлантики (протоки Сент-Люсія на півночі та Сент-Вінсент на півдні)[4].
Загальна довжина автошляхів у Сент-Люсії, станом на 2011 рік, дорівнює 1 210 км, з яких 847 км із твердим покриттям і 363 км без нього (182-ге місце у світі)[1].
У країні, станом на 2013 рік, діє 2 аеропорти (204-те місце у світі), з них 2 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):
від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 1 (0);
від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 1 (0)[1].
↑Saint Lucia : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 15 January. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
(рос.)Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.