PROFILPELAJAR.COM

Зовнішні зображення
	Винищувач обер-лейтенанта Пріллера Messerschmitt Bf 109 E-4 за часів битви за Британію

Йозеф Пріллер
Йозеф Пріллер
Josef Priller
Прізвисько	«Тіпун» (нім. Pips)
Народження	27 липня 1915; Інгольштадт, Баварія
Смерть	20 травня 1961 (45 років); Бебінг, Верхня Баварія; інфаркт міокарда
Країна	Третій Рейх
Приналежність	Вермахт
Вид збройних сил	Люфтваффе
Рід військ	винищувальна авіація
Освіта	Мюнхенський технічний університет
Роки служби	1935–1945
Звання	оберстлейтенант
Формування	JG 135, JG 233, JG 51, JG 71, JG 26
Командування	III./JG 26, JG 26
Війни / битви	Аншлюс Австрії ; Друга світова війна:; Західний фронт Французька кампанія Битва за Дюнкерк; ; Битва за Британію; Операція «Оверлорд» Плацдарм «Сорд»; ; Операція «Боденплатте»;
Нагороди
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач
	Йозеф Пріллер у Вікісховищі

Йозеф Пріллер (нім. Josef Priller; нар. 27 липня 1915, Інгольштадт, Баварія — пом. 20 травня 1961, Бебінг, Верхня Баварія) — німецький льотчик-ас винищувальної авіації, оберстлейтенант люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та Мечами.

Біографія

В 1935 році призваний в піхоту, але в 1936 році переведений в льотну школу. Після закінчення направлений в 135-у (пізніше перейменовану в 51-у) винищувальну ескадру, брав участь в аншлюсі Австрії. З листопада 1939 року — командир 6-ї ескадрильї своєї ескадри. Першу перемогу здобув під час Французької кампанії 28 травня 1940 року. Учасник битви за Британію. З листопада 1940 року — командир 1-ї ескадрильї 26-ї винищувальної ескадри «Шлагетер». В період з 11 червня по 14 липня 1941 року збив 20 літаків (в тому числі 18 «Спітфайрів»). З 6 грудня 1941 року — командир 3-ї групи ескадри. 27 березня 1942 року збив свій 60-й, а 5 травня — 70-й літак. 11 січня 1943 року, маючи 80 перемог і славу «експерта Західного фронту», призначений командиром своєї ескадри і, одночасно, командиром винищувальної авіації 2. З вересня 1943 по квітень 1944 року — командир винищувальної авіації 4. 15 червня 1944 року здобув 100-у перемогу. 1 січня 1945 року здійснив свій останній бойовий виліт, був переведений на штабну роботу і незабаром був призначений інспектором винищувальної авіації на Заході.

Всього за час бойових дій здійснив 307 бойових вильотів і збив 101 літак, посівши друге місце серед винищувачів Західного фронту. Збив найбільшу кількість «Спітфайрів» — 68.

Після закінчення війни працював директором пивоварної фірми. Помер від серцевого нападу.

Нагороди

Нагрудний знак пілота
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
Залізний хрест
- 2-го класу (30 травня 1940)
- 1-го класу (10 липня 1940)
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
- лицарський хрест (19 жовтня 1940) — за 20 перемог.
- дубове листя (№ 28; 20 липня 1941)
- мечі (№ 73; 2 липня 1944)
Німецький хрест в золоті (9 грудня 1941)
Авіаційна планка винищувача в золоті з підвіскою «300»

Вшанування пам'яті

В містах Аугсбург і Фюрстенфельдбрук є вулиці, названі на честь Пріллера.

Військова кар'єра

Див. також

Література

Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.
Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
MacLean, French L. (2007). Luftwaffe Efficiency & Promotion Reports — For the Knight's Cross Winners. Atglen, Pennsylvania: Schiffer Military History. ISBN 978-0-7643-2657-8.
Obermaier, Ernst (1989). Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe Jagdflieger 1939—1945. Mainz, Germany: Verlag Dieter Hoffmann. ISBN 3-87341-065-6.
Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3.
Die Wehrmachtberichte 1939—1945 Band 2, 1. Januar 1942 bis 31. Dezember 1943. München: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, 1985. ISBN 3-423-05944-3.
Die Wehrmachtberichte 1939—1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945. München: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, 1985. ISBN 3-423-05944-3.
Helden der Wehrmacht — Unsterbliche deutsche Soldaten. München, Germany: FZ-Verlag GmbH, 2004. ISBN 3-924309-53-1.
Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Эксмо, 2005. — 736 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-13768-8

Посилання

Priller, Josef. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 8 січня 2012. Процитовано 13 травня 2013. (нім.)
73. Schwerterträger Josef Priller. на ritterkreuztraeger-1939-45.de. Архів оригіналу за 5 січня 2011. Процитовано 13 травня 2013. (нім.)
Josef «Pips» Priller [Архівовано 2 травня 2012 у WebCite]
Josef «Pips» Priller [Архівовано 20 квітня 2013 у Wayback Machine.]
Priller, Josef «Pips» [Архівовано 17 травня 2009 у Wayback Machine.] — нагороди оберст-лейтенанта Пріллера (англ.)
Josef Priller [Архівовано 1 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
JOSEF «PIPS» PRILLER −101 VÍTĚZSTVÍ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](чеськ.)
Приллер Йозеф [Архівовано 20 червня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
Йозеф Приллер (Josef Priller) [Архівовано 4 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос.)

Відео

Luftwaffe Ace — Josef «Pips» Priller (Geschwaderkommodore of JG 26) [Архівовано 13 березня 2019 у Wayback Machine.]

Примітки

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: оберст-лейтенант Карл Віек	командир 2-ї винищувальної дивізії 11 січня — 6 вересня 1943	Наступник: оберст-лейтенант Йоханн Шалк
Попередник: оберст-лейтенант Вальтер Езау	командир 4-ї винищувальної дивізії 6 вересня 1943 — 1 квітня 1944	Наступник: оберст Гаррі фон Бюлов-Боткамп
Попередник: майор Герхард Шепфель	командир 26-ї винищувальної ескадри 11 січня 1943 — 27 січня 1945	Наступник: майор Франц Гетц