Спочатку, відповідно до расової політики нацистської Німеччини, членство було відкрите лише для людей германського походження (так званого «арійського походження»).[4] Правила були частково пом'якшені в 1940 році,[5][6] а після вторгнення в Радянський Союз у червні 1941 року нацистська пропаганда стверджувала, що війна була «європейським хрестовим походом проти більшовизму», і згодом також були сформовані підрозділи, що складалися переважно або виключно з іноземних добровольців і призовників.[7] Ці підрозділи Ваффен-СС складалися з переважно чоловіків з числа громадян країн окупованої нацистами Європи. Незважаючи на пом'якшення правил, Ваффен-СС все ще базувалися на расистській ідеології нацизму, а етнічним полякам (яких вважали недолюдьми) було заборонено вступати до цих формувань.[8][9][10]
Комісія ООН з прав людини засуджує прославляння колишніх військовослужбовців Ваффен-СС, і, зокрема, відкриття пам'ятників і меморіалів, а також проведення публічних демонстрацій колишніх військовослужбовців Ваффен-СС.[22]
Усі дивізії Ваффен-СС були впорядковані за єдиним порядковим номером по мірі формування, незалежно від типу.[23] Загалом їх було сформовано 38, починаючи з перших трьох у 1933 році і до дев'яти лише у 1945 році; також планувалося формування ще 7-ми.[24] Ті з них, що мали національну приналежність, були принаймні номінально набрані з представників цих національностей. Багато з пізніше сформованих підрозділів з більшою чисельністю насправді були невеликими бойовими групами (Kampfgruppen), а дивізіями — лише за назвою.
Військовий історик Рюдігер Оверманс підрахував, що втрати Ваффен-СС склали 314 000 загиблих.[25] Рівень втрат не був суттєво вищим, ніж у Вермахті загалом, і був порівнянним з показниками бронетанкових дивізій сухопутних військ та парашутно-десантних з'єднань Люфтваффе.[26]
Загальні СС відповідали за управління концентраційними таборами і таборами смерті. Багато їх члені і членів СС-Тотенкопфвербанд згодом стали членами Ваффен-СС, сформувавши початкове ядро 3-ої танкової дивізії СС «Тотенкопф».[27]
Згідно з виданням «Сучасний геноцид: Збірка основних джерел і документів», Ваффен-СС відігравали «першорядну роль» у ідеологічній війні на винищення (Vernichtungskrieg), і не лише як фронтові чи тилові охоронні формування — третина членів айнзатцгруп (мобільних ескадронів смерті), відповідальних за масові вбивства, особливо євреїв, слов'ян і комуністів, були набрані з особового складу Ваффен-СС до вторгнення на територію Радянського Союзу.[28]
27 травня 1940 року на фермі Ле-Парадіз у Франції рота лейтенанта Фріца Кнохлейна з дивізії СС «Мертва голова» зіштовхнулася із запеклим опором англійських солдатів 2-го батальйону Королівського Норфолкського полку. Прикриваючи відхід своїх військ, англійські солдати билися до останнього патрона. Коли патрони скінчилися, 100 англійських солдатів, піднявши білий прапор, здалися в полон. Однак за наказом Кнохлейна їх вишикували вздовж стіни сараю і розстріляли. Англійців, які залишилися в живих, добивали багнетами. Врятувалося всього двоє солдатів, за свідченнями яких після війни було знайдено учасників страти[31][32]
28 квітня, щорічно, у Львові проводиться парад «вишиванок» в честь членів СС «Галичина»[42]. 30 квітня 2021 року, після проведення такого маршу в Києві, президент України Володимир Зеленський заявив про це: «Категорично засуджуємо будь-які прояви пропаганди тоталітарних режимів, зокрема націонал-соціалістичного, та спроби переглянути правду про Другу світову війну. Не було й не могло бути жодного українського інтересу в тому, що нацисти намагалися використовувати людей на захоплених територіях заради своїх цілей. Розгром нацизму був перемогою для нашого народу. Українці разом з іншими народами вибороли право на життя».[43][44] Проведення маршу також було засуджено урядами Німеччини та Ізраїлю.[45]
Bartrop, Paul R.; Jacobs, Leonard, ред. (2014). Modern Genocide. Modern Genocide: The Definitive Resource and Document Collection. Т. 1. Santa Barbara, Ca.: ABC-CLIO. ISBN978-1-61069-363-9.
Borodziej, Włodzimierz (1985). Terror i polityka: policja niemiecka a polski ruch oporu w GG 1939-1944 [Terror and politics: the German police and the Polish resistance movement in the General Government 1939–1944] (пол.). Warsaw: Instytut Wydawniczy Pax. ISBN83-211-0718-4.
Borodziej-2, Włodzimierz (1985). Ruch oporu w Polsce w ś wietle tajnych akt niemieckich [The resistance movement in Poland in the light of the German secret files]. Kierunki [Directions](пол.). IX (16).
Browning, Christopher (2007). The Origins of the Final Solution: The Evolution of Nazi Jewish Policy, September 1939 – March 1942. University of Nebraska Press. ISBN978-0-8032-5979-9.
Butler, Rupert (2001). SS-Leibstandarte: The History of the First SS Division, 1934–45. Spellmount.
Cook, Stan; Bender, Roger James (1994). Leibstandarte SS Adolf Hitler: Uniforms, Organization, & History. San Jose, CA: R. James Bender. ISBN978-0-912138-55-8.
Cuppers, Martin (2006). Vorreiter der Shoah, Ein Vergleich der Einsätze der beiden SS-Kavallerieregimenter im August 1941(нім.). Meidenbauer Martin Verlag. ISBN3-89975-080-2.
Ellis, L.F. (2004) [1968]. Butler, J. R. M. (ред.). Victory in the West, Volume II: The Defeat of Germany. History of the Second World War: United Kingdom Military Series. Naval & Military Press. ISBN1-84574-059-9.
Eyre, Wayne (2006). Operation RÖSSELSPRUNG and The Elimination of Tito, May 25, 1944: A Failure in Planning and Intelligence Support. Journal of Slavic Military Studies. Routledge. 19 (2): 343—376. doi:10.1080/13518040600697969. S2CID144383512.
Farmer, Sarah (1994). Oradour: Arrêt sur mémoire(фр.). Paris: Calmann-Lévy. ISBN978-2-70212-316-4.
Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Wölfersheim-Berstadt, Germany: Podzun-Pallas. ISBN3-7909-0284-5.
Kirchmayer, Jerzy (1978). Powstanie Warszawskie(пол.). Książka i Wiedza. ISBN83-05-11080-X.
Król, Eugeniusz C. (2006). Polska i Polacy w propagandzie narodowego socjalizmu w Niemczech 1919–1945 [Poland and Poles in the propaganda of National Socialism in Germany 1919-1945] (пол.). Warsaw: Instytut Studiów Politycznych Polskiej Akademii Nauk. ISBN978-83-7399-019-7.
Laar, Mart (2005). Battles in Estonia in 1944. Estonia in World War II. Tallinn: Grenamder. с. 32—59. ISBN9949-411-93-9.
Langer, Howard J.; Rudowski, Marek (2008). Księga najważniejszych postaci II wojny światowej(пол.). Warsaw: Bellona. ISBN978-83-11-11111-0.
Langbein, Hermann (2005) [First published in German in 1972]. People in Auschwitz(англ.). Переклад: Zohn, Harry. Chapel Hill: University of North Carolina Press in connection with the United States Holocaust Memorial Museum. ISBN978-0-8078-6363-3.
Madajczyk, Czesław (1972). Polityka III Rzeszy w okupowanej Polsce(пол.). Warsaw: Państwowe Wydawnictwo Naukowe.
Margry, Karel (2001). The Four Battles for Kharkiv. Battle of Britain International. OCLC254320761.
Marrus, Michael R. (1989). The Nazi Holocaust. Part 3: The "Final Solution": The Implementation of Mass Murder (Vol.2). Berlin: De Gruyter. ISBN978-0-88736-255-2.
Miller, Michael (2006). Leaders of the SS and German Police, Vol. 1. San Jose, CA: R. James Bender. ISBN978-93-297-0037-2.
Mitcham, Samuel (2001). The Panzer Legions: A Guide to the German Army Tank Divisions of World War II and Their Commanders. Greenwood. ISBN0-313-31640-6.
Mitcham, Samuel (2007). German Order of Battle, Volume 3. Stackpole Books. ISBN978-0-8117-3438-7.
Müller, Rolf-Dieter; Ueberschär, Gerd R. (1997). Hitler's War in the East, 1941-1945: A Critical Assessment. Berghahn Books. ISBN978-1-57181-068-7.
Nash, Douglas E. (2002). Hell's Gate: The Battle of the Cherkassy Pocket, January–February 1944. Southbury, Connecticut: RZM Publishing. ISBN0-9657584-3-5.
Picaper, Jean-Paul (2014). Les Ombres d'Oradour: 10 Juin 1944 [The Shadows of Oradour: 10 June 1944] (фр.). Paris: Éditions l'Archipel. ISBN978-2-8098-1467-5.
Pieper, Henning (2015). Fegelein's Horsemen and Genocidal Warfare: The SS Cavalry Brigade in the Soviet Union. Houndmills, Basingstoke, Hampshire: Palgrave Macmillan. ISBN978-1-137-45631-1.
Spajić, Hrvoje (2010). Waffen-SS: Mračne sile zločinačke politike - Vojnici nacionalsocijalizma 1933–45 [Waffen-SS: The Dark Forces of Criminal Politics – Soldiers of National Socialism 1933–45] (сербо-хорв.). Zagreb: Naklada Stih.
Stackelberg, Roderick (2002). Hitler's Germany: Origins, Interpretations, Legacies. London; New York: Taylor & Francis. ISBN978-0-203-00541-5.
Stein, George H. (2002) [1966]. The Waffen-SS: Hitler's Elite Guard at War 1939–1945. Cerberus Publishing. ISBN978-1841451008.
Tauber, Kurt (1967). Beyond Eagle and Swastika: German Nationalism Since 1945, Volume I. Middletown, Conn.: Wesleyan University Press.
Tessin, Georg (1973). Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen-SS 1939–1945, Volumes II and III(нім.). Biblio Verlag.
Tessin, Georg (1977). Die Waffengattungen – Gesamtübersicht. Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen SS im Zweiten Weltkrieg 1939–1945 (нім.). Т. 1. Osnabrück: Biblio.
Tessin, Georg (1970). Die Landstreitkräfte 15–30. Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen SS im Zweiten Weltkrieg 1939–1945 (нім.). Т. 4. Leipzig: Mittler.
Wilke, Karsten (2011). Die "Hilfsgemeinschaft auf Gegenseitigkeit" (HIAG) 1950–1990: Veteranen der Waffen-SS in der Bundesrepublik [HIAG 1950–1990: Waffen-SS veterans in the Federal Republic] (нім.). Paderborn: Schoeningh Ferdinand GmbH. ISBN978-3-506-77235-0.
Williamson, Gordon; Andrew, Stephan (2004). The Waffen-SS (4): 24. To 38. Divisions, & Volunteer Legions. Osprey. ISBN1-84176-589-9.
Lasik, Aleksander (2007). Sztafety Ochronne w systemie niemieckich obozów koncentracyjnych. Rozwój organizacyjny, ewolucja zadań i struktur oraz socjologiczny obraz obozowych załóg SS [Schutzstaffel of the NSDAP in the System of German Concentration Camps; Organizational Development, Evolution of Goals, Structure, and Social Picture of SS Staff] (пол.). Auschwitz-Birkenau: Państwowe Muzeum. ISBN978-83-60210-32-1.
* Частини Ваффенн-СС формально не були складовою Вермахту, але перебуваючи на фронті, знаходилися у підпорядкуванні (в оперативному відношенні) командування Вермахту