15-та гренадерська дивізія СС (1-ша латвійська) 15. Waffen-Grenadier-Division der SS (lettische Nr. 1) 15. ieroču SS grenadieru divīzija (latviešu Nr. 1)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 15-та дивізія.
15-та гренадерська дивізія СС (1-ша латвійська) (нім.15. Waffen-Grenadier-Division der SS (lettische Nr. 1), латис.15. ieroču SS grenadieru divīzija (latviešu Nr. 1)[Прим. 1] — з'єднання, піхотна дивізія у складі військ Ваффен-ССНімеччини, що брала участь у бойових діях протягом 1943–1945 років.
Історія з'єднання
У ході операції «Барбаросса» німецька група армій «Північ» окупувала країни Балтії, зокрема Латвію. Протягом 1942 року Німеччина почала зазнавати значних втрат у живій силі. Щоб компенсувати це, Ваффен-СС було ухвалено рішення про збільшення їх чисельності. 23 січня 1943 року Адольф Гітлер дав дозвіл рейхсфюреру СС Генріху Гіммлеру на формування Латиського легіону, який хотів використати латишів, які були рішуче налаштовані проти більшовизму.
У січні 1943 року, після формування латвійських поліцейських батальйонів у рейхскомісаріаті «Остланд» Генріх Гіммлер сформував латвійський Добровольчий легіон СС (нім.Lettische SS-Freiwilligen-Legion). Цей підрозділ нетривалий час брав участь у блокаді Ленінграда, перш ніж знову був відведений з фронту. У лютому 1943 року легіон був розгорнутий у латвійську добровольчу дивізію СС (нім.Lettische SS-Freiwilligen-Division), яка пізніше отримала цифрове позначення, ставши 15-ю гренадерською дивізією Ваффен СС (1-ша латиська).
Незаконний призов латишів на військову службу німцями ґрунтувався на декреті Альфреда Розенберга про обов'язкову трудову діяльність від 19 грудня 1941 року. Він здійснювався Департаментом праці латвійського самоуправління з початку 1943 року з обов'язковим призовом громадян Латвії, народжених у період між 1919 і 1924 роками. Незабаром 15-та гренадерська дивізія СС разом з 19-ю гренадерською дивізією СС (2-ю латиською) утворили Латвійський легіон.
15-та гренадерська дивізія СС на фоні хаосу внаслідок розвалу Східного фронту втратила значну частину свого особового складу в боях у районах навколо Ленінграда (Остров, Новосокольники та Новгородська область). У вересні 1944 року вцілілі частини дивізії були відправлені на човнах до Данцига. Дивізія воювала на обороні Поморського муру, а потім відступила через Померанію та Німеччину до Берліна.
Частина дивізії, загальною чисельністю 824 чоловіки під командуванням ваффен-штандартенфюрера Віліса Янумса, здалася 27 квітня 1945 року наступаючим американцям у Гютерглюку біля річки Ельба. 2 травня 1945 року інші підрозділи дивізії чисельністю приблизно 4500 чоловік здалися американцям на південь від Шверіна.
22 січня 1945 року червоноармійці вбили понад 100 неозброєних чоловіків 5-го батальйону 1-го будівельного полку в Домбрувці Новій, помилково припустивши, що вони були озброєні.
↑з лютого по 22 жовтня 1943 — Латиська добровольча дивізія СС (нім.Lettische SS-Freiwilligen-Division), з 22 жовтня по червень 1944 — 15-та латиська добровольча дивізія СС (нім.15. Lettische SS-Freiwilligen-Division)
Georg Tessin: Verbände und Truppen der Deutschen Wehrmacht und Waffen-SS im Zweiten Weltkrieg 1939—1945. Band 3. Die Landstreitkräfte 6-14. 2. Auflage. Biblio-Verlag, Bissendorf 1974
* Частини Ваффенн-СС формально не були складовою Вермахту, але перебуваючи на фронті, знаходилися у підпорядкуванні (в оперативному відношенні) командування Вермахту