Бродівський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Колишній район на карті  Львівська область
Основні дані
Країна:	Україна
Область:	Львівська область
Код КОАТУУ:	4620300000
Утворений:	17 січня 1940
Ліквідований:	17 липня 2020
Населення:	▼ 58 009 (на 1.01.2019)
Площа:	1157 км²
Густота:	50.1 осіб/км²
Тел. код:	+380-3266
Поштові індекси:	80600—80674
Населені пункти та ради
Районний центр:	Броди
Міські ради:	1
Селищні ради:	1
Сільські ради:	23
Міста:	1
Смт:	1
Села:	101
Мапа району
Районна влада
Вебсторінка:	Бродівська РДА Бродівська райрада
Адреса:	80600, Львівська обл., м. Броди, пл. Ринок, 1
Мапа
Бродівський район у Вікісховищі

Брóдівський райóн — колишній район України на північному сході Львівської області. Районний та адміністративний центр — місто районного значення Броди. Населення становить 58009 осіб (на 1 січня 2019). Площа району — 1162 км². Утворено 17 січня 1940 року. Ліквідовано 17 липня 2020 року під час адміністративно-територіальної реформи у відповідності до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»^[1].

Бродівський район межує з такими районами: Золочівським, Буським та Радехівським Львівської області, Горохівським Волинської області, Кременецьким Тернопільської області, Радивилівським Рівненської області.

Радехівський район	Волинська область (Горохівський район)	Рівненська область (Радивилівський район)
Буський район
Золочівський район	Тернопільська область (Зборівський район)	Тернопільська область (Кременецький район)

Більша частина району розташована на Брідській рівнині, яка географічно належить до Малого Полісся. Середня висота рівнини — 240 м. над рівнем моря. Південь Брідщини перетинає низькогірне пасмо Вороняки, яке є частиною Подільської височини (найвища точка — гора Високий Камінь, заввишки 440 м.) Південно-західною частиною району проходить Головний європейський вододіл.

Територія Бродівського району лежить на території Львівської западини. На поверхні залягають мезозойські відклади, тобто крейда, мергелі, вапняки. На півночі і північному сході на поверхні залягають неогенові відклади (піски, пісковики, вапняки, гіпси, глини).

Частина території, яка розташована в Буго-Стирському природному районі, є найбільш піднятою водороздільною частиною території Малого Полісся. Лівобережжя річки Стир займають денудаційні рівнини на осадових породах, правобережжя — зандрові та зандрово-аллювіальні рівнини.

Вороняки — частина розчленованого Подільського плато, вбік рівнини Малого Полісся обривається крутим уступом, має абсолютні висоти: 350—400 м. Рельєф відрізняється зрілими ерозійно-денудаційними формами. Річкові долини і балки, які розділяють уступ і вододіл, характеризуються широкими днищами і пологими схилами. Горбоутворення відрізняються м'якими контурами і невеликими відносними висотами — 50—100 м.

По краю Подільського плато в смт Підкамінь починається Товтровий кряж, який простягається в південно-східному напрямку. Товтровий кряж являє собою давній бар'єрний риф з абсолютними висотами 400—436 м. Товтрові горби в межах плато піднімаються на 40—80 м. Головна гряда має плоску вершину і досить круті схили. На вершині залягають малопотужні прошарки суглинків, під якими дуже часто містяться рифові вапняки. На поверхні останніх спостерігаються карстові мікроформи (тріщини, діри, воронки). По два боки головної гряди розташовані товтрові піднесення.

На півдні Бродівського району трапляються скелі-останці, уступи, яри. На південному заході трапляється гірський рельєф, а саме узгірно-хребтові, структурно-денудаційні та ерозійно-денудаційні низькогір'я. А на межі Бродівського та Радехівського районів на берегах річки Стир трапляється рівнинний рельєф з плоскими флювіальними (річковими) рівнинами.

У геологічній будові Вороняк беруть участь осадові породи морського походження крейдяного періоду мезозойської ери і третинного періоду кайнозойської ери та континентальні відклади четвертинного періоду. В основі гір залягає потужна товща білої твердої крейди з включеннями чорного кременю. У складі верхньої крейди виділяється сеноманський, туронський, коньякський і сентонський яруси. Найпоширеніші серед них — відклади сеноманського ярусу. Їхній літологічний склад різноманітний: глауконітові піски та пісковики, вапняки і мертелі. Туронські відклади характеризуються одноманітним складом і представлені переважно білою писальною крейдою і крейдоподібними вапняками. Основна і характерна ознака турону — присутність у його складі декількох горизонтів сірого кременю. У відкладах турону трапляються численні рештки морських організмів (іноцерамів, брахіопод, їжаків, акул тощо). Уверх, по розподілу, туронські відклади поступово переходять у дуже близькі за зовнішнім виглядом і складом відклади коньякського ярусу.

Відклади палеогену поширені мало. Вони представлені зеленими кварцовоглауконітовими пісками, рідше пісковиками та мергелями потужністю до 12 м., які залягають на розмитій закарстованій поверхні крейди, заповнюючи її нерівності. Найчастіше їхні відслонення трапляються у верхів'ї річок Горинь та Ікви. На піднятих ділянках крейдового рельєфу палеогенові відклади відсутні. У цих випадках безпосередньо на крейді залягають морські утворення неогену.

Неогенові відкладення представлені середнім і верхнім міоценом. Залягають вони на розмитій поверхні давніших (палеогенових, крейдових, а місцями палеозойських) порід і покриваються четвертинними відкладами.

Згідно з даними «Укргеологорозвідки» на території району розташовані родовища суглинків, пісковиків та торфів:

• Підгорецьке, що розташоване за 9 км на північний-захід від проміжної залізничної станції Ожидів, балансові запаси — 193 тис. м³;
• Підкамінське, що розташоване на північний-захід від смт Підкамінь, балансові запаси 1479 тис. м³;
• Черницьке родовище пісковиків (резервне) розташоване за 4 км південніше с. Черниця, затверджені запаси — 47 тис. м³.

Геологічні умови сприяють відкриттю розробки, підготовці для промислового освоєння. Пісковики використовуються для будівництва місцевих доріг.

Тут беруть початок річки басейну Дніпра — Стир (довжина в межах району 69 км), Іква (17 км); басейну Дністра — Серет (21 км). Загальна довжина річок району — 182,1 км, струмків — 270 км.

Район має розгалужену мережу річок. Густота річкової сітки коливається в межах 0,2—0,3 км². Долини річок Малого Полісся неглибокі з пологими схилами і широкими днищами. Найнижчий рівень води в річках спостерігається найчастіше в кінці серпня — на початок вересня. Весняна повінь продовжується 3 тижні. Її затяжний характер пояснюється тим, що територія району являє собою рівнину. Річний хід рівня річок характеризується порівняно невисоким весняним паводком, нестійкою літньо—осінньою меженню та високими дощовими паводками.

Також район багатий на підземні води. Західне Поділля відрізняється особливим режимом річок, які в більшості насичуються підземними водами (35—50 % річного стоку). Цей фактор зберігає річки від пересихання і зменшує коливання рівнів протягом всіх сезонів року.

Умови накопичення підземних вод сприятливі. Підземні води пристосовані до порід різного періоду, які на значних площах гідравлічно пов'язані між собою і часто створюють сполучені горизонти. Тому виділення водоносних горизонтів несе в якійсь мірі умовний характер.

• Санто-туровський ярусу. Водомісткі породи — мергель, крейда, вапняки. Водонасиченість обумовлена наявністю тріщин і карстів. Найбільша заводненість обмежена глибиною 100—120 м. Глибина залягання водоносних порід 2—213 м.
• Тортонський ярус. Водоносний горизонт має різноманітні характеристики на різних ділянках. Дренується долинами річок і ярів. Потужність заводненої товщини 3−76,5 м, найпоширеніша глибина 5—15 м. Водонасиченість і мінералізація залежить від локальних умов. Швидкий водообмін веде до активізації карстових процесів.
• Сарматський ярус. Водовмістимі породи — пісковики, піски, вапняки. Глибина 3,6—80 м. Перенасиченість цього горизонту веде до різкого зменшення стійкості схилів і утворення зсувів. Води безнапірні, часто дреновані.
• Ярус четвертинних алювіальних відкладів. Розвинутий у долинах річок і крутих балок. Глибина частіше 0,1—2,0 м. Багатоводність незначна. Потужність горизонту: 0,3—15 м. Живлення — атмосферні опади. Додаткове живлення з інших горизонтів, надходження води з річок під час повені. Режим непостійний, залежить від кількості опадів.

Клімат району м'який і досить вологий.

У середньому щороку випадає 742 мм опадів. Середня температура найхолоднішого місяця −4,3°С, найтеплішого +18,7°С. Переважають західні і південно-західні вітри. Найбільша швидкість вітру спостерігається взимку 3,6—3,8 м/с, навесні і в осені 3,0—3,4 м/с.

Клімат району — атлантично-континентальний, характеризується високою вологістю, м'якими зимами з частими потеплінням, помірно теплим не посушливим літом. Він формується переважно під впливом Атлантичного океану (що виявляється у значній кількості опадів та швидкій зміні погоди), а також континентальних повітряних мас. Літо м'яке з частими грозами, зима холодна.

У залежності від віднесення до визначеного фізико-географічного району, окремі частини району відрізняються кліматичними умовами. Основні метеорологічні характеристики наведені в таблиці.

Середньорічна відносна вологість повітря о 13 годині — 65—68 %, середньорічна температура повітря 6,8°С.

Бродівський район багатий на корисні копалини, а саме: торф, буре вугілля, вапняк, кварцовий пісок, глину, залізну руду.

Більшість ґрунтів — чорноземні та перегнійно-карбонатні. Ґрунтовий покрив району порівняно складний. Формувався він протягом верхнього плейстоцену та голоцену, внаслідок речовинних компонентів, які складають ландшафтну оболонку планети. Наявність у Малому Поліссі пісків при близькому до поверхні заляганні крейдових відкладень обумовили формування характерних поліських ґрунтів.

Найрозповсюдженішими з них є дерно-слабозолисті ґрунти. Вони займають плоскі понижені міжріччя. Карбонатні породи залягають близько, тому ці ґрунти мають слабокислу або нейтральну реакцію, небагаті перегноєм (0,86—1,07 %), сприятливий повітряний і водний режим при внесенні органічних добрив ґрунти достатньо родючі і значно зорані.

Піскові піднесення покриті дерно-слабоподзолистими пісковими ґрунтами, які мають несприятливі фізичні властивості та бідні на живильні речовини. Використовуються переважно як пасовища.

На ділянках міжріччя з виходом на поверхню крейдових порід утворились перегнійно-карбонатні ґрунти, які містять багато перегною (7—8 %), мають слаболужну реакцію, мулиста фракція становить 30—50 %. В умовах Малого Полісся це найкращі за своїм потенціалом родючі ґрунти, повністю зорані.

В долинах річок розповсюджені дернові лугові, черноземно-лугові, лугово-болотні ґрунти. Торфоболотні ґрунти залягають в південній частині району в долині річки Стир і використовуються переважно під сінокоси і випаси.

На піднесених елементах рельєфу Вороняків сформувались сірі лісові ґрунти. Біля підніжжя уступу до Малого Полісся по конусах виносу залягають опідзолені чорноземи і потужні малогумусні чорноземи. Це найкращі природні родючі ґрунти району.

У межах Товтрового кряжу трапляються сірі лісові ґрунти і карбонатні чорноземи.

Утворення різних генетичних груп ґрунтів пов'язане складним зв'язком між лісовою і лісостеповою рослинністю, кліматичними умовами, утворюючими породами, рельєфом, господарською діяльністю людини.

У районі значну частину займають сільськогосподарські угіддя, площею — 63,4 тис. га. Велику площу займають ліси — 33,6 % території району. Водне плесо території становить 637 га.

Згідно адміністративно-територіального поділу Львівської області упродовж 1945—2020 років, з обліку даних у зв'язку з переселенням мешканців та приєднанням до інших населених пунктів з мапи області зникло багато сіл та хуторів. Нижче наведений перелік (не є вичерпним) таких населених пунктів^[2]:

Села

Хутори

17 січня 1940 року, Указом Президії Верховної ради УРСР, на території колишнього Бродського повіту утворено Бродівський, Підкамінський та Пониковицький райони. Райони займали порівняно малі географічні території. Так, Бродівський район розташований у північно-східній частині Львівської області. У 1946—1962 роках році до складу району увійшли Заболотцівський та Підкамінський райони^[4], а на початку 1960-х років й частина Олеського району — села, підпорядковані Гутищенській, Заболотцівській, Кутівській, Ожидівській, Підгорецькій, Соколівській, Тур'янській, Ясенівській сільським радам; Лопатинського району — села, підпорядковані Лопатинській, Барилівській, Березівській, Куликівській, Кустинській, Миколаївській, Нивицькій, Оглядівській, Сморжівській, Хмільненській сільським радам та Буського району — села, підпорядковані Топорівській і Чанизькій сільським радам^[5].

5 лютого 1965 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР до складу Бродівського району передано Станіславчицьку сільраду Радехівського району^[6].

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Бродівського району було створено 86 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 78,40 % (проголосували 36657 з 46759 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 60,05 % (22013 виборців); Юлія Тимошенко — 14,37 % (5266 виборців), Олег Ляшко — 9,42 % (3453 виборців), Анатолій Гриценко — 8,45 % (3099 виборців); Олег Тягнибок — 2,98 % (1091 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,53 %^[7].

31 березня 2019 року відбулися Президентські вибори України. Явка на виборах складала — 69,11 % (проголосували 33194 з 48033 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 31,94 % (10483 виборців) Юлія Тимошенко — 17,49 % (5740 виборців), Анатолій Гриценко — 15,08 % (4950 виборців), Володимир Зеленський — 12,40 % (4069 виборців), Олег Ляшко — 8,31 % (2726 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів^[8].

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 міську раду, 1 селищну раду та 23 сільські ради, які об'єднують 103 населені пункти і підпорядковані Бродівській РДА. Адміністративний центр — місто Броди^[9].

Розподіл населення за віком та статтю (2001)^[10]

Стать	Всього	До 15 років	15-24	25-44	45-64	65-85	Понад 85
Чоловіки	30 068	6472	4681	9005	6235	3527	148
Жінки	33 781	6131	4241	8833	7499	6565	512
Статево-вікова піраміда Чоловіки Вік Жінки 148  85 + 512  233  80-84 683  626  75-79 1559  1248  70-74 2145  1420  65-69 2178  1416  60-64 2195  1188  55-59 1460  1687  50-54 1802  1944  45-49 2042  2546  40-44 2454  2175  35-39 2191  2060  30-34 2086  2224  25-29 2102  2097  20-24 2041  2584  15-20 2200  2540  10-14 2331  2156  5-9 2134  1776  0-4 1666

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у Бродівському районі мешкало 63 850 осіб^[11]:

Національний склад населення Бродівського району, станом на 2001 рік[12]
Національність	Число ос.	Відсоток
українці	62 446	97,80
росіяни	1 047	1,64
поляки	154	0,24
білоруси	77	0,12
молдовани	30	0,05
чехи	25	0,04
вірмени	16	0,03
татари	10	0,02
інші	1	0
Разом	63 850	100

Через Бродівщину проходять:

• Автошляхи E40М06. Довжина автошляхів району — 382,9 км.
• Львівська залізнична магістраль.

Транспортний комплекс у районі досить добре розвинутий, є такі види транспорту: автомобільний, залізничний, трубопровідний. Центр району місто Броди розташоване на перетині важливих транспортних шляхів.

Найкраще розвинутий автомобільний транспорт. Бродівський район має сполучення з усіма важливими транспортними вузлами Львівської області та сусідніми областями.

Добре розвинутий залізничний транспорт, район має сполучення з обласним центром містом Львів, також має сполучення з сусідніми Рівненською, Тернопільською та Волинської областями. Розвинутий і трубопровідний вид транспорту — по території району проходять нафтопроводи «Дружба» та «Одеса—Броди».

На території Бродівського району розташовані 24 пам'ятки архітектури державного та 48 місцевого значення. Серед них:

На хуторі Пліснисько, який є частиною села Підгірці, розташована унікальна пам'ятка археології Плісницьке городище. Поруч городища знаходиться Василіанський монастир XVII—XVIII століть^[13].

• районна комунальна телерадіокомпанія «Броди»^[14];
• незалежний (приватний) телеканал «Броди online»^[15];
• суспільно-політичний районний часопис «Голос відродження».

• «Брідщина — край на межі Галичини й Волині». Матеріали щорічних науково-краєзнавчих конференцій, що організовує Бродівський історико-краєзнавчий музей. — Випуски 1—7. — Броди, 2008—2014.
• Зварич Т. Зміни в адміністративно-територіальному устрої та зменшення населених пунктів Брідщини в середині та другій половині XX століття // Бродівщина — край на межі Галичини й Волині. Випуск 9. (Матеріали десятої краєзнавчої конференції) / Стрільчук В., Корчак А., Ковальчук Г., Ханакова Н., Ульянов В. — Броди : Просвіта, 2016. — С. 20—25.
• Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ: на 1 вересня 1946 року // Інформаційно-статистичний відділ при Секретаріаті Президії Верховної ради Української РСР / М. Ф. Попівський. — перше. — Київ : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 324—325.
• Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ: на 1 вересня 1972 року // Відділ в питаннях роботи рад Президії Верховної ради Української РСР / В. І. Кирненко. — перше. — Київ : Українське видавництво політичної літератури, 1973. — С. 275-276.
• В. А. Петрушка Бродівський район [Архівовано 12 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

• Замки та храми України. Броди і район [Архівовано 20 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• Населені пункти Бродівського району [Архівовано 11 грудня 2018 у Wayback Machine.]
• Бродівська міська громада [Архівовано 4 березня 2021 у Wayback Machine.]
• Телеканал «Броди online» [Архівовано 17 травня 2021 у Wayback Machine.]
• Бродівський район [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.]
• Про 450-річний ювілей Радивилова йшлося в Бродах [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Екологічно-пізнавальний туристичний маршрут «Від городища до городища через колишні села» [Архівовано 18 листопада 2018 у Wayback Machine.]