PROFILPELAJAR.COM

Людвіг Гайльман
Людвіг Гайльман
Ludwig Heilmann
Народження	9 серпня 1903; Вюрцбург, Баварія
Смерть	26 жовтня 1959 (56 років); Кемптен, Баварія
Країна	Веймарська республіка ; Третій Рейх; Німеччина
Приналежність	Рейхсвер ; Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська ; Люфтваффе
Рід військ	піхота, повітряно-десантні війська
Роки служби	1921–1945
Звання	Генерал-майор
Формування	7-ма повітряна дивізія
Командування	3-й парашутний полк, 5-та парашутна дивізія
Війни / битви	Друга світова війна:; Східний фронт Польська кампанія; Західний фронт Французька кампанія; Середземноморський театр Операція «Меркурій»; Східний фронт Облога Ленінграду; Середземномор'я Італійська кампанія Сицилійська операція; Висадка союзників в Італії; Бій за Ортону; Битва при Монте-Кассіно; ; Західний фронт Арденнська операція; Рурська операція;
Нагороди	Нарукавна стрічка «Крит»
	Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Нагрудний знак парашутиста люфтваффе	Нагрудний знак люфтваффе «За наземний бій»
	Людвіг Гайльман у Вікісховищі

Людвіг Гайльман (нім. Ludwig Heilmann; нар. 9 серпня 1903, Вюрцбург — пом. 26 жовтня 1959, Кемптен, Баварія) — німецький воєначальник, генерал-майор повітряно-десантних військ Німеччини в роки Другої світової війни 1939–1945. Один зі 160 кавалерів Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами (1944).

Біографія

3 лютого 1921 року поступив за контрактом в 21-й піхотний полк. Служив солдатом, радіооператором і унтер-офіцером з озброєння. З 1 липня 1929 року — командир взводу. З 1 липня 1934 року — командир взводу 20-го піхотного полку. З 1 жовтня 1934 року — командир роти піхотного полку «Нюрнберг», З 15 жовтня 1936 року — 63-го, з 3 серпня 1936 року — 91-го піхотного полку. З 27 серпня 1939 року служив у штабі 91-го піхотного полку. З 3 травня 1940 року — командир роти 423-го піхотного полку.

Учасник Польської і Французької кампаній. З червні-липні 1940 року навчався на 12-х парашутних курсах при парашутній школі у Віттштоку. З 14 липня 1940 року — в.о. командира 3-го батальйону 423-го піхотного полку. 1 серпня 1940 року переведений в люфтваффе і призначений командиром 3-го батальйону 3-го парашутного полку. Відзначився під час висадки на Крит. З 15 листопада 1942 року — в.о. командира 3-го парашутного полку 1-ї парашутної дивізії (затверджений на посаді 5 червня 1943 року). З 17 листопада 1944 року — в.о. командир 5-ї парашутної дивізії (затверджений на посаді 22 грудня 1944 року). 5 березня 1945 року взятий в полон англо-американськими військами в Рурському котлі. В серпні 1947 року звільнений.

Нагороди

Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років) (2 жовтня 1936) — отримав 2 медалі одночасно.
Залізний хрест
- 2-го класу (2 жовтня 1939)
- 1-го класу (14 червня 1941)
Знак парашутиста Німеччини (1940)
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
- лицарський хрест (4 червня 1941)
- дубове листя (№412; 2 березня 1944)
- мечі (67; 15 травня 1944)
Нарукавна стрічка «Крит»
Німецький хрест в золоті (26 лютого 1942)
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Нагрудний знак люфтваффе «За наземний бій»
Відзначений у Вермахтберіхт (16 березня 1944)

Військова кар'єра

Див. також

Література

Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.
Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
Kurowski, Franz. Knights of the Wehrmacht Knight's Cross Holders of the Fallschirmjäger. Schiffer Military. ISBN 0-88740-749-8.
Patzwall, Klaus D. and Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941–1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 3-931533-45-X.
Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
Thomas, Franz; Wegmann, Günter (1986). Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939–1945 Teil II: Fallschirmjäger. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-1461-8.
Thomas, Franz (1997). Die Eichenlaubträger 1939–1945 Band 1: A-K. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2299-6.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Людвіг Гайльман

Heilmann, Ludwig. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 24 січня 2014. (нім.)
67. Schwerterträger Ludwig Heilmann. на ritterkreuztraeger-1939-45.de. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 24 січня 2014. (нім.)
Generalmajor Ludwig Heilmann. на geocities.com. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 24 січня 2014. (англ.)
Ludwig Heilmann. на desertwar.net. Архів оригіналу за 20 лютого 2014. Процитовано 24 січня 2014. (англ.)
Heilmann, Ludwig [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.] — нагороди генерал-майора Гайльмана (англ.)
Generalmajor Ludwig Heilmann (Luftwaffe) [Архівовано 22 серпня 2013 у Wayback Machine.]

Примітки

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: генерал-лейтенант Густав Вільке	командир 5-ї парашутної дивізії 15 жовтня 1944 — 21 березня 1945	Наступник: оберст Курт Грошке