PROFILPELAJAR.COM

Гельмут Медер
Гельмут Медер
Hellmuth Mäder
Народження	5 липня 1908; Роттероде, Тюрингія
Смерть	12 травня 1984 (75 років); Констанц, Баден-Вюртемберг
Країна	Третій Рейх ; ФРН
Приналежність	Вермахт ; Бундесвер
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	піхота, танкові війська
Роки служби	1936–1945; 1956—1968
Звання	Генерал-майор; генерал-лейтенант (Бундесвер)
Формування	34-та піхотна дивізія; 297-ма піхотна дивізія
Командування	7-ма танкова дивізія; Гренадерська дивізія «Фюрер»
Війни / битви	Друга світова війна:; Східний фронт Польська кампанія; Німецько-радянська війна Операція «Барбаросса» Прикордонні битви; Львівсько-Чернівецька операція; Битва за Київ; Донбаська операція; ; Ростовська операція (1941); Операція «Блау»; Сталінградська битва; Прибалтійська операція; Західний фронт; Арденнська операція; Східний фронт Битва за Берлін Штеттінсько-Ростоцька операція; ;
Інше	офіцер поліції (1928–1935)
Нагороди	Штурмовий піхотний знак в сріблі
	Великий офіцерський хрест ордена За заслуги перед ФРН

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Медер.

Гельмут Медер (нім. Hellmuth Mäder; нар. 5 липня 1908, Роттероде, Тюрингія — пом. 12 травня 1984, Констанц, Баден-Вюртемберг) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-майор (1945) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами (1945). У післявоєнний час продовжив службу в Бундесвері, генерал-лейтенант (1959).

Біографія

1 квітня 1928 року поступив на службу в земельну поліцію. В 1936 році поступив на службу у вермахт, з 16 червня — командир 14-ї роти 80-го піхотного полку.

Після початку Другої світової війни переведений в штаб 34-ї піхотної дивізії, яка під час Польської кампанії знаходилась на франко-німецькому кордоні. В січні-квітні 1940 року навчався на курсах офіцерів Генштабу в Дрездені. З травня 1940 року — командир 14-ї роти 522-го піхотного полку 297-ї піхотної дивізії. Учасник Французької кампанії. З листопада 1940 року — командир 3-го батальйону свого полку. Учасник німецько-радянської війни, відзначився під час зимової кампанії 1941/42. З липня 1942 року — командир 522-го піхотного полку. Відзначився під час наступу в Калача. Учасник Сталінградської битви. На початку 1943 року був важко поранений і евакуйований з оточення, що дало Медеру можливість уникнути полону.

Після одужання зарахований в резерв. На початку 1944 року очолив ударну бригаду «Нарва». З квітня 1944 року — начальник унтер-офіцерської школи групи армій «Північ» і командир навчальної бригади «Норд». З 24 липня 1944 року — військовий комендант Шауляя. У вересня 1944 року під командуванням Медера об'єднали всі литовські добровольчі з'єднання. З 31 жовтня по 30 листопада 1944 року — командир 7-ї танкової дивізії. В кінці грудня очолив бригаду супроводу фюрера — елітну частину, сформовану на базі особистого конвою Адольфа Гітлера. В січні 1945 року бригаду розгорнули в дивізію. Учасник боїв при Лаубані, Штеттіні і Відні.

8 травня 1945 року здався американським військам, 13 травня був переданий радянській владі. Утримувався в різних таборах і в Харківській тюрмі. 2 січня 1950 року воєнним трибуналом військ МВС Харківської області засуджений до 25 років ув'язнення в трудових таборах. 10 жовтня 1955 року в якості неамністованого злочинця переданий владі ФРН і звільнений. В 1956 році поступив на службу в бундесвер і призначений начальником піхотного училища в Гаммельбурзі. З жовтня 1960 року — начальник штабу Кельнського військового управління. В 1968 році вийшов у відставку. Працював у компаніях Bell Helicopter і Rheinmetall.

В жовтні 1976 року Кельнський окружний суд засудив Медера до 2 років ув'язнення без права на умовно-дострокове звільнення за шахрайство і хабарництво: перебуваючи на посаді начальника штабу Кельнського військового управління, він обдурив федеральний уряд на 17 000 марок, а також отримував хабарі від керівника ремонтної майстерні, яка мала ділові стосунки з бундесвером. Також Медера позбавили військового звання і частини пенсії.

Нагороди

Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років)
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Залізний хрест
- 2-го класу (27 червня 1941)
- 1-го класу (1 серпня 1941)
Штурмовий піхотний знак в сріблі
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
- лицарський хрест (3 квітня 1942)
- дубове листя (№ 560; 27 серпня 1944)
- мечі (№ 143; 18 квітня 1945)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Нагрудний знак ближнього бою в бронзі
Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», великий офіцерський хрест (24 травня 1968)

Військова кар'єра

Див. також

Література

Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.689-690 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.(нім.)
Dermot Bradley (Hrsg.): Die militärischen Werdegänge der Generale und Admirale der Bundeswehr 1955—1997, Bd. 3, ISBN 978-3-7648-2382-5, S. 156ff.
Walther-Peer Fellgiebel (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3.(англ.)
Williamson, Gordon (2006). Knight's Cross, Oak-Leaves and Swords Recipients 1941-45. Osprey Publishing Ltd. ISBN 1-84176-643-7.

Посилання

Mäder, Hellmuth. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 9 квітня 2013. (нім.)
Hellmuth Mäder
Mäder, Hellmuth [Архівовано 10 вересня 2005 у Wayback Machine.] — нагороди генерал-майора Медера (англ.)
Mäder, Hellmuth^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: генерал-майор доктор Карл Маус	командир 7-ї танкової дивізії 31 жовтня — 30 листопада 1944	Наступник: генерал-майор доктор Карл Маус
Попередник: майор Коурбі	командир панцергренадерської дивізії «Фюрер» 26 січня — 1 лютого 1945	Наступник: генерал-майор Ерік фон Хассенштайн