Еріх Беренфенгер
Erich Bärenfänger
Народження	12 січня 1915(1915-01-12) Менден (Зауерланд), Німецька імперія
Смерть	2 травня 1945(1945-05-02) (30 років) Берлін, Третій рейх
Країна	Німеччина
Приналежність	Третій рейх
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	1936–1945
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1]
Звання	Генерал-майор
Командування	50-та піхотна дивізія
Війни / битви	Друга світова війна Франція СРСР Битва за Берлін
Нагороди

Еріх Беренфенгер (нім. Erich Bärenfänger; 12 січня 1915 — 2 травня 1945) — німецький офіцер, учасник Другої світової війни, генерал-майор вермахту (з 28 квітня 1945 року), один з 160 кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами. Покінчив життя самогубством.

Призваний на військову службу в жовтні 1936, в піхотний полк. У квітні 1938 року в званні унтер-офіцера пройшов 4-тижневі курси підготовки офіцерів резерву, у листопаді 1938 року в званні фельдфебеля перейшов на службу в прикордонний полк. У квітні 1939 отримав звання лейтенанта резерву(тобто без закінчення військового училища) і призначений командиром взводу.

Напередодні початку Другої світової війни прикордонний полк, в якому служив лейтенант Беренфенгер, був перейменований в 123-й піхотний полк (у складі 50-ї піхотної дивізії).

У червні 1940 року50-та піхотна дивізія взяла участь у завершенні Французької кампанії. Лейтенант Беренфенгер був поранений вже 6 червня до середини липня був на лікуванні у госпіталі, однак ще в червні отримав Залізні хрести обох ступенів.

З вересня 1940 лейтенант Беренфенгер обіймав посаду ад'ютанта батальйону.

У січні 1941 року50-та дивізія була передислокована з Німеччини в Румунії, після 22 червня 1941 року наступала в напрямку Одеси, Миколаєва, Перекопу, Севастополя.

У липні-серпні 1941 року в районі Миколаєва Беренфенгер був тричі поранений (отримав срібний знак за поранення), в кінці вересня 1941 (біля Перекопу) призначений командиром роти (отримав звання старшого лейтенанта). В листопаді (у Криму) знов був двічі поранений, отримав золотий знак за поранення і був нагороджений Золотим німецьким хрестом.

Наприкінці грудня 1941 (під Севастополем) тимчасово взяв командування батальйоном, з січня 1942 знову командир роти. У травні-вересні знову тимчасовий командир батальйону, з серпня 1942 — гауптман, нагороджений Лицарським хрестом. З жовтня 1942 — командир батальйону.

З листопада 1942 — в боях на Кавказькому напрямку. У травні 1943 нагороджений Дубовим листям (№ 243) до Лицарського хреста, з червня 1943 — майор.

З жовтня 1943 — знову бої в Криму (оборона). У січні 1944 нагороджений Мечами (№ 45) до Лицарського хреста з Дубовим листям.

З лютого 1944 — підполковник, у командному резерві.

З червня 1944 — інспектор гітлер'югенду в таборі військового навчання.

23 квітня 1945 призначений Гітлером військовим комендантом зони оборони Берліна. Наступного дня замінений генералом Вейдлінгом. 25 квітня наказом Гітлера підвищений з підполковника до генерал-майора і призначений комендантом оборони секторів А і Б в Берліні. 2 травня 1945 покінчив життя самогубством разом з дружиною та шурином.

• Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в золоті
• Спортивний знак СА в золоті (12 листопада 1934)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (12 червня 1940)
  • 1-го класу (21 червня 1940)
• Знак за поранення
  • у чорному (1 липня 1940)
  • в сріблі (9 серпня 1941)
  • в золоті (10 січня 1942)
• Штурмовий піхотний знак в сріблі (9 серпня 1941)
• Орден Корони Румунії, лицарський хрест з мечами (13 серпня 1941)
• Золотий німецький хрест (26 грудня 1941)
• Срібний почесний знак болгарської піхоти (7 лютого 1942)
• Орден «За хоробрість» 4-го ступеня (Третє Болгарське царство) (7 лютого 1942)
• Медаль «Хрестовий похід проти комунізму» (Румунське королівство) (23 травня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (5 серпня 1942)
• Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим Листям та Мечами
  • Лицарський хрест (7 серпня 1942)
  • Дубове листя (№ 243) (17 травня 1943)
  • Мечі (№ 45) (23 січня 1944)
• Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ (14 серпня 1942)
• Кримський щит (2 листопада 1942)
• Почесне кільце і звання почесного громадянина міста Менден (4 березня 1944)

• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X

• Holztrager H., In a raging inferno. Combat units of the Hitler Youth 1944-45
• Williamson, G., Knight's Cross, Oak-Leaves and Swords Recipients 1941-45, Osprey Publishing Ltd., Great Britain, 2005
• Helden der Wehrmacht II, Sammelband (Miscellany), FZ-Verlag GmbH, München, Deutschland, 2003

• «Erich Bärenfänger». Lexikon der Wehrmacht (in German). Retrieved 10 July 2012.
• Исаев А. В. Берлин 45-го. Сражения в логове зверя. — М.: Яуза, Эксмо, 2007. — 720 с. — (Война и мы). — 10 000 экз.

1. ↑ FactGrid: A database for historians — 2018. — doi:10.17616/R31NJMQR
   d:Track:Q90405608