PROFILPELAJAR.COM

Гассо фон Мантойффель
Гассо фон Мантойффель
Hasso-Eccard von Manteuffel
Народження	14 січня 1897; Потсдам, Бранденбург, Німецька імперія
Смерть	24 вересня 1978 (81 рік); Райт-ім-Альпбахталь, Австрія
Країна	Німецька імперія ; Веймарська республіка ; Третій Рейх
Приналежність	Райхсгеер ; Рейхсвер ; Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	танкові війська
Роки служби	1908–1945
Партія	Вільна демократична партія і German Partyd
Звання	Генерал танкових військ
Командування	Дивізія «фон Мантойффель»; 7-ма танкова дивізія; 5-та танкова армія; 3-тя танкова армія
Війни / битви	Перша світова війна:; Друга світова війна:; Французька кампанія (1940); Операція «Барбаросса»; Перша Яссько-Кишинівська операція;
Титул	барон
Нагороди	Нарукавна стрічка «Африка»
Застібка до Залізного хреста 1-го класу	Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку	Нагрудний знак «За танкову атаку»
	Гассо фон Мантойффель у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мантойффель.

Гассо-Еккард фон Мантойффель (нім. Hasso-Eccard von Manteuffel; нар. 14 січня 1897, Потсдам, Бранденбург — пом. 24 вересня 1978, Райт-ім-Альпбахталь) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал танкових військ (1944) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям, Мечами та Діамантами (1945).

Біографія

Ранні роки

Народився 14 січня 1897 року в Потсдамі, онук прусського фельдмаршала Едвіна фон Мантойффеля. Наслідуючи сімейну традицію, в 1908 році вступив в прусський кадетський корпус в Наумбурге, а потім до військового училища в Берліні.

Перша світова війна

Поступив на військову службу в лютому 1916 року фенріхом (кандидатом в офіцери) в 3-й гусарський полк, спрямований на Західний фронт. У квітні 1916 року отримав звання лейтенанта. У жовтні 1916 року поранений шрапнеллю. Нагороджений Залізним хрестом 2-го ступеня. У лютому 1917 року повернувся на службу, до кінця війни служив в штабі 6-ї піхотної дивізії. Нагороджений Залізним хрестом 1-го ступеня і ще двома орденами.

Між світовими війнами

У січні-травні 1919 року — в штабі фрайкора «фон Овен». З травня 1919 — на службі в рейхсвер, в кавалерійських частинах. З 1925 року — обер-лейтенант, з 1934 року — ротмістр.

З жовтня 1935 року — командир мотоциклетного батальйону 2-ї танкової дивізії. У 1936 році отримав звання майора, в штабі 2-ї танкової дивізії. З лютого 1937 року — радник інспекції танкових військ Верховного командування сухопутних військ. У лютому 1939 року став старшим викладачем в 2-му училищі танкових військ в Берліні. З квітня 1939 року — підполковник.

Друга світова війна

З травня 1941 року — командир батальйону в 7-му стрілецькому полку 7-ї танкової дивізії. З 22 червня 1941 року — на Східному фронті (група армій «Центр»). У липні нагороджений планками до Залізних хрестів обох ступенів (повторне нагородження). З серпня — командир 6-го стрілецького полку 7-ї танкової дивізії. 1 жовтня отримав звання полковника. В кінці листопада на чолі «бойової групи Мантойффель» (Kampfgruppe Manteuffel) пробився на околиці Москви, і виявився на відстані 50 км від столиці СРСР. 31 грудня був нагороджений Лицарським хрестом.

У червні 1942 року 7-а танкова дивізія була відправлена на переформування до Франції. У липні 1942 року полковник фон Мантойффель призначений командиром 7-ї стрілецької бригади цієї дивізії. Взимку 1942/43 року відбув до Африки, де з 7 лютого по 31 березня 1943 року було командиром дивізії «фон Мантойффель», що воювала в Тунісі. В кінці квітня 1943 відправлений до Німеччини на лікування. 1 травня 1943 року — генерал-майор. У травні-серпні 1943 року — у відпустці через хворобу.

З 20 серпня 1943 року — командир 7-ї танкової дивізії на Східному фронті (група армій «Південь», в районі Бєлгорода). Потім вів оборонні бої в районі Києва і Житомира. 23 листопада 1943 нагороджений дубовим листям (№ 332) до Лицарського хреста, 22 лютого 1944 року — нагороджений мечами (№ 50) до Лицарського хреста з дубовим листям.

З 1 лютого 1944 року — генерал-лейтенант, командир танкової дивізії «Велика Німеччина» (оборонні бої на Україні, в Румунії, з серпня 1944 року — в Литві).

З 1 вересня 1944 року — генерал танкових військ, з 10 вересня 1944 року — командувач 5-ї танкової армії (на Західному фронті). З 16 грудня сім дивізій під його початком брали участь в Арденському настанні. Після того як наступ захлинувся, фон Мантойффель зміг відбити контратаки генерала Паттона, і вивести своїх підлеглих з оточення. За ці дії був нагороджений 18 лютого 1945 року Діамантами (№ 24) до Лицарського хреста з дубовим листям і мечами.

З 9 березня 1945 року — командувач 3-й танковою армією на Східному фронті. Армія тримала оборону на Одері, на північ від Зееловских висот. Після прориву радянських військ в Наприкінці квітня 1945 року Мантойффель відвів свою армію на захід і здався союзникам 3 травня 1945 року.

Після Другої світової війни

Мантойффель пробув у полоні до вересня 1947 року.

У 1953—1957 роках був депутатом бундестагу від Вільної демократичної партії. У цей період він виступив з пропозицією перейменувати Збройні сили ФРН в бундесвер.

Нагороди

Військова кар'єра

22 лютого 1916 — фенрих
28 квітня 1916 — лейтенант
1 квітня 1925 — обер-лейтенант
1 квітня 1934 — ротмістр
1 жовтня 1936 — майор
1 квітня 1939 — оберст-лейтенант
1 жовтня 1941 — оберст
1 травня 1943 — генерал-майор
1 лютого 1944 — генерал-лейтенант
1 вересня 1944 — генерал танкових військ

Перша світова війна

Залізний хрест
- 2-го класу (13 жовтня 1916)
- 1-го класу (2 травня 1917)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу
Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) 2-го класу
Орден «За заслуги» (Баварія) 3-го класу
Чорний нагрудний знак «За поранення»

Міжвоєнний період^[1]

Почесний хрест ветерана війни
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку (DRL) в золоті (1939)
Золотий почесний знак Гітлер'югенду

Друга світова війна

Хрест Воєнних заслуг 2-го класу (20 грудня 1940)^[1]
Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (22 липня 1941)
- 1-го класу (1 серпня 1941)
Нагрудний знак «За танкову атаку» в бронзі (2 вересня 1941)^[1]
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям, мечами і діамантами
- Хрест (31 грудня 1941)
- Дубове листя (№ 332; 23 листопада 1943)
- Мечі (№ 50; 20 лютого 1944)
- Діаманти (№ 24; 18 лютого 1945)
Нарукавна стрічка «Африка» (1943)
4 рази відзначений у Вермахтберіхті (8 жовтня 1943, 16 листопада 1943, 14 березня 1944, 8 травня 1944)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Орден Михая Хороброго 3-го класу (Румунія) (30 травня 1944)^[1]
Срібний нагрудний знак «За поранення»

Див. також

Джерела та література

В. А. Гриневич. Мантейфель (Manteuffel) Хассо, фон // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 496. — ISBN 978-966-00-1028-1.

Література

Митчем С., Мюллер Дж. Командиры Третьего рейха = Hitler's Commanders. — Смоленск : Русич, 1995. — 480 с. — (Тирания) — 10 000 прим. — ISBN 5-88590-287-9. (рос.)
Berger, Florian. Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger, 1999. ISBN 3-9501307-0-5
Correlli Barnett. Hitler's Generals — New York, NY: Grove Press, 1989. — 528 p. — ISBN 0-802-13994-9.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гассо фон Мантойффель

Manteuffel, von, Hasso [Архівовано 21 вересня 2011 у Wayback Machine.] — нагороди генерала танкових військ фон Мантойфеля (англ.)

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Manteuffel, von, Hasso Eccard - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com (англ.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2018. Процитовано 27 жовтня 2018.

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: генерал-майор Фрідріх фон Бройх	командир дивізії фон Мантойфеля 7 лютого — 31 березня 1943	Наступник: генерал-майор Карл Бюловіус
Попередник: оберст Вольфганг Гласемер	командир 7-ї танкової дивізії 20 серпня 1943 — 1 січня 1944	Наступник: генерал-майор Адальберт Шульц
Попередник: генерал-лейтенант Вальтер Хернлейн	командир танкової дивізії «Гроссдойчланд» 27 січня — 1 вересня 1944	Наступник: оберст Карл Лоренц
Попередник: оберстгрупенфюрер СС Йозеф Дітріх	Командувач 5-ї танкової армії 9 вересня 1944 — 8 березня 1945	Наступник: генерал-полковник Йозеф Гарпе
Попередник: генерал-полковник Ерхард Раус	Командувач 3-ї танкової армії 10 березня — 8 травня 1945	Наступник: капітулювала