Син керівного чиновника страхової кампанії. Після закінчення гімназії поступив на роботу в банк. В 192-28 року вивчав юриспруденцію в Гайдельберзькому університеті. 1 жовтня 1928 року поступив на службу в 17-й Баварський кінний полк. З жовтня 1938 року — командир 7-го ескадрону свого полку. 30 вересня 1939 року переведений в люфтваффе, пройшов підготовку в училищі розвідувальної авіації. На початку 1940 року перевелений в штурмову авіацію, 7 вересня 1940 року направлений в 1-шу групу 2-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників в Сен-Мало, 1 жовтня призначений командиром 7-ї ескадрильї.
22 травня 1941 року 10 Ju 87 на чолі з Купфером потопили британський легкий крейсерHMS «Глочестер», 29 вересня — радянський есмінець, але сам Купфер протягом кількох днів був тричі підбитий над Кронштадтом, при чому третього разу отримав важкі поранення. Після одужання 1 квітня 1942 року призначений командиром знову сформованої 2-ї групи 22-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників. 30 жовтня 1942 року здійснив свій 500-й бойовий виліт. Учасник Сталінградської битви. На Різдво 1942 року літаки Купфера атакували радянські танки в районі Морозівськи і зупинили їхній наступ. З 13 лютого 1943 року — командир 2-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників. В квітні брав участь у боях на Кубані. Під час Курської битви командував бойовим з'єднанням «Купфер», в яке крім його власної ескадри увійшли 1-ша група 1-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників, 2-га група 77-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників і 3-тя група 3-ї винищувальної ескадри. 5 липня пілоти Купфера здійснили 1406 бойових вильотів і знищили 7 танків, 30 гармат, 70 вантажівок і 9 складів боєприпасів і пального, при цьому втративши 2 літаки. 6 липня вони здійснили 793 вильоти, а 7 липня — 946, знищивши 44 танки, 20 гармат і близько 50 автомобілів. 8 липня здійснили 836 вильотів і знищили 88 танків, 8 гармат (з них 3 зенітних), 2 установки БМ-13 «Катюша» і близько 40 автомобілів, при цьому втративши 2 літака. 9 липня здійснили 882, 11 липня — 604 вильоти. Ряд істориків стверджують, що дії Купфера в районі Карачева допомогли уникнути «другого Сталінграду».
Після створення посади генерала пікіруючої бомбардувальної авіації 9 вересня 1943 року був призначений на цю посаду. Купферу було доручено провести реформування пікіруючої бомбардувальної авіації. 5 жовтня 1943 року видав розпорядження про перетворення ескадр пікіруючих бомбардувальників в ескадри безпосередньої підтримки військ і переоснащення їх літаками FW 190, а потім наказав почати формування груп нічних штурмовиків. Загинув в авіакатастрофі літака He 111 в грецьких горах Беласица неподалік від озера Керкіні (60 км північніше Салоніки).
Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.606-607 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.
Brütting, Georg (1995). Das waren die deutschen Stuka-Asse 1939–1945 [These were the German Stuka Aces 1939–1945]. Stuttgart, Germany: Motorbuch. ISBN 978-3-87943-433-6.
Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
Griehl, Manfred (2001) Junker Ju 87 Stuka. Airlife Publishing/Motorbuch, London/Stuttgart. ISBN 1-84037-198-6
Obermaier, Ernst (1989). Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe Jagdflieger 1939–1945. Mainz, Germany: Verlag Dieter Hoffmann. ISBN 3-87341-065-6.
Patzwall, Klaus D. (2008). Der Ehrenpokal für besondere Leistung im Luftkrieg [The Honor Goblet for Outstanding Achievement in the Air War]. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 978-3-931533-08-3.
Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
Scutts, Jerry (1994). Bf 109 Aces of North Africa and the Mediterranean. London, UK: Osprey Publishing. ISBN 978-1-85532-448-0.
Thomas, Franz (1997). Die Eichenlaubträger 1939–1945 Band 1: A-K [The Oak Leaves Bearers 1939–1945 Volume 1: A-K]. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2299-6.
Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Эксмо, 2005. — 736 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-13768-8
Посилання
Kupfer, Dr. Ernst. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 30 жовтня 2014. Процитовано 27 серпня 2014. (нім.)
Ernst Kupfer. на desertwar.net. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 27 серпня 2014. (англ.)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
,_werd_verleend_aan_de_Stuka_piloot_Hans-Ulrich_Rudel.jpg)
