PROFILPELAJAR.COM

Горст Німак
Горст Німак
Horst Niemack
Ім'я при народженні	нім. Theodor Robert Ernst Horst Niemack
Народження	10 березня 1909; Ганновер
Смерть	7 квітня 1992 (83 роки); Целле, Нижня Саксонія
Поховання	Groß Hehlen cemeteryd
Країна	Веймарська республіка ; Третій Рейх ; ФРН
Приналежність	Рейхсвер ; Вермахт ; Бундесвер
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	кіннота, піхота, танкові війська
Роки служби	1927–1945
Звання	Генерал-майор; бригадний генерал
Формування	5-та піхотна дивізія; 24-та танкова дивізія; танко-гренадерська дивізія «Гроссдойчланд»
Командування	Танкова навчальна дивізія
Війни / битви	Друга світова війна:; Західний фронт Французька кампанія; Східний фронт Операція «Барбаросса» Білоруська операція; Смоленська битва; ; Битва за Дніпро; Дніпровсько-Карпатська операція; Західний фронт; Рурська операція;
Нагороди
Німецький кінний знак	Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках»
	Горст Німак у Вікісховищі

Горст Німак (нім. Horst Niemack; 10 березня 1909, Ганновер — 7 квітня 1992, Целле, Нижня Саксонія) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-майор (1945) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами (1944). У післявоєнний час продовжив службу в Бундесвері, бригадний генерал Резерву (1959).

Біографія

1 квітня 1927 року поступив на службу в 18-й кінний полк. В 1933 році очолив відділ Ганноверського кавалерійського училища. Був активним кінним спортсменом. З 1936 року — викладач кавалерійської шокли, з 1938 року — керівник шкільних конюшень.

З 1 жовтня 1939 року — командир 3-го ескадрону 5-го розвідувального батальйону, з 1 квітня 1940 року — командир батальйону. Учасник Французької кампанії і німецько-радянської війни. Восени 1941 року відкликаний з фронту і 1 жовтня призначений начальником кавалерійської групи училища рухомих військ у Потсдамі. З 1 березня 1943 року — командир 23-го моторизованого полку, відновленого замість полку з аналогічним номером, знищеного в Сталінграді. З 15 жовтня 1943 року — командир танкового фузілерного полку «Велика Німеччина». 24 серпня 1944 року важко контужений і відправлений на лікування в Берлін. переніс декілька операцій і дивом вижив, втратив ліву руку.

З 15 січня 1945 року — командир навчальної танкової дивізії, з якою 10 березня відійшов за Рейн. Вів бої в Рурському котлі, де 3 квітня був важко поранений. До кінця війни залишався у шпиталі, де був заарештований британською військовою владою. Після закінчення війни займався кінним спортом. З 1952 року — віце-президент Німецького олімпійського комітету з кінного спорту. З 1954 року — президент Товариства кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста. Після створення бундесверу зарахований до його складу бригадним генерал танкових військ.

Нагороди

Німецький кінний знак в золоті (1934)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років)
Залізний хрест
- 2-го класу (17 травня 1940)
- 1-го класу (12 червня 1940)
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
- лицарський хрест (13 липня 1940) — за заслуги у боях на Марні.
- дубове листя (№30; 10 серпня 1941) — за заслуги у боях в районі Орла.
- мечі (№69; 4 червня 1944)
Відзначений у Вермахтберіхт (6 липня 1944)
Сертифікат Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ Вермахту (3 липня 1941)
Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках»
Нагрудний знак «За поранення» в золоті (7 квітня 1945)
Орден військових заслуг (Іспанія), великий хрест (22 травня 1953) — за заслуги перед іспано-німецьким кінноспортивним товариством.
Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», командорський хрест (1969)
Німецький кінний хрест в золоті (1969)
Почесний золотий знак з олімпійськими кільцями Німецької федерації кінного спорту
Почесний президент Німецької федерації кінного спорту
Орден «За заслуги перед землею Нижня Саксонія», великий хрест заслуг (1977)
Почесна медаль міста Парижа (29 квітня 1985)

Військова кар'єра

16 листопада 1959 — бригадний генерал Резерву

Див. також

Бібліографія

Studien über die Gangarten von Pferden. Deutsche Richtervereinigung für Pferdeleistungsprüfungen, 1965

Література

Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.613-614 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.(нім.)
Walther-Peer Fellgiebel (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939–1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3.(англ.)
Die Wehrmachtberichte 1939–1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945. München: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, 1985. ISBN 3-423-05944-3.(нім.)
Franz Kurowski: Generalmajor Horst Niemack – Vom Reiteroffizier zum Panzergeneral, Verlagshaus Würzburg-Flechsig (2015), ISBN 978-3881897853 (нім.)
Handbuch der Bundeswehr und der Verteidigungsindustrie 1987/88, Bernard & Graefe, Koblenz 1988 (нім.)
Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939-1945 Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, S. 570, ISBN 978-3-938845-17-2 (нім.)
Gordon Williamson, Malcolm McGregor: German Commanders of World War II. S. 49.(англ.)
Dermot Bradley: Die Generale und Admirale der Bundeswehr. Band 3. Laegeler - Quiel. Biblio-Verlag, Bissendorf 2005, ISBN 3-7648-2382-8, S. 384,385. (нім.)
Oliver von Wrochem: Erich von Manstein: Vernichtungskrieg und Geschichtspolitik. Krieg in der Geschichte, Vol. 27, Schöningh, 2006, S. 316. (нім.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Горст Німак

Horst Niemack. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 30 березня 2012. Процитовано 16 листопада 2012. (нім.)
Horst Niemack. Ritterkreuzträger 1939-45. Архів оригіналу за 27 липня 2012.(нім.)
3/1968 DPBHENPD. Der Spiegel. Архів оригіналу за 4 березня 2016.(нім.)
21/1968 Futter aus Kanada. Der Spiegel. Архів оригіналу за 25 березня 2013.(нім.)
28/1970 Furchtbar bergab. Der Spiegel. Архів оригіналу за 15 січня 2013.(нім.)
20/1984 Ewige Werte. Der Spiegel. Архів оригіналу за 24 вересня 2015.(нім.)
Niemack, Horst
Niemack, Horst [Архівовано 17 травня 2009 у Wayback Machine.] — нагороди генерал-майора Німака (англ.)

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: генерал-лейтенант Фріц Байерляйн	командир танкової дивізії «Лер» 20 січня — 3 квітня 1945	Наступник: оберст Пауль фрейгерр фон Гауссер