Ізра́їль (івр.יִשְׂרָאֵל, араб.إِسْرَائِيل), офіційна назва — Держа́ва Ізра́їль (івр.מְדִינַת יִשְׂרָאֵלМедіна́т Їсраéль, араб.دَوْلَة إِسْرَائِيلДа́улят Ісра'іль) — держава в західній Азії, на південно-східному березі Середземного моря та північному березі Червоного моря. Межує з Ліваном на півночі, Сирією на північному сході, Йорданією на сході та Палестинською автономією й Сектором Гази на сході та заході, відповідно[13], а також Єгиптом на південному заході. Країна має географічно різноманітні риси в межах своєї відносно невеликої площі[14][15]. Економічним та технологічним центром країни є Тель-Авів[16], тоді як місцем уряду та проголошеною столицею є Єрусалим, що не визнається світом[a]. Державна мова — іврит, до 2018 року арабська мова також була державною, після має особливий статус[21].
Незалежність держави Ізраїль від Підмандатної Палестини проголошено 14 травня1948 року (5 іяра 5708 року)[24] на підставі резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 181 від 29 листопада1947 року. Згідно з Декларацією Незалежності, Ізраїль є єврейською державою.[25] Водночас Ізраїль є багатонаціональною й демократичною державою, де разом з євреями рівні права мають всі інші релігійні та етнічні групи незалежно від віросповідання. Національний склад населення країни такий: 74,8 % — євреї, 20,8 % — араби, 4,5 % — інші (сюди потрапляють зокрема ті, що приїхали в Ізраїль, але не мають достатньо явного єврейського коріння[26]).
Упродовж останніх трьох тисячоліть слово «Ізраїль» означало Земля Ізраїльська (івр.אֶרֶץ יִשְׂרָאֵל, Е́рец-Їсрае́ль), а також і весь єврейський народ. Джерелом цієї назви слугує Книга Буття, де патріарх Яків, син Ісаака, після боротьби з янголом Бога отримав ім'я Ізраїль:
«І сказав (янгол): яке ім'я твоє? Він сказав: Яків. І сказав [йому]: віднині ім'я тобі буде не Яків, а Ізраїль, бо ти боровся з Богом, і людей долати будеш» (Книга Буття 32:28)
Учені розходяться у визначенні значення цього слова. За однією версією, це ім'я походить від дієслова сара (управляти, бути сильним; мати владу, дану згори), утворюючи слово, яке означає «має владу над силами». Інші можливі значення — «Принц Божий» або «Боротьба/Битва Еля»[27]. Згодом єврейський народ, який походить від Якова, став називатися «Діти Ізраїлю», «Народ Ізраїлю» або «ізраїльтяни».
Сучасна держава була названа «Медінат Їсраель» — Держава Ізраїлю. Розглядалися також інші назви: Ерец Їсраель (Земля Ізраїлю), Сіон, Юдея[29]. У перші тижні незалежності уряд нової держави для позначення громадян країни вибрав слово «ізраїльтяни». Вперше воно прозвучало офіційно у виступі першого міністра закордонних справ Моше Шарета[30].
У 1919—1923 (Третя алія) в Палестину прибули 40 тис. євреїв, в основному зі Східної Європи. Поселенці цієї хвилі були навчені сільському господарству і могли розвивати економіку. Незважаючи на квоту імміграції, встановлену британською владою, єврейське населення зросло до кінця цього періоду до 90 тис. осіб. Болота Їзреельської долини і долини Хеферу були осушені і земля зроблена придатною для сільського господарства. У цей період була заснована федерація профспілок, Гистадрут. Арабські протести проти єврейської імміграції призвели до Палестинських бунтів і формуванню єврейської воєнізованої самооборони («Га-Аґана»)[32].
У 1922 році Ліга Націй вручила Великій Британії мандат на Палестину, пояснюючи це необхідністю «встановлення в країні політичних, адміністративних та економічних умов для безпечної освіти єврейського національного дому»[33]. Через яффський бунт на самому початку Мандата, Британія обмежила єврейську імміграцію і частина території, що планувалася для єврейської держави, була віддана під створення Трансйорданії[34]. У той час країну населяли переважно араби-мусульмани, однак найбільше місто, Єрусалим, був переважно єврейським[35]. У 1924—1929 (Четверта Алія) в Палестину приїхали 82 тис. євреїв, в основному в результаті сплеску антисемітизму в Польщі і Угорщині. Згодом, однак, приблизно 23 тис. емігрантів цієї хвилі покинули країну.
Підйом нацистської ідеології в 1930-х роках у Німеччині призвів до П'ятої Алії, яка була напливом чверті мільйона євреїв, що рятувалися від нацизму. Цей наплив закінчився Арабським повстанням 1936—1939 років та виданням Великою Британією «Білої книги» 1939 року, яка фактично зводила нанівець імміграцію євреїв до Палестини. Країни світу відмовлялися приймати євреїв, що рятувалися від Катастрофи, що разом із забороною Великої Британії на переселення до Палестини фактично означало смерть для мільйонів. Для обходу заборони на імміграцію в Палестину була створена підпільна організація «Моссадле-Алія Бет», яка допомагала євреям нелегально дістатися до Палестини і врятуватися від Катастрофи.
По закінченні Другої світової війни єврейське населення Палестини становило 33 % порівняно з 11 % у 1922 році[36][37].
З початку 1930-х років, зі зростанням єврейської присутності на Землі Ізраїлю, почав активізуватись арабський рух спротиву. У жовтні1930 року британський уряд випустив офіційну заяву — «Білу книгу», у якій декларував, що чисельність їшува має підлягати контролю та що євреї «не повинні претендувати на управління Палестиною». Сіоністи негативно поставились до «Білої книги» та вимагали більшої самостійності для єврейського населення.
Більшість країн визнає кордонами Зелену лінію, встановлену при підписанні припинення вогню після війни 1948—1949 років[40], що обмежує територію загальною площею 20 770 км², з яких близько 2 % зайняті водою[41]. Проте під фактичним контролем Ізраїлю перебувають і деякі інші території, що не визнаються його сусідами, найбільшими з яких є Голанські висоти (1 176 км²) та територія Східного Єрусалима (70 км²). Загалом, територія, що контролюється країною, становить приблизно 22 072 км²[42], а разом із Палестинськими територіями територія Ізраїлю становить 27 799 км²[43] (для порівняння, площа Київської області становить 28 131 км²).
Рельєф
Північна частина території країни, яка носить назву платоГалілея, являє собою підвищену рівнину (нагір'я) висотою в середньому 600—700 м. Гори мають складчасто-брилову будову, однак у рельєфі складчастість не дуже виражена. Найбільший вплив на формування рельєфу здійснили пізні геологічні процеси, насамперед розломи та брили. Круті схили масивів у багатьох районах прорізані вузькими та глибокими долинами. На північному сході країни лежить північна частина долини річки Йордан.
Центральна частина країни — вузька низинна прибережна смуга (рівнина Шарон), яка простяглась уздовж Середземного моря. Берегова смуга слабко порізана, природних гаваней мало, єдина затока — Хайфа — розташована в північній частині узбережжя.
Майже половину території країни займають посушливі зони та напівпустельне платоНегев. На півночі Неґев переходить у гірські масиви. Зі сходу вони опускаються до велетенського грабенуЕль-Гор, найбільш глибока частина якого зайнята Мертвим морем (максимальна глибина — 356 м) та лежить на 392 м нижче рівня Середземного моря. На південь від Мертвого моря до Червоного простягається долина Арава.
Геологічна будова
Територія країни складена переважно породами мезозою, третинної та четвертинної систем. Найбільш широко поширені верхньокрейдяні відклади, представлені вапняками, мергелями та доломітами. Вони мають потужність до 750 м. У крейдянихвапняках отримали широкого розвитку карстові процеси. Третинні відклади (вапняки та пісковики) поширені в прибережній частині і на платоГалілея. В ізраїльській частині долини Йордана зустрічаються потужні алювіальні утворення.
Пересічна річна кількість опадів різко спадає із заходу на схід та з півночі на південь: від 1 000 мм у Верхній Галілеї до 30 мм у районі Ейлата та від 500 мм у центральних районах до 50 мм на узбережжі Мертвого моря. Найбільша кількість дощових днів припадає на січень-лютий. У ці місяці відносна вологість становить у середньому 72 %, тоді як у червні — 47 %. Грози бувають рідко, у середньому 7 днів на рік.
Пересічна річна температура на узбережжі Середземного моря 20 °C, у гірських районах знижується до 15—16 °C. Найбільш спекотний клімат має південна частина країни, де середньорічна температура перевищує 22 °C, а пересічна температура найспекотнішого місяця 30 °C. Взимку бувають від'ємні температури; абсолютний мінімум температури сягає −4 °C на висоті 750 м.
У центральних районах країни, на висоті приблизно 750—800 м, при середньорічній температурі 17 °C, пересічні місячні показники коливаються від 9 °C у січні до 24 °C у серпні. Тут понад 300 днів на рік утримується температура понад 15 °C, а 160 днів — понад 25 °C.
Переважаючи вітри мають північний та західний напрямки: влітку північні та північно-західні, взимку — північно-східні. Навесні та на початку літа з півдня та південного сходу дме спекотний та сухий вітер хамсин, який сильно підвищує температуру та сухість повітря та негативно впливає на рослинність. У Негеві бувають пилові бурі (в середньому приблизно 12 днів за рік).
Гідрографія
Долина річки Йордан. Галілея
Ресурси прісної води в країні оцінюються в 1 800 млн м³ за рік, з яких 1 100 млн м³ дають малі річки та джерела, 320 млн — ізраїльська частина Йордана, 200 млн — водотоки басейну річки Яркон. Прісну воду отримують також шляхом опрісненняморської води та очистки стічних вод. Основним резервуаром системи водопостачання країни слугує Тиверіадське озеро (Кінерет) — приблизно 4 млрд м³, від якого йде водогін протяжністю 142 км до містаРош-га-Аїн, де він з'єднується з водогоном Яркон-Негев (109 км). Нечисленні річки західної частини країни належать до басейну Середземного моря, більшість з них пересихають у спекотні пори року. Східна частина — безстічна.
Ґрунти
У західній частині країни, яка отримує достатню кількість опадів (узбережжя та схили гір), переважають коричневі ґрунти сухих субтропічнихлісів та чагарників. У центральних та східних районах поширені гірські сіро-коричневі ґрунти, на півдні — ґрунти субтропічних пустель. Деякі гірські ділянки не мають ґрунтового покриву. У прибережній смузі вміст гумусу у верхньому горизонті (до 10 см) сягає 2,4 %, а на глибині 1 м — до 0,75 %.
У центральній та східній частині країни переважають колючі чагарники: маквіс, гарріга, фрігана. Дерева представлені головним чином соснами, вічнозеленими дубами, кипарисами. У районі Мертвого моря (там, де ґрунтові води залягають високо і немає засоленості) зустрічаються представники тропічноїфлори: африканські види акацій та ін. На крайньому півдні (на береговій рівнині, у південній частині грабена та на височинах) поширені солончаки з рідким покривом із чагарників та напівчагарників, а також з ефемерами, які розвиваються тільки після дощу. Для цього району характерні солянкові, сведа, лебедові, саксаул, полин, гармала та ін.
Вікова структура населення (2007, оцінка)[48]: 0-14 років — 26,1 % (чоловіки 858 246 осіб, жінки 818 690 осіб); 15—64 років — 64,2 % (чоловіки 2 076 649, жінки 2 046 343); 65 років та старіші — 9,8 % (чоловіки 269 483, жінки 357 268)
Середній вік населення (2007, оцінка) — 29,9 років, з них чоловіки — 29,1, жінки — 30,8
Тривалість життя (2007, оцінка) — 79,59 років, з них чоловіки — 77,44, жінки — 81,85
Загальний (брутто) коефіцієнт відтворення (2007, оцінка): 2,38 народжених дітей на 1 жінку
Здоров'я населення (2007, оцінка): носіїв ВІЛ, у тому числі і хворих на СНІД, — 0,1 %
Писемність (2004, оцінка) — 97,1 %, з них чоловіки — 98,5 %, жінки — 95,9 %
Пересічна густота населення становить 326 людей на км² (2003). Максимальна концентрація жителів характерна для прибережної рівнини, де проживають 3/4 єврейських та майже 2/3 арабських громадян Ізраїлю. У Тель-Авівському окрузі густота населення сягає понад 6 000 осіб/км², у районі Хайфи — 1 500 осіб/км². Відносно густо заселені Єрусалимський (800 осіб/км²), Центральний (700) та Північний (200) округи. У Південному окрузі, який займає понад 2/3 території країни, проживає 13 % ізраїльських громадян, а густота населення сягає 40 осіб/км².
Міське та сільське населення
За прийнятою в Ізраїлі 1983 року класифікацією, якщо населений пункт нараховує понад 2 тис. осіб, він вважається містом, в іншому випадку — селом. За такою класифікацією містяни становлять 90 % населення країни (в Єрусалимському окрузі — 95 %, Північному — 78 %, Хайфському — 94 %, Центральному 90 %, Тель-Авівському — 99,9 %, Південному — 80 %), а селяни — 10 %.
Найбільші агломерації: Тель-Авів — 2 752 000 мешканців, Хайфа — 865 000 мешканців. У таблиці нижче наведені міста з населенням понад 40 тис. мешканців станом на 2005 рік.
Вихідців з України (як етнічних євреїв, що народилися в Україні і згодом емігрували в Ізраїль, так і етнічних українців — мешканців Ізраїлю) — за приблизними підрахунками 300—400 тис. осіб.[50]
Ізраїль не має конституції і на території Ізраїлю діють британські закони[джерело не вказане 1880 днів] і юридичне право, а також закони, прийняті Кнесетом (парламент Ізраїлю).
2003 року конституційна комісія Кнесету почала підготовку конституції. Станом на 2017 ця робота ще не була завершена.
Система влади
Будівля кнесету
В Ізраїлі замість єдиної конституції діє зведення основних законів. Починаючи з 1958 року було прийнято 14 таких актів, 11 з яких залишаються в силі. Серед них закон про кнесет (1958), про уряд (2001), про армію (1976), про столицю Ізраїлю Єрусалим (1980), про свободу і гідність людини (1992).
Парламент
Держава Ізраїль — парламентськареспубліка. Вищим законодавчим органом є однопалатний парламент — кнесет (з івриту — «збори»), який складається зі 120 депутатів. Вибори до кнесету загальні, прямі при таємному голосуванні. Виборці голосують не тільки за списки, які висунули політичні партії, але й за блоки партій, які можуть виступати за єдиним списком. Характерно те, що число списків у ході виборів до кнесету, як правило, перевищує число постійних політичних партій. Місця в парламенті розподіляються пропорційно числу голосів, поданих за кожен список, але не менше 1 % всіх голосів. Кнесет обирається на 4 роки. При необхідності можуть бути призначені дострокові вибори. Засідає кнесет не менше 8 місяців за рік, збираючись на 2 сесії щорічно. Засідання, як правило, відкриті, протоколи видаються тільки на івриті. Процедура роботи в парламенті визначається спеціальними законами.
Кабінет президента
Президент
Глава держави — президент — вибирається кнесетом на 7 років. Президент не може бути переобраним на другий термін (до 2000 року президент міг бути обраним на два п'ятирічних терміни). Він має чисто представницькі функції, на кшталт функцій конституційного монарха. У 2021 році президентом Ізраїлю був обраний Іцхак Герцоґ.
Уряд
Зірка Давида
Уряд Ізраїлю представлений кабінетом міністрів. Він є центральним виконавчим органом у системі державної влади, а його глава — прем'єр-міністр — фактично головною посадовою особою країни, яка визначає внутрішню та зовнішню політику. Формально уряд відповідальний перед кнесетом. Уряд приступає до виконання своїх обов'язків після того, як його глава викладе в кнесеті програму діяльності уряду і оголосить про його склад, а парламент зі свого боку висловить уряду вотум довіри. Прем'єр-міністром Ізраїлю є Беньямін Нетаньягу.
Державний прапор Ізраїлю, рішенням державної ради від 26 жовтня1948 року, є полотно з білого поля, на якому зображені сині смуги зверху та знизу та синя шестикутна зірка («Зірка Давида») посередині.
Міжнародний сіонізм являє собою форму єврейськогонаціоналізму, яка панує в Державі Ізраїль та єврейських спільнотах низки розвинених країн. Політичний сіонізм — це напрямок, який безпосередньо пов'язаний з ідеєю утворення єврейської держави. Він виник у кінці XIX ст. Для цього періоду було характерне посилення національного тиску, з одного боку, а з іншого — поява численних ідеологічних течій. Сіонізм відображає уявлення того часу про шляхи вирішення проблем, які стоять перед єврейськими спільнотами в країнах їхнього проживання.
За звинуваченнями декількох правозахисних організацій, в Ізраїлі широко запроваджена система апартеїду. Міжнародна правозахисна організація Amnesty International, зокрема, констатує: «У Ізраїлі більшість законів безумовно є дискримінаційними. Вони сягають до моменту утворення держави Ізраїль 1948 року, яке мало жорстоку пам'ять перенесеного євреями в Європі факту расистського геноциду під час Другої світової війни, і тому Ізраїль був заснований на понятті Єврейської держави для євреїв»[51].
Ізраїль є однією з найбільш мілітаризованих держав світу, що пояснюється його геополітичним становищем. Армія оборони Ізраїлю (ЦАГАЛ) комплектується на основі загального військового призову (до війська мобілізуються усі чоловіки та жінки, що досягли 18-річного віку та визнані придатними до несення служби). Армія налічує 176 500 активних військовослужбовців та 445 000 резервістів[52]. Армія оборони Ізраїлю складається з Сухопутних військ, Військово-повітряних та Військово-морських сил.
Промисловий. Тель-Авів і його околиці — ядро промислової, фінансової, торгової і культурної діяльності, що доповнюється в деяких місцях інтенсивним агровиробництвом.
Приморський район сформувався навколо Хайфи, головного морського порту країни і центру важкої індустрії. У цьому районі, що тягнеться на схід до долини Їзреел і пагорбів Галілеї, розвинені сільське, рибне і лісове господарство, а також промисловість і судноплавство.
Південний економічний район охоплює весь південь і займає ⅔ площі країни. Він тягнеться від середземноморського порту Ашдод на заході до Мертвого моря на сході, а на півдні досягає Ейлата.
Туризм
Туризм є важливою статтею доходів Ізраїлю. Безліч культурних та архітектурних пам'яток трьох авраамічних релігій стають місцем паломництва щорічно для сотень тисяч людей, а велика кількість історичних місць, пляжні зони трьох морів, теплий клімат та водночас засніжені гірські вершини гори Хермон приваблюють туристів зі всього світу.
У 2013 році країну відвідали 3,5 млн туристів. Зі США — 623 000 (18 % від загальної кількості), з Росії — 603 000, Франції — 315 000, Німеччини — 254 000. Більшість приїжджих — християни (53 %) і євреї — (28 %). Найбільш популярними серед туристів стали Єрусалим, Тель-Авів, Назарет, Вифлеєм, Хайфа, Ейлат, курорти Мертвого моря. Доходи за рік становили 40 млрд шекелів (11,5 млрд дол.).[56]
9 лютого2011 року було скасовано візовий режим з Україною[57]. Це вплинуло на збільшення кількості туристів, але на заваді залишається велика вартість турів відносно інших середземноморських курортів (на 30-40 % дорожче, ніж відпочинок у Єгипті чи Туреччині).
З 1 липня2024 року Ізраїль запровадив додаткові обмеження на в’їзд громадян України. У відповідь Київ запроваджує свої обмеження для ізраїльських громадян, повідомило посольство України в Ізраїлі[58][59].
Ізраїль має одну з найтриваліших у світі систему освіти, разом з Японією поділяючи за цим показником друге після Південної Кореї місце в Азії[60]. Також, згідно з даними ЮНЕСКО, Ізраїль має найвищий рівень письменності в Південно-Західній Азії[61].
Згідно із законом про освіту, ухваленим 1953 року, школи в Ізраїлі поділяються на кілька типів: державні (світські), арабські, державно-релігійні та незалежні, багато з незалежних шкіл є «невизнаними» міністерством освіти. Державні світські школи є найбільшою групою шкіл і відвідуються більшістю єврейських і неарабських учнів в Ізраїлі. Більшість арабів відправляють своїх дітей у школи, де основною мовою навчання є арабська, що надалі заважає дітям здобути хорошу освіту і роботу через слабке володіння гебрейською мовою[62]. Незалежні школи є найрізноманітнішою групою. Тоді як у «визнаних» незалежних школах, як і у решті категорій, 75 % предметів входять до обов'язкового списку, невизнані можуть самостійно обирати програму навчання. Серед них, зокрема, ультраортодоксальні та християнські школи.
Освіта в Ізраїлі обов'язково для дітей від 5 до 18 років[63][64]. Шкільна освіта розділена на три ступені: початкова школа (1—6 класи), середня школа (7—9 класи), вища школа (10—12 класи). Протягом навчання у вищій школі учні поступово складають іспити, за результатами яких вони отримують атестат зрілості (геб.теудат баґрут), необхідний для вступу до вищих навчальних закладів, що також вимагається багатьма працедавцями. Знання основних предметів — математики, Тори, гебрейської мови, ізраїльської і світової літератури, англійської мови й історії є обов'язковим для отримання атестата[65]. В арабських, християнських і друзських школах екзамен зі знання Тори замінюється екзаменом з ісламу, християнства або релігії друзів[66]. Ті, хто не бажає складати або нездатний пройти ці іспити, отримають диплом про закінчення школи іншого типу. 2003 року більш як половина ізраїльських школярів отримала атестат зрілості[67].
Держава фінансує більшість вищих навчальних закладів, що значно зменшує вартість освіти[65][68]. Всього в Ізраїлі вісім університетів:
Решта суто ізраїльських вищих навчальних закладів називається коледжами, серед яких як регіональні, тобто філії університетів, так й незалежні. Суттєву частку вищої освіти таких здійснюють понад 30 філій іноземних вищих навчальних закладів.
Ізраїль займає одне з перших місць у світі за числом жителів, що мають вищу освітою (20 % населення)[69][70]. Позитивно на цей показник впливає не тільки ізраїльська освіта, але й приток іммігрантів з колишнього СРСР, 40 % яких мали диплом про закінчення вищого навчального закладу[69].
Початок ізраїльській науці поклали спроби перетворити практично дику та неосвоєну територію на сучасну країну. Зараз, завдяки освіті ізраїльська наука стала дуже різноманітною та вкриває численні галузі науки. Число людей, залучених до наукових досліджень і технологічних розробок, так само як і відсоток витрат щодо ВВП — серед найвищих у світі. Багато наукових досліджень також ведеться у співпраці з іншими країнами[71].
Понад 80 % всіх наукових робіт, що приводять до публікацій, проводиться в університетах, університети є основними центрами фундаментальної науки в країні, що проводиться на найвищому світовому рівні. Так, чотири громадянина Ізраїлю стали лауреатами Нобелівської премії в наукових дисциплінах[72] і він займає перше місце у світі по числу наукових публікацій на душу населення[73][74]. Але фундаментальна наука не є єдиним напрямком діяльності університетів, на що вказує велике число патентів, отриманих ними, їхні зв'язки з промисловістю та успішна робота багатьох дослідницьких центрів, заснованих поруч з університетами[71].
Найбільшою галуззю промисловості країни, що використовує передові технології, є військова промисловість. В Ізраїлі виробляються найрізноманітніші продукти військового призначення, від амуніції, ручної зброї, такої як автоматUzi, артилерії і ймовірно найкращого в світі танкуМеркава до найсучасніших електронних військових систем, таких як систем протиракетної оборони Arrow, безпілотні літальні апарати, авіоніка та цілі літаки. Великою частиною ізраїльського військового комплексу є електроніка, що не обмежується військовими застосуваннями, але розвинута й у цивільному секторі.
Ізраїль також відомий високим технічним рівнем сільського господарства, системами комп'ютерного контролю та автоматизації сільськогосподарських процесів. Володіючи мізерними водними ресурсами, Ізраїль має в своєму розпорядженні розвинені водозбережні технології, включаючи краплинне зрошування, винайдене в Ізраїлі.[75].
Ізраїль також є одним з лідерів у використанні сонячної енергії на душу населення[76], розробивши деякі з найсучасніших технологій сонячної енергетики[77], а ізраїльські компанії працюють над енергетичними проєктами по всьому світу[78][79]. Хоча Ізраїль поки що лише планує будівництво великих сонячних електростанцій, понад 90 % домогосподарств використовують сонячну енергію для обігріву води[80][81]. Згідно з даними Міністерства національної інфраструктури, щороку країна зберігає близько 2 млн барелів нафти завдяки використанню сонячної енергії[82], чому, зокрема, допомагає спекотний сонячний клімат країни та наявність вільних пустельних ділянок[77][78][79].
Більш того, Ізраїль є однією з восьми країн, здатних самостійно виробляти і запускати супутники. Вже 1988 року Ізраїль запустив свій перший супутник серії Офек (івр.אופק) «Офек-1» з космодромуПальмахім. Бюджет ізраїльської космічної програми становить усього 1 млн доларів США, без урахування фондів інвестованих у проєкт «Венус» (близько 7 мільйонів доларів) з приблизно 70 мільйонів, що виділяються щорічно для ізраїльської військової програми.
Ізраїль також вважається однією з країн, що мають ядерну зброю, арсенал якої оцінюється в понад 150 одиниць[83], а для її доставки існує повноцінна ядерна тріада[84]. Тим не менш уряд країни ніколи не визнавав наявності ядерної зброї, а деталі про неї стали відомі лише через десятиріччя після початку робіт, завдяки кільком випадкам витоку інформації, найвідоміший з яких трапився завдяки співробітнику Центру ядерних досліджень Негев (у місті Дімона) Мордехаю Вануну. Хоча Ізраїль ще не має атомних електростанцій, зараз планується будівництво АЕС у Негеві, що може бути завершене до 2015 року[85].
Ізраїльська література — це переважно поезія й проза на івриті як частина ренесансу івриту як розмовної мови із середини XIX століття. Невелика частина книг виходить на інших мовах, таких як арабська, англійська і російська. За законом два примірники всіх друкованих видань у Ізраїлі повинні направлятися в Єврейську національну й університетську бібліотеку Єрусалимського єврейського університету. 2001 року цей закон був змінений і включив також копії аудіо- і відеозаписів та ін. недрукованих видань.[86]2006 року 85 % з 8000 книг, спрямованих у бібліотеку були на івриті.[87] Тиждень гебрейської Книги проводиться щорічно в червні й включає книжкові ярмарки, публічні читання й виступи ізраїльських письменників по всій країні. Протягом цього тижня вручається й головна ізраїльська літературна нагорода Премія Сапир.
Ізраїльська музична культура складалася на основі національних музичних культур палестинськихєвреїв та арабів, а також музичних традицій, принесених євреями, що переселилися до Ізраїлю з різних країн. Ряд сучасних музичних установ (в тому числі філармонія та оперний театр) були закладені за часів британського мандату на управління Палестиною, інші з'явились вже за часів незалежності.
Найвідомішим музеєм та одним з найважливіших культурних установ країни є Музей Ізраїлю в Єрусалимі[89]. Музей присвячений мистецтву та археології та є місцем зберігання Сувоїв Мертвого моря[90] і величезної колекції предметів юдейської історії та європейського мистецтва[89]. Також дуже відомий музей ХолокостуЯд Вашем у Єрусалимі — найбільший у світі архів інформації, присвяченої цій сторінці світової історії[91].
Музеї мистецтва в країні також численні та представляють різноманітні культурні традиції країни та світу. Крім загальних колекцій Тель-Авівського музею мистецтв і вже згаданих Музею Ізраїлю та Хайфського музею тут є музеї єврейського, ісламського, руського, далекосхідного і японського мистецтва. Крім основних музеїв у великих містах, кілька відомих музеїв є в невеликих поселеннях. Так, музей Мішкан-Ле-Оманут у кибуці Ейн-Харод-Меухад вважається найбільшою картинною галереєю на півночі країни[94].
Тиша бе-ав — день руйнування Першого і Другого Храмів
День незалежності Ізраїлю — Державне свято. 29 листопада 1947 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію з закликом до утворення єврейської держави в Єрец Ісраель. У 5-ий день місяця Іяра 5708 р. (14 травня 1948 р.) Національна Рада на чолі з Давидом Бен Гуріоном проголосила утворення єврейської держави в Єрец Ісраель, що отримав назву Держава Ізраїль.
Наступного року, після того як новонароджена держава героїчно відбила напад п'яти арабських держав, Кнесет (парламент Ізраїлю) ухвалив закон про національне свято в 5-ий день місяця Іяра, яке отримало назву Йом га-Ацмаут — День Незалежності.
У перші роки після утворення держави свято відзначалося безпосередніми проявами радості, піснями і танцями на вулицях. Армія була гордістю нації, тому вражаючі військові паради були кульмінацією свята. З плином років військові паради проводитися перестали. Здавалося недоречним влаштовувати пишні офіційні урочистості, оскільки ентузіазм перших років дещо ослаб.
Дехто воліє відзначати Йом га-Ацмаут вечорами в колі друзів, влаштовуючи прогулянки і пікніки, відвідуючи нові підприємства, громадські заклади і військові бази — наочні свідчення розвитку країни.
Існують і публічні церемонії, які стали традиційними: церемонія запалення смолоскипів на горі Герцля, що знаменує офіційний початок Йом га-Ацмаут; нагородження національними преміями Ізраїлю; Міжнародна молодіжна вікторина з Танаху (покликана підкреслити особливий зв'язок долі держави з Танахом, а народу Ізраїлю — з його традицією і славним минулим).
↑Czech Republic announces it recognizes West Jerusalem as Israel's capital. The Jerusalem Post. 6 грудня 2017. Архів оригіналу за 3 березня 2020. Процитовано 6 грудня 2017. The Czech Republic currently, before the peace between Israel and Palestine is signed, recognizes Jerusalem to be in fact the capital of Israel in the borders of the demarcation line from 1967." The Ministry also said that it would only consider relocating its embassy based on "results of negotiations.
↑Aldajani, Ra'fat, and Drew Christiansen. 22 June 2015. «The Controversial Sovereignty over the City of Jerusalem [Архівовано 21 листопада 2018 у Wayback Machine.].» The National Catholic Reporter. via Berkley Center for Religion, Peace & World Affairs: «No U.S. president has ever officially acknowledged Israeli sovereignty over any part of Jerusalem (…) The refusal to recognize Jerusalem as Israeli territory is a near universal policy among Western nations.»
↑Akram, Susan M., Michael Dumper, Michael Lynk, and Iain Scobbie, eds. 2010. International Law and the Israeli-Palestinian Conflict: A Rights-Based Approach to Middle East Peace. Routledge. p. 119: «UN General Assembly Resolution 181 recommended the creation of an international zonea, or corpus separatum, in Jerusalem to be administered by the UN for a 10-year period, after which there would be referendum to determine its future. This approach applies equally to West and East Jerusalem and is not affected by the occupation of East jerusalem in 1967. To a large extent it is this approach that still guides the diplomatic behaviour of states and thus has greater force in international law.»
↑Whither Jerusalem (Lapidot) p. 17: «Israeli control in west Jerusalem since 1948 was illegal and most states have not recognized its sovereignty there»
↑День незалежності, як і низка інших дат, відзначається в Ізраїлі за єврейським календарем, тому в різні роки йому відповідають різні дати григоріанського та новоюліанського календаря.
↑Israel. Country Report (англійською) . Freedom House. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 20 квітня 2009.
↑Wenham, Gordon J. (1994), Word Biblical Commentary, vol. 2 (Genesis 16-50), ст. 296-97 ISBN 0-8499-0201-0
↑Barton & Bowden 2004, ст. 126. «The Merneptah Stele… is arguably the oldest evidence outside the Bible for the existence of Israel as early as the 13th century»
↑Popular Opinion (англійською) . The Palestine Post. с. 1.
↑Scharfstein, 1996, с. 269. «During the First and Second Aliyot, there were many Arab attacks against Jewish settlements… In 1920, Hashomer was disbanded and Haganah („The Defense“) was established.»
↑(англ.)JVW Shaw . A Survey of Palestine. Vol 1: Prepared in December 1945 and January 1946 for the Information of the Anglo — American Committee of Inquiry. Reprinted 1991 by The Institute for Palestine Studies, Washington, DCP 148
↑Facebook; Twitter; options, Show more sharing; Facebook; Twitter; LinkedIn; Email; URLCopied!, Copy Link; Print (9 травня 1985). Holocaust Victims Given Posthumous Citizenship by Israel. Los Angeles Times(амер.). Процитовано 3 серпня 2022.
↑Human Development Indicators(PDF). Human Development Report 2005 (англійською) . United Nations. 2 липня 2007. Архів оригіналу(PDF) за 20 червня 2007. Процитовано 4 серпня 2007. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
↑Israel: IT Workforce. Information Technology Landscape in Nations Around the World. American University. Архів оригіналу за 13 вересня 2006. Процитовано 14 серпня 2007. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
↑Michael Heylin. (27 листопада 2006). Globalization Of Science Rolls On. Chemical & Engineering News (англійською) . American Chemical Society. с. 26—31. Архів оригіналу за 26 вересня 2007. Процитовано 21 серпня 2007.
↑Evelyn Gordon. (24 серпня 2006). Kicking the global oil habit (англійською) . The Jerusalem Post. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 4 серпня 2007.
Країна стартапів: Історія ізраїльського економічного дива / Д. Сенор, С. Сингер ; [пер. з англ. М. Лузіна]. — 3-є вид. — Київ: Yakaboo Publishing, 2019. — 368 с. — ISBN 966-97633-0-3.
Artikel ini tidak memiliki referensi atau sumber tepercaya sehingga isinya tidak bisa dipastikan. Tolong bantu perbaiki artikel ini dengan menambahkan referensi yang layak. Tulisan tanpa sumber dapat dipertanyakan dan dihapus sewaktu-waktu.Cari sumber: Cempaka Baru, Kemayoran, Jakarta Pusat – berita · surat kabar · buku · cendekiawan · JSTOR Cempaka BaruKelurahanNegara IndonesiaProvinsiDaerah Khusus Ibukota JakartaKota AdministrasiJakarta PusatKec...
باتريشيا غويغارو معلومات شخصية الميلاد 17 مايو 1998 (26 سنة) ميورقة الطول 1.70 م (5 قدم 7 بوصة) مركز اللعب وسط الجنسية إسبانيا معلومات النادي النادي الحالي برشلونة للسيدات الرقم 12 مسيرة الشباب سنوات فريق UD Collerense [الإنجليزية] المسيرة الاحترافية1 سنوات فر...
Subspecies of honey bee This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Carniolan honey bee – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (July 2016) (Learn how and when to remove this template message) Carniolan honey bee Scientific classification Domain: Eukaryota Kingdom: Animalia Phylum: Arthropoda Class...
يفتقر محتوى هذه المقالة إلى الاستشهاد بمصادر. فضلاً، ساهم في تطوير هذه المقالة من خلال إضافة مصادر موثوق بها. أي معلومات غير موثقة يمكن التشكيك بها وإزالتها. (نوفمبر 2019) الدوري المكسيكي الممتاز 1955-56 تفاصيل الموسم الدوري المكسيكي الممتاز النسخة 13 البلد المكسيك الت�...
Artikel ini perlu dikembangkan agar dapat memenuhi kriteria sebagai entri Wikipedia.Bantulah untuk mengembangkan artikel ini. Jika tidak dikembangkan, artikel ini akan dihapus. Artikel ini tidak memiliki kategori atau memiliki terlalu sedikit kategori. Bantulah dengan menambahi kategori yang sesuai. Lihat artikel yang sejenis untuk menentukan apa kategori yang sesuai.Tolong bantu Wikipedia untuk menambahkan kategori. Artikel ini tidak memiliki referensi atau sumber tepercaya sehingga isinya t...
Voce principale: Superkubak Belarusi. Supercoppa di Bielorussia 2014Superkubak Belarusi 2014 Competizione Superkubak Belarusi Sport Calcio Edizione 5ª Organizzatore BFF Date 15 marzo 2014 Luogo Bielorussia Partecipanti 2 Impianto/i Football Manege Risultati Vincitore BATĖ Borisov(4º titolo) Secondo Minsk Statistiche Incontri disputati 1 Gol segnati 1 (1 per incontro) Pubblico 1 650 (1 650 per incontro) Il Football Manege teatro della competizione Cronologia della comp...
American biochemist (1918–2009) This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Edwin G. Krebs – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (February 2013) (Learn how and when to remove this message) Edwin Gerhard KrebsEdwin Gerhard KrebsBorn(1918-06-06)June 6, 1918Lansing, IowaDiedDecember 21, 2009(2009-...
Cancelled 1983 U.S. mission to Venus Venus Orbiting Imaging Radar (VOIR) illustration Venus Orbiting Imaging Radar (VOIR; also called Venus Orbital Imaging Radar) was a planned 1983 U.S. spacecraft mission to Venus that was primarily intended to use a microwave imaging radar to perform mapping of the Venusian surface. The goal was to map up to 50% of the planet's surface down to a resolution of 2 km with the eventual goal of targeting landers and atmospheric probes.[1] A 1978 stu...
MadonnaAlbum studio karya MadonnaDirilis27 Juli 1983Direkam1982GenrePopDurasi40:47LabelSire, Warner Bros.ProduserReggie Lucas, John Jellybean Benitez, Mark KaminsKronologi Madonna Madonna(1983) Like a Virgin(1984)Like a Virgin1984 Madonna adalah album perdana Madonna, diterbitkan pada 27 Juli 1983 oleh Sire Records. Album ini diterbitkan kembali pada 1985 di Eropa dengan judul Madonna - The First Album. Album ini telah terjual 8 juta keping di seluruh dunia. Sebelum album ini, Madonna tel...
Transmission of knowledge and skills Western education redirects here. For other uses, see Western education (disambiguation) and Education (disambiguation). Education is a wide phenomenon that applies to all age groups and covers formal education (top row) as well as non-formal and informal education (bottom row). Education is the transmission of knowledge, skills, and character traits and manifests in various forms. Formal education occurs within a structured institutional framework, such a...
2009 film by Shigeo Koshi Doraemon the Movie: The New Record of Nobita's SpaceblazerTheatrical Release PosterKanji映画ドラえもん 新・のび太の宇宙開拓史Revised HepburnEiga Doraemon Shin Nobita No Uchu Kaitakushi Directed byShigeo KoshiWritten byYuichi ShinboBased onDoraemon's Long Stories: The Records of Nobita, Spaceblazerby Fujiko F. FujioStarringWasabi MizutaMegumi OharaYumi KakazuSubaru KimuraTomokazu SekiAyaka WilsonKarinaMusic byKan SawadaProductioncompaniesShin-Ei Anim...
HMAS Darwin Sejarah Australia Asal nama Kota DarwinPembangun Todd Pacific Shipyards, Seattle, WashingtonPasang lunas 3 Juli 1981Diluncurkan 26 Maret 1982Mulai berlayar 21 Juli 1984 Seattle, WashingtonDipensiunkan 9 Desember 2017, Sydney, AustraliaIdentifikasi Nomor MMSI: 503106000 Callsign: VKDA Motto ResurgentJulukan FFG-44 (Penamaan lambung kapal AS ketika sedang dibangun)Penghargaan Battle honours: East Timor 1999 Persian Gulf 2002–03 Iraq 2003 Status Menanti penenggelamanLencana Ship's...
American baseball player (born 1973) Baseball player Bob HowryHowry with the Chicago Cubs in 2007PitcherBorn: (1973-08-04) August 4, 1973 (age 50)Phoenix, Arizona, U.S.Batted: LeftThrew: RightMLB debutJune 21, 1998, for the Chicago White SoxLast MLB appearanceJuly 28, 2010, for the Chicago CubsMLB statisticsWin–loss record45–52Earned run average3.84Strikeouts653 Teams Chicago White Sox (1998–2002) Boston Red Sox (2002–2003) Cleveland Indians (2004–...
For the Brazilian Ballroom Samba, see Samba de Gafieira. This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Samba ballroom dance – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (March 2015) (Learn how and when to remove this message) Samba Rolls dance figure The international ballroom version of samba is a l...
هذه المقالة بحاجة لصندوق معلومات. فضلًا ساعد في تحسين هذه المقالة بإضافة صندوق معلومات مخصص إليها. هذه المقالة تحتاج للمزيد من الوصلات للمقالات الأخرى للمساعدة في ترابط مقالات الموسوعة. فضلًا ساعد في تحسين هذه المقالة بإضافة وصلات إلى المقالات المتعلقة بها الموجودة في ال�...
_with_occupied_territories.svg)
.jpg)
.jpg)
.JPG)
,_Flag_of_Syria_(1980%E2%80%932024).svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
